Відеоспостереження на робочому місці

Матеріал з WikiLegalAid
Версія від 16:55, 16 березня 2021, створена Valentyna.nykonchuk (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нормативна база

Поняття та основні засади відеоспостереження на робочому місці

Якщо керівник підприємства зацікавлений в контролі за поведінкою працівника на робочому місці для того, щоб виключити несумлінне виконання службових обов’язків, неправомірне використання майна роботодавця в особистих цілях, йому потрібно отримати письмову згоду працівника на відеозйомку.

Відеозйомка на робочому місті – це збирання, зберігання та використання інформації про особисте життя фізичної особи, тобто персональних даних такої особи, що може становити недозволене втручання в особисте життя певної особи. Щоб таке втручання було законним, воно повинно відбуватися за згодою відповідної фізичної особи, тобто конкретного працівника.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте й сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод у статті 8 проголошує Право на повагу до приватного і сімейного життя:

  • Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
  • Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Не правильним є твердження роботодавців, що приватне життя співробітника закінчується з того часу коли він приходить на роботу. Адже, згідно з постановою Європейського суду із прав людини від 24 червня 2004 р. кожна людина має свою особисту зону інтересів, що є недоторканною навіть у робочий час.

Відеоспостереження роботодавцем за своїми працівниками

Відеоспостереження працівників на робочому місці можливе лише за письмовою згодою особи на його проведення це є пріоритетним варіантом, адже чинний Кодекс законів про працю України зобов’язує роботодавця проінформувати працівника «під розписку» про умови праці (ч. 1 ст. 29 КЗпП), до яких цілком можна віднести відеозйомку працівника на робочому місті. А також такі умови праці повинні відображатись у правилах внутрішнього трудового розпорядку. В іншому випадку воно є незаконним.

Що потрібно зробити роботодавцю для того, щоб встановити відеонагляд:

  • прийняти наказ про організацію відеоспостереження. З таким наказом потрібно ознайомити всіх працівників, таким чином поінформувати про відеоспостереження;
  • включити пункт у Правила внутрішнього трудового розпорядку про функціонування системи відеоспостереження;
  • у приміщенні, у якому проводиться відеоспостереження, повинні бути попереджуючі таблички на видному місці;
  • працівники, що обслуговують систему відеоспостереження, в обов’язковому порядку повинні бути ознайомленні з розробленим роботодавцем Положенням про захист персональних даних, щоб уникнути розголошення персональної інформації про співробітників.

Якщо роботодавець знехтував правилами, встановлені системи відеоспостереження, результати її роботи можуть вважатися незаконними й можуть оскаржуватися робітниками в суді.

Приховане відеоспостереження можуть проводити тільки правоохоронні органи, з дозволу суду.

Згідно із законодавством України, за використання негласних технічних засобів інформації існує кримінальна відповідальність.

Стаття 359 Кримінального кодексу України «Незаконні придбання, збут або використання спеціальних технічних засобів отримання інформації»

  1. Незаконне придбання або збут спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, а також незаконне їх використання караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
  2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, – караються позбавленням волі на строк від чотирьох до семи років.
  3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, – караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років”.

Судова практика

Рішенням Конституційного суду України від 20.01.2012 р. №2-рп/2012, де досліджувалися питання про те, що слід розуміти під інформацією про особисте життя, а також чи є збирання, зберігання, використання та поширення інформації про особу втручанням в її особисте життя, особистим життям фізичної особи є її поведінка у сфері особистісних, сімейних, побутових, інтимних, товариських, професійних, ділових та інших стосунків поза межами суспільної діяльності, яка здійснюється, зокрема, під час виконання особою функцій держави або органів місцевого самоврядування.

Конвенція та практика Європейського суду з прав людини, відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права для українських судів під час розгляду справ.

Висновок

Для того, щоб не порушувати права працівників та закону, роботодавцю потрібно отримати письмову згоду на відеоспостереження за робочим місцем співробітника і слід розмістити попереджуючі таблички на видному місці, що проводиться відеоспостереження.