Особливості допиту свідка, потерпілого під час досудового розслідування в судовому засіданні слідчим суддею

Нормативна база

• Кримінальний процесуальний кодекс України
• Перелік хронічних захворювань, затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я УРСР від 08 лютого 1985 року № 52
• Витяг із узагальнення «Про практику про практику вирішення слідчими суддями питань, пов’язаних із слідчими (розшуковими) діями»

Нормативно-правові підстави для проведення допиту свідка, потерпілого під час досудового розслідування в судовому засіданні

Статтею 225 КПК України встановлено нормативно-правові підстави для проведення допиту свідка, потерпілого під час досудового розслідування в судовому засіданні.

Право сторони кримінального провадження звернутись до слідчого судді з клопотанням про проведення такої слідчої дії виникає за наявності виняткових випадків, пов’язаних:

1. з необхідністю отримання показань від свідка чи потерпілого під час досудового розслідування;
2. з наявністю обставин, які можуть унеможливити допит зазначених осіб у суді або вплинути на повноту чи достовірність їх показань.
   

У частині першій ст. 225 КПК чітко визначені лише два виняткові випадки, які є підставою для звернення сторони кримінального провадження із клопотанням про проведення допиту, зокрема, існування небезпеки для життя чи здоров’я свідка, потерпілого та їх тяжка хвороба. Вжите в частині першій ст. 225 КПК формулювання “інші обставини” свідчить про невичерпність переліку таких обставин, наголошуючи на існуванні вірогідності унеможливити допит свідка чи потерпілого в суді або вплинути на повноту чи достовірність їх показань.

Розглядаючи клопотання про допит свідка, потерпілого в порядку ст. 225 КПК, слідчий суддя, вивчаючи його зміст та матеріали, додані до нього, оцінює обґрунтованість клопотання і визначає, чи мають місце обставини, які зумовлюють допит зазначених осіб, та унеможливлюють його проведення під час судового засідання.

Винятковість випадків, які можуть бути підставою для допиту свідка, потерпілого в порядку ст. 225 КПК, може бути зумовлена існуванням небезпеки для життя і здоров’я свідка або потерпілого. У значенні ст. 225 КПК небезпеку для життя та здоров’я особи можна визначити як можливість заподіяння смерті, тілесних ушкоджень, виникнення захворювання особи, заподіяння шкоди здоров’ю особи, у результаті чого буде неможливо провести допит свідка або потерпілого в судовому засіданні.

За результатами проведеного ВССУ аналізу судової практики дають підстави для висновку, що, розглядаючи клопотання про проведення допиту в судовому засіданні, слідчі судді тлумачать поняття “існування небезпеки для життя та здоров’я свідка, потерпілого” досить широко, включаючи в нього:

1. Погрози вбивством або застосуванням фізичного насильства стосовно свідка, потерпілого у разі сприйняття їх як реальних.
2. Інші прояви психічного насильства стосовно свідка, потерпілого, зокрема, тероризування, моральний тиск, настійливі вимоги.
   Проблемним питанням розгляду клопотань про допит свідка у порядку ст. 225 КПК є оцінка емоційного стану свідка або потерпілого, що виник внаслідок вчинення злочину, як виняткового випадку, що може унеможливити допит особи в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань. Разом з тим емоційний стан, зокрема психоемоційне напруження, наслідком якого може бути розвиток психічних порушень, є обставиною, яка може унеможливити допит особи в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань. Тому, розглядаючи клопотання про допит, заявлене за такої підстави, слідчий суддя має виходити з того, що небезпека для здоров’я включає і небезпеку для психічного здоров’я особи.
3. Спосіб життя та стан здоров’я свідка або потерпілого, які не пов’язані із тяжкою хворобою, але об’єктивно можуть унеможливити допит у судовому засіданні або вплинути на повноту чи достовірність показань (наприклад, тривале зловживання наркотичними засобами може утворювати небезпеку для життя та здоров’я свідка).
   

Разом з тим, розглядаючи клопотання про допит у судовому засіданні, подане за таких підстав, слідчий суддя повинен дослідити відомості про стан здоров’я такого свідка, що підтверджуються доказами, зокрема медичним довідками. Висновок слідчого судді про наявність небезпеки для життя свідка внаслідок зловживання ним наркотичними засобами або про те, що стан здоров’я cвідка може унеможливити його допит у судовому засіданні, зумовлює задоволення клопотання. Саме по собі зловживання потерпілого або свідка алкогольними або наркотичними засобами, хоча об’єктивно і становить небезпеку для здоров’я особи, проте за відсутності підтвердження, що воно може унеможливити допит особи в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, не може бути визнане винятковим випадком, пов’язаним з існуванням небезпеки для життя та здоров’я, в розумінні ст. 225 КПК.

