Визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою

Матеріал з WikiLegalAid
Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нормативна база:

Загальні підстави виникнення прав і обов’язків матері, батька і дитини

Сімейним кодексом України визначено, що якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини. Права та обов’язки матері, батька і дитини базуються на походженні дитини від матері та батька, яке засвідчується державним органом реєстрації актів цивільного стану в порядку, передбаченому ст.ст.122, 125 Сімейного кодексу України. Саме походження дитини від своїх батьків ґрунтується на наявності між ними кровного споріднення, тобто відносин родинності.

Відповідно до ст.. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків.

Визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою

Вирішення питання стосовно визначення походження дитини залежить від того, чи перебувають батьки у шлюбі між собою чи ні. В Сімейному Кодексі України існують три основні способи встановлення походження дитини:

  • походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою;
  • походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою;
  • визнання батьківства за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Сімейного кодексу України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини. У цій нормі закріплена загальна презумпція щодо визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою. Так, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, вважається такою, яка походить від подружжя. При цьому мати дитини не повинна надавати доказів походження дитини від свого чоловіка, а останній — доводити своє батьківство. Сама наявність шлюбу між матір’ю дитини та чоловіком є доказом походження дитини від цього чоловіка. Батько й мати, які перебувають у шлюбі, записуються батьками дитини в Книзі реєстрації актів про народження за заявою будь-кого з них.

Дуже часто виникають ситуації, коли при застосуванні загальної презумпції щодо визначення походження дитини від матері та батька, у батька виникають сумніви щодо свого біологічного батьківства. Оскільки у випадку презумпції батьківства, чоловік дружини записується батьком дитини, незалежно від того, бажає він цього чи ні. У відповідності до діючого законодавства України, якщо особа, яка записана батьком дитини має сумніви у кровній спорідненості із дитиною, він може звернутись до суду і оспорити даний факт (ст.136 Сімейного кодексу України). Слід пам’ятати, що у цьому випадку для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи. ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини (постанова ВС/КЦС у справі № 676/1200/20 від 06.04.2021 р.).

Дитина вважається такою, що походить від подружжя, якщо вона:

  1. Зачата подружжям та народжена в період шлюбу;
  2. Зачата жінкою і чоловіком, яке не перебували на час зачаття у шлюбі, але на момент народження дитини, шлюб між ними було зареєстровано.

Частиною 2 статті 122 Сімейного кодексу України визначено, що дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

Так, дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя. Саме зачаття дитини могло відбутися під час шлюбу, а народження, – після його розірвання. В даному випадку враховується максимально можлива тривалість строку вагітності та встановлюється, що з часу реєстрації шлюбу діє презумпція батьківства впродовж 10 місяців з часу припинення шлюбу чи визнання його недійсним.

Також подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір'ю дитини заяви про визнання батьківства. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком(ч.3 ст.122 Сімейного кодексу України).

Ця норма встановлює можливість запису батьком дитини іншого чоловіка, незважаючи на наявність презумпції батьківства і захищає інтереси дитини, яка буде вважатися такою, що народилася в шлюбі. Також це відповідає інтересам як її біологічного батька, так і чоловіка (колишнього чоловіка) матері, який батьком не являється.

Визначення походження дитини, народженої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій

У даний час дуже поширеною є застосування подружжям допоміжних репродуктивних технологій при зачатті дитини. Визначення походження дитини від батька, матері при штучному заплідненні та імплантації зародка регулюється ст. 123 СК України.

При застосуванні до подружжя лікувальних програм допоміжних репродуктивних технологій вони обоє записуються батьками дитини. Так, відповідно до ч.1 ст.123 Сімейного кодексу України, у разі народження дружиною дитини, зачатої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, здійснених за письмовою згодою її чоловіка, він записується батьком дитини. Якщо зародок, зачатий чоловіком, який перебуває у шлюбі, та іншою жінкою, імплантовано до організму його дружини, дитина вважається такою, що походить від подружжя. У разі ж імплантації до організму іншої жінки зародка, зачатого подружжям, батьками дитини є подружжя. У разі народження дитини жінкою, якій було імплантовано зародок, зачатий подружжям, реєстрація народження провадиться за заявою подружжя, яке дало згоду на імплантацію. При цьому одночасно з документом, що підтверджує факт народження дитини цією жінкою, подається посвідчена нотаріусом її письмова згода на запис подружжя батьками дитини.