Умови приймання, утримання і відрахування з будинку-інтернату громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, геріатричного пансіонату

Матеріал з WikiLegalAid
Версія від 10:53, 14 грудня 2016, створена Valeriy.berezynets (обговорення | внесок) (Створена сторінка: == Нормативна база == [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0066-02 Наказ Міністерства праці та соціальної по...)

Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нормативна база

Наказ Міністерства праці та соціальної політики України № 549 від 29.12.2001 «Про затвердження типових положень про будинки-iнтернати (пансіонати) для громадян похилого віку, iнвалiдiв та. дітей»

Опис суттєвих аспектiв, що впливають на один iз варiантiв вирiшення проблеми

До будинку-інтернату приймаються на державне утримання особи похилого віку, які досягли пенсійного віку, та інваліди першої і другої групи, старші за 18 років, які за станом здоров'я потребують стороннього догляду, побутового обслуговування, медичної допомоги, яким згідно з медичним висновком не протипоказане перебування у будинку-інтернаті та які не мають працездатних родичів, зобов'язаних їх утримувати за законом.
На позачергове влаштування до будинку-інтернату мають право ветерани війни та особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до I, II, III категорій згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
Переважне право на влаштування до будинку-інтернату мають ветерани згідно із Законом України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", члени сімей загиблих військовослужбовців.

Добровільний порядок

Утримання в будинку-інтернаті:

Інвалідам і пенсіонерам, які проживають у будинку-інтернаті, пенсія виплачується відповідно до ст. 88 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Особи, які приймаються до будинку-інтернату, проходять санітарну обробку, переодягаються в одяг будинку-інтернату і проходять карантин в окремому ізольованому приміщенні протягом 14 днів, після чого, якщо у них не буде виявлено інфекційних захворювань, переводяться на постійне проживання у відповідні кімнати.
Адміністрація будинку-інтернату на підставі чинного законодавства виконує обов'язки опікуна (піклувальника) щодо підопічних, яким органами опіки чи піклування опікуни (піклувальники) не призначені, і одночасно вживає заходів щодо встановлення опіки чи піклування над тими підопічними, які того потребують.
Особи, які проживають у будинку-інтернаті, за погодженням з адміністрацією можуть користуватися особистими речами. Адміністрація будинку-інтернату приймає на зберігання грошові суми, коштовності та цінні папери громадян, які проживають у будинку-інтернаті.
Особи, які проживають у будинку-інтернаті згідно з медичним висновком, можуть, на їх бажання, тимчасово прийматися на посади молодшого медичного та обслуговувального персоналу в цій установі на загальних підставах. Тимчасове вибуття підопічних за особистою заявою дозволяється за погодженням з адміністрацією будинку-інтернату на термін не більше двох місяців на календарний рік. Дозвіл на вибуття підопічного надається з урахуванням висновку лікаря про можливість тимчасового залишення будинку-інтернату. Якщо особи, які проживають у будинку-інтернаті, потребують стаціонарної медичної допомоги (санаторно-курортного лікування), вони направляються до відповідних лікувально-профілактичних або санаторно-курортних закладів.

Порядок відрахування з будинку-інтернату:

Відрахування підопічного з будинку-інтернату здійснюється згідно з наказом по установі:

  • за особистою заявою підопічного і на підставі довідки про наявність у нього житлової площі або письмової згоди родичів про можливість його утримувати і забезпечувати їх догляд;
  • при встановленні інвалідам першої або другої груп, які не досягли загальновстановленого пенсійного віку, третьої групи інвалідності.

Під час відрахування з будинку-інтернату підопічному видається закріплений за ним одяг, білизна і взуття за сезоном, документи, власні речі і цінності (ощадна книжка, акції, цінні папери та ін.), які зберігалися в будинку-інтернаті, а також довідка із зазначенням терміну перебування в даній установі.
За систематичне грубе порушення Правил внутрішнього розпорядку (вживання алкоголю, наркотичних та інших токсичних препаратів, бійки, самовільну відсутність у будинку-інтернаті без поважних причин понад 10 днів тощо) на підставі рішення відповідно колегії Міністерства праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, головних управлінь праці та соціального захисту населення обласних держадміністрацій, Головного управління соціального захисту населення Київської міської держадміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської держадміністрації підопічні переводяться до спеціального будинку-інтернату (відділення).

Куди звернутися

Управління праці та соціального захисту населення.

Вартість

Безоплатно приймаються особи - громадяни похилого віку, інваліди, які за станом здоров'я потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування, що не мають працездатних дітей або інших родичів, які згідно із законом зобов'язані їх утримувати.
За наявності вільних місць до будинку-інтернату можуть прийматися особи, які мають працездатних дітей або родичів, які відповідно до чинного законодавства зобов'язані їх утримувати, за умови стовідсоткового відшкодування будинку-інтернату витрат на їх утримання.

Перелік та зразки необхідних документів

Приймання до будинку-інтернату здійснюється за путівкою відповідно Міністерства праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, головних управлінь праці та соціального захисту населення обласних держадміністрацій, Головного управління соціального захисту населення Київської міської держадміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської держадміністрації, виданою на підставі:

  1. особистої заяви громадянина похилого віку чи інваліда про його прийняття до будинку-інтернату;
  2. паспорта (або іншого документа, що засвідчує особу);
  3. медичної картки про стан здоров'я з висновком про необхідність стороннього догляду;
  4. довідки про розмір призначеної пенсії;
  5. довідки про склад сім'ї за встановленою формою;
  6. довідки медико-соціальної експертної комісії про групу інвалідності особи, що приймається до будинку-інтернату (за наявності групи інвалідності).

Строки розгляду питання

30 денний термін з дня подачі заяви із необхідними документами.

Пiдстави для вiдмови

Відсутність законних підстав та необхідних документів для прийняття рішення.

Позасудовий порядок

У разі відмови управлінням праці та соціального захисту населення, щодо відмови у виданні путівки до будинку-інтернату, вказане рішення можливо оскаржити до вищестоящого органу, у встановлені законом строки.

Куди звернутися

У разі прийняття рішення про відмову управлінням праці та соціального захисту населення районної державної адміністрації, то скарга подається до обласної державної адміністрації.

Судовий порядок

Прийняте рішення управлінням праці та соціального захисту населення, щодо відмови у виданні путівки до будинку-інтернату можливо оскаржити до суду, в порядку адміністративного судочинства. Згідно ч.2 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.
Відповідно до ч.2. ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.