Відповідальність за порушення ветеринарно-санітарних норм

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Закон України «Про ветеринарну медицину»

Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»

Закон України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин»

Кримінальний кодекс України

Кодекс України про адміністративні правопорушення

Основні завдання ветеринарної медицини

Засади функціонування ветеринарної медицини, вимоги щодо ветеринарно-санітарної якості та безпеки продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження, охорони довкілля, а також повноваження державних органів, права й обов'язки юридичних та фізичних осіб у сфері забезпечення ветеринарного і епізоотичного благополуччя, карантину тварин, здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду визначає Закон України "Про ветеринарну медицину" від 25 червня 1992 року із змінами та доповненнями (далі у цьому пункті - Закон).

Основними завданнями ветеринарної медицини є:

  • охорона території України від занесення з території інших держав або з карантинної зони збудників інфекційних хвороб тварин;
  • профілактика і діагностика інфекційних, інвазійних і незаразних хвороб тварин та їх лікування;
  • державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд за якістю та безпекою продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження; переміщенням, у тому числі експортом, імпортом, об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду; додержанням ветеринарно-санітарних вимог, встановлених законодавством;
  • захист населення від хвороб, спільних для тварин і людей;
  • ветеринарно-санітарна експертиза продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження, що використовується для харчування або виготовлення харчових продуктів, а також готових кормів, кормів рослинного і тваринного по¬ходження та кормових добавок;
  • державний ветеринарно-санітарний контроль за якістю ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок та засобів ветеринарної медицини;
  • бактеріологічний, радіологічний, паразитологічний і токсикологічний контроль на підприємствах переробки продовольчої сировини тваринного походження (далі — переробні підприємства) всіх форм власності: м'ясокомбінатах, птахокомбінатах, холодильниках, базах заготівлі, зберігання та реалізації продукції тваринного походження, а на ринках — продукції рослинного походження;
  • сприяння підвищенню кваліфікації спеціалістів ветеринарної медицини;
  • сприяння впровадженню в практику досягнень ветеринарної медицини.

Види відповідальності

Адміністративна відповідальність. За правопорушення в галузі ветеринарної медицини на фізичних, юридичних осіб та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, чия діяльність пов'язана з вирощуванням (розведенням) тварин, виробництвом та обігом об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, також з наданням послуг лабораторної діагностики та веденням ветеринарної практики, накладається штраф (ст. 104 Закону).
За порушення ветеринарних правил, що не спричинило вказаних наслідків, передбачено адміністративну відповідальність. Так, за порушення правил щодо карантину тварин та інших ветеринарно-санітарних вимог (ст. 107 КУпАП) до адміністративної відповідальності притягають згідно зі ст. 238 КУпАП.
Кримінальна відповідальність. За порушення ветеринарних правил також передбачена кримінальна відповідальність (ст. 251 КК України). Під ветеринарними правилами слід розуміти вимоги нормативних актів, які регулюють діяльність фізичних і юридичних осіб у галузі ветеринарної медицини. Ветеринарні правила може бути порушено шляхом вчинення дії або бездіяльності. До тяжких наслідків злочину, про який йдеться, належить, передусім, епізоотія, тобто широке вибухоподібне розповсюдження інфекційної хвороби тварин, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності на цю хворобу на даній території, а також масове отруєння людей або захворювання на відповідну хворобу хоча б однієї людини, масове захворювання або падіж худоби за відсутності ознак епізоотії, що завдало істотної шкоди тваринному світові, великих матеріальних втрат, пов'язаних із вжиттям карантинних заходів, зниженням якості або втратою продукції тваринного походження. Для притягнення особи до відповідальності за ст. 251 КК потрібно встановити, що тяжкі наслідки перебувають у причинному зв'язку з порушенням ветеринарних правил, а не зумовлені іншими чинниками. Злочин вважається закінченим із моменту настання тяжких наслідків.

Органи, уповноважені розглядати справи про порушення законодавства у галузі ветеринарної медицини

Державний ветеринарно-санітарний нагляд здійснюється Головним держав-ним інспектором ветеринарної медицини України, його заступниками, головни¬ми державними інспекторами ветеринарної медицини АРК, областей, міст Києва та Севастополя, міст, районів, їх заступниками, головними державними інспекторами ветеринарної медицини регіональних служб державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, їх заступниками та державними інспекторами ветеринарної медицини.

Голова Державного департаменту ветеринарної медицини може надавати по-вноваження державних інспекторів ветеринарної медицини іншим спеціалістам ветеринарної медицини. Головний державний інспектор ветеринарної медицини України координує здійснення державного ветеринарно-санітарного нагляду.

Порядок розгляду

Справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядають Дер-жавний департамент ветеринарної медицини, його територіальні органи і регіональні служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні — два місяці з дня його виявлення.

Важливо! Накладати штрафи від імені Державного департаменту ветеринарної медицини, його територіальних органів і регіональних служб державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті мають право головні державні інспектори ветеринарної медицини, їх заступники, державні інспектори ветеринарної медицини.

Рішення про накладення штрафів за правопорушення у галузі ветеринарної медицини оформляються постановами. Штраф підлягає сплаті суб'єктом господарювання у місячний строк з дня отримання постанови. У разі порушення цього строку штраф стягується у судовому порядку. Сплата штрафів не звільняє суб'єктів господарювання від усунення допущених порушень і відшкодування завданих збитків у порядку, встановленому законодавством Рішення у справах про правопорушення у галузі ветеринарної медицини можуть бути оскаржені у судовому порядку.