Витребування майна від добросовісного набувача

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база.

Добросовісний набувач.

Добросовісний набувач — набувач, який не знав і не міг знати, що він придбав майно у особи, яка не мала права це майно відчужувати.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача.

Стаття 388 ЦК України характеризує право власника на витребування майна від добросовісного набувача в наступних випадках:

1. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

·було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

·було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

·вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

2. Майно не може бути витребуване від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

3. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Визначення поняття добросовісності у власності на майно.

Передусім важливо зрозуміти чи був набувач добросовісним під час набуття майна.

Витребування майна власником у всіх без виключення випадках могло б значною мірою ускладнити цивільний обіг, так як тоді будь-який набувач виявився б під загрозою втрати отриманого майна. Тому закон розрізняє два види незаконного володіння чужою річчю, що породжує різні цивільно-правові наслідки. Власник визнається добросовісним, якщо, здобуваючи річ, він не знав і не повинний був знати про те, що відчужуватель речі не має права на її відчуження. У випадку, якщо власник речі знав, чи принаймні, повинний був знати, що здобуває річ в особи, що не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним.

Встановлення добросовісності набуття майна покладається на набувача, який має довести, що він набув майно оплатно і що він не знав і не міг знати про те, що воно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати.

Наприклад, добросовісність набуття виключається, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не було зареєстровано за відчужувачем такого майна або в цьому Реєстрі речових прав був запис про судовий спір щодо цього майна.

Тому, щоб запобігти ризикам набуття статусу добросовісного набувача в розумінні ст.88 ЦК України, щонайменше необхідно перевіряти документи контрагента, що підтверджують його право власності на майно і відповідні  державні реєстри (Єдиний державний реєстр судових рішень, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, Автоматизовану систему виконавчого провадження, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (у разі купівлі нерухомості).

Характеристика умов витребування майна у добросовісного набувача.

У добросовісного власника майно може бути витребуване не завжди. Можливість витребування майна від добросовісного набувача залежить від того, як придбане ним майно – відплатно чи безвідплатно.

Власник може витребувати майно від добросовісного набувача лише у випадку, коли воно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, поза їх волею, та коли такий набувач набув майно за відплатним договором. Якщо майно було загублено власником, викрадено в нього чи вибуло іншим шляхом поза його волею, то воно підлягає поверненню власнику, хоча б добросовісний набувач і придбав річ оплатно. Це ж правило діє і тоді, коли річ вибула з володіння особи, якому власник передав її за договором.

Власник має право витребувати майно від добросовісного набувача в усіх випадках, коли він набув його безвідплатно.

Якщо майно було набуте певною особою поза волею власника і це порушує права та законні інтереси власника, він може звернутися за судовим захистом своїх порушених права - пред’явити до добросовісного набувача позов про витребування майна.

Стаття 388 ЦК України, передбачає не тільки втрату чи розкрадання як підставу для захисту інтересів власника шляхом віндикації, але й інші випадки, хоча закон їх не перелічує. Головне, щоб майно вибуло з володіння власника не з його волі (пожежа, повінь і інші стихійні явища, у зв´язку з якими річ вибуває з володіння власника фактично поза його волею). У випадку, коли річ вибуває з володіння власника за його бажанням (він може передати її на зберігання), власник несе ризик вибору контрагента, якому він вирішив довірити своє майно. Якщо власник неналежним чином поставився до вибору особи, яка б заслуговувала довіри, то він позбавляється права вимагати повернення речей від добросовісного набувача, але йому надається можливість вимагати відшкодування збитків від особи, яка не виправдала його довіру за договором.

Відповідно до статті 389 ЦК України від добросовісного набувача не можна витребувати гроші та цінні папери на пред'явника.

Відповідно до статті 390 ЦК України власник майна має право вимагати від добросовісного набувача передання усіх доходів від майна, які він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння ним, або з моменту, коли йому було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.

Що має право вимагати від власника майна добросовісний набувач.

Добросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.

Необхідними вважаються витрати на утримання речі і підтримання її в нормальному стані (витрати на поточний і капітальний ремонт, техобслуговування тощо)

Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

Обґрунтування умов віндикаційного позову в витребуванні майна у добросовісного набувача.

Віндикаційний позов – позов неволодіючого майном власника до його фактичного набувача про витребування індивідуально-визначеного майна  з чужого незаконного володіння (ст.387 ЦК України).

Позивачем у віндикаційному позові  може бути власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном. Крім власника, може бути особа, яка хоч і не є власником майна, але володіє майном на підставі договору (наприклад, оренди, схову, комісії) або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором.

Відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка незаконно володіє майном.

Предмет віндикаційного позову – є вимога про повернення майна з чужого незаконного володіння. Тобто, умовою віндикації є відсутність договірних відносин між сторонами спору (першим власником та останнім).

У разі загибелі індивідуально  визначеного майна, зміни свого початкового господарського призначення, підстав для задоволення віндикаційного позову немає, власник має право лише на відшкодування збитків.

Для задоволення віндикаційного позову істотне значення має добросовістність  (недобросовістність ) незаконного володільця.

Від недобросовісного набувача, майно може бути витребуване власником в усіх випадках.

Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин визначених ст. 388 ЦК України.

У випадку, якщо добросовісний власник придбав річ безоплатно у особи, що не мала права її відчужувати, то віндикаційний позов власника підлягає задоволенню у всіх випадках, незалежно від того, як вибула річ з володіння власника (з його волі чи не з його волі).