Згідно з частиною першою ст. 255 КПК до виняткових випадків, пов’язаних із необхідністю отримання показань свідка або потерпілого під час досудового розслідування, належить тяжка хвороба зазначених осіб. Поняття “тяжка хвороба” є оціночною ознакою, що не визначена у статтях КПК та нормативно-правових актах Міністерства охорони здоров’я України.

Разом з тим зазначене поняття вживається у пункту третьому частини першої статті 41 Сімейного кодексу України (СК), але також без розкриття його змісту. Розглядаючи сімейні спори, зміст поняття “тяжка хвороба” суди визначають, виходячи з Переліку хронічних захворювань, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я УРСР від 08 лютого 1985 року № 52, відповідно до якого особи, які страждають такими захворюваннями, не можуть мешкати в комунальній квартирі чи в одній кімнаті з іншими членами своєї сім’ї. Також поняття “тяжка хвороба” за змістом СК охоплює хвороби, які зумовлюють встановлення групи інвалідності. Оскільки зміст оціночної ознаки має встановлюватись в контексті предмета і мети відповідної статті (в цьому випадку – КПК) (п. 58 рішення ЄСПЛ у справі № 10/1987/133/184-187 «Броуґан та інші проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1988 року), наведене вище розуміння поняття “тяжка хвороба” є неприйнятним для КПК, оскільки з його контексту вбачається критерій визначення тяжкості хвороби – неможливість допиту свідка або потерпілого в майбутньому, під час судового розгляду кримінального провадження. Тому в кримінальному процесуальному розумінні поняття “тяжка хвороба” – це фізичний стан особи, в якому вона перебуває тривалий час, внаслідок чого виникає вірогідність того, що на час судового розгляду кримінального провадження вона може бути неспроможною брати участь у судовому засіданні. Такий фізичний стан може бути наслідком травми або соматичного захворювання. Крім цього, відповідно до ст. 225 КПК тяжка хвороба свідка, потерпілого становить підставу для проведення допиту за місцем перебування хворого, тобто проведення виїзного засідання. У такому випадку, розглядаючи відповідне клопотання, слідчий суддя, крім вірогідності неможливості допиту такої особи під час судового розгляду кримінального провадження внаслідок тяжкої хвороби, має встановити відсутність у свідка, потерпілого можливості прибути до суду внаслідок цієї хвороби, зокрема, відсутність можливості самостійного пересування особи або ймовірність настання негативних наслідків для її здоров’я та/або здоров’я інших осіб.

Доцільно зазначити, що в переважній кількості випадків слідчі судді задовольняють клопотання про допит у судовому засіданні під час досудового розслідування свідка або потерпілого, які досягли похилого віку (зокрема тих, чий вік переважає 75 років), беручи до уваги лише вікові особливості стану здоров’я таких осіб. Слідчим суддям необхідно враховувати, що сам лише похилий вік свідка, потерпілого може бути обставиною, яка унеможливлює їх допит в суді. Тому за таких обставин вимагати додаткових доказів, що підтверджують захворювання таких осіб, недоцільно.

Крім вказаних, до виняткових випадків, які унеможливлюють допит свідка, потерпілого або можуть вплинути на повноту чи достовірність їх показань, в порядку ст. 225 КПК, відносяться:

• тривале відрядження, виїзд на роботу, навчання або постійне проживання за межі України;
• потерпілий або свідок є громадянином іноземної держави, постійно проживає за межами України і має намір повернутись до місця постійного проживання;
• призов на службу у Збройні сили України;
• спосіб життя особи, пов’язаний з роботою на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, в областях, в яких проводиться антитерористична операція;
• відсутність постійного місця проживання та постійної роботи у разі неможливості проведення допиту в режимі відеоконференції з місця фактичного проживання свідка (місце роботи, наявність сім’ї тощо);
• відсутність постійного помешкання та місця роботи у зв’язку з асоціальним способом життя (наприклад, ведення кочового способу життя, що ускладнює пошук потерпілого і може унеможливити його допит у суді);
• свідок або потерпілий перебуває на території України без законних на те підстав і підлягає видворенню за межі України;
• психологічні особливості особи неповнолітнього свідка або потерпілого.

