Визнання права власності на квартиру у зв’язку із втратою правовстановлюючого документу

Матеріал з WikiLegalAid
Правова консультація носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.Редакція була затверджена Pavlo.maramyhin.
Перейти до: навігація, пошук

Нормативні документи

Як скласти позовну заяву та звернутись до відповідного суду.

Статтею 392 Цивільного кодексу України (надалі, - ЦК України, ЦК) передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В той же час, згідно ч. 4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України (надалі, - ЦПК України, ЦПК) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Пунктом 7 ч. 1 Розділу XIII /ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ/ Цивільного процесуального кодексу України установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей, - суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Таким чином, висновки щодо застосування норми права, викладені в рішенні Верховного Суду України підлягають застосуванню судами.

З Правової позиції викладеної в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 червня 2015 року № 6-318цс15 (№ в ЄДРСР 45910640) випливає наступне:

за правилами статті 392 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) позов про визнання права власності може бути пред’явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності. Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Отже, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності – це певний юридичний склад, з яким закон пов’язує виникнення в особи суб’єктивного права власності на певні об’єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об’єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.”

Згідно вимог установлених ч. 1 ст. 30 ЦПК України, - позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.

Позовна заява повинна бути оформлена в відповідності до вимог, що викладені в ст.ст. 175-177 ЦПК України.

При цьому, слід зазначити в позовній заяві ціну позову, обгрунтований розрахунок сум, що стягуються (п. 3 ч. 3 ст. 175, п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України).

Сплата судового збору за подання позову про визнання права власності на квартиру

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається - вартістю майна.
Вказане передбачає подання відповідних даних (доказів) щодо визначення вартості майна, зокрема такі дані можуть міститись в звіті про оцінку майна, технічній характеристиці на квартиру,тощо.

Відповідно до п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана:

  • юридичною особою - становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
  • фізичною особою або фізичною особою - підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.