Вимоги до змісту клопотання про допит свідка, потерпілого в поряду ст. 225 КПК

До вимог до змісту клопотання про допит свідка, потерпілого в поряду ст. 225 КПК відносяться:

• обґрунтування необхідності отримання показань свідка чи потерпілого із зазначенням їхнього прізвища, імені, по батькові, місця проживання;
• обґрунтування винятковості обставин, які зумовлюють такий допит та можуть його унеможливити в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань;
• посилання на докази, якими обґрунтовується клопотання.
  

Крім цього, за результатами системного аналізу вимог до клопотання слідчого, викладених у ч. 1 ст. 141, ч. 1 ст. 150, ч. 1 ст. 155, статтях 160, 171 КПК, можна сформулювати загальні вимоги до клопотання про допит свідка у судовому засіданні під час досудового розслідування. Зокрема, у клопотанні мають бути зазначені:

• короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв’язку з яким подається клопотання;
• правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону про кримінальну відповідальність.

Процесуальні питання, які виникають під час розгляду слідчим суддею клопотань про проведення допиту свідка, потерпілого в порядку ст. 225 КПК

Статтею 225 КПК не врегульовано, які саме процесуальні рішення повинен прийняти слідчий суддя за результатами розгляду клопотання про допит свідка, потерпілого. Зі змісту статті 225 КПК вбачається, що слідчий суддя може задовольнити клопотання або відмовити у його задоволенні.

Разом з тим стаття 225 КПК не передбачає права слідчого судді на повернення клопотання. Процесуальними рішеннями, які приймає слідчий суддя за результатами розгляду клопотання, є ухвала про відмову в задоволенні клопотання та ухвала про допит свідка, потерпілого в судовому засіданні під час досудового розслідування. Виходячи з викладеного, недотримання сторонами положень ст. 225 КПК про зміст клопотання є підставою для відмови в задоволенні клопотання, а не для його повернення стороні кримінального провадження.

Прикладом правильного вирішення слідчим суддею питань, пов’язаних з невідповідністю клопотання слідчого загальним вимогам КПК, є ухвала слідчого судді Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 11 квітня 2014 року. Розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого про допит у судовому засіданні під час досудового розслідування свідка С., слідчий суддя дійшов висновку про те, що: 1) у клопотанні та додатках до нього немає відомостей про процесуальний статус осіб, які, на думку слідчого, можуть здійснити вплив на свідка; 2) до клопотання не додано доказів, які підтверджують можливі ризики впливу зазначених у клопотанні осіб на повноту та достовірність показань свідка; 3) клопотання не містить відомостей про сторони кримінального провадження, наявність повідомлення про підозру певній особі, наявність захисника та інших осіб, яких суд відповідно до ч. 1 ст. 225 КПК повинен повідомити про дату, місце і час проведення судового засідання, в якому має бути допитаний свідок. На підставі викладеного слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотання про допит свідка у порядку ст. 225 КПК.

Ухвала слідчого судді про допит свідка, потерпілого в порядку, передбаченому ст. 225 КПК має відповідати загальним вимогам до ухвали, встановленим ст. 372 КПК.

Щодо здійснення одночасного допиту двох та більше вже допитаних осіб, то слід звернути увагу на таке.

У ст. 225 КПК передбачено єдині підстави і для проведення допиту однієї особи, і одночасного допиту декількох осіб, без додаткової регламентації підстав для проведення одночасного допиту декількох осіб. Більше того, ч. 14 ст. 352 КПК передбачає право суду призначити одночасний допит у судовому засіданні двох чи більше вже допитаних учасників кримінального провадження для з’ясування причин розбіжностей в їхніх показаннях, з урахуванням правил, установлених ч. 9 ст. 224 КПК.

Отже, слідчий суддя має задовільнити клопотання про допит двох та більше осіб – як тих, які раніше окремо були допитані під час досудового розслідування слідчим або прокурором відповідно до ст. 224 КПК, так і тих, які раніше були окремо допитані під час досудового розслідування слідчим суддею відповідно до ст. 225 КПК. При цьому слідчий суддя повинен встановити наявність обставин, які можуть унеможливити проведення одночасного допиту двох осіб під час судового розгляду або вплинути на повноту чи достовірність показань. Тому, якщо обставини, закріплені у ч. 1 ст. 225 КПК, унеможливлюють допит лише однієї особи з тих осіб, про допит яких заявлено клопотання, таке клопотання підлягає задоволенню, оскільки йдеться саме про одночасний допит.