Умови приймання, утримання і відрахування з будинку-інтернату громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, геріатричного пансіонату

Нормативна база

• Закон України "Про соціальні послуги"
• Закон України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні"
• Постанова Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2020 року № 772 "Про затвердження Типового положення про будинок-інтернат для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю"
• Постанова Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 587 "Про організацію надання соціальних послуг"
• Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 12 серпня 2011 року № 312 "Про затвердження Порядку влаштування бездомних осіб похилого віку та інвалідів до стаціонарних соціально-медичних установ та інших закладів соціальної підтримки (догляду)"
• Наказ Міністерства соціальної політики України від 16 листопада 2020 року № 769 "Про затвердження форм документів, необхідних для надання соціальних послуг"

Загальні положення

Будинок-інтернат для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю (далі - інтернат) є стаціонарним інтернатним закладом соціального захисту, що утворюється для цілодобового проживання (перебування) та догляду за громадянами похилого віку та особами, які за станом здоров’я потребують стороннього догляду, соціально-побутового, медичного обслуговування, соціальних послуг і комплексу реабілітаційних заходів (далі - підопічні).

Залежно від профілю інтернати функціонують як:

◇ геріатричні пансіонати для громадян похилого віку, які потребують стороннього догляду або підтримки в проживанні;

◇ будинки-інтернати для осіб з інвалідністю віком від 18 до 60 років (пункт 1 Типового положення про будинок-інтернат для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2020 року № 772 (далі - Типове положення).

Коло осіб, яких приймають до інтернату

До геріатричного пансіонату приймають:

• громадян, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування";
• осіб, яким до досягнення зазначеного пенсійного віку залишилося не більш як півтора року.

До будинку-інтернату для осіб з інвалідністю приймають осіб з інвалідністю у віці більше 18 років, які за станом здоров'я потребують стороннього догляду, соціально-побутового обслуговування, медичної допомоги та комплексу реабілітаційних заходів і яким згідно з висновком лікарської комісії не протипоказане перебування в інтернаті (пункт 13 Типового положення).

Із зазначених осіб до інтернату насамперед зараховуються:

1. мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною (Герої Соціалістичної Праці, Герої України та повні кавалери ордена Трудової Слави), є ветеранами війни, особами, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань";
2. постраждали внаслідок збройного конфлікту, тимчасової окупації, надзвичайної ситуації техногенного чи природного характеру, нещасних випадків, а також внутрішньо переміщені особи;
3. постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та віднесені до категорій 1, 2 або 3 відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
4. є ветеранами праці, самотніми громадянами похилого віку або самотніми особами з інвалідністю, членами сімей загиблих військовослужбовців;
5. потребують опіки та піклування, у тому числі під час вирішення питань про недієздатність чи обмеження цивільної дієздатності таких осіб (пункт 14 Типового положення).

Вартість

Інтернат може надавати соціальні послуги як за плату (зокрема, з установленням диференційованої оплати), так і безоплатно - відповідно до установленого законом порядку (пункт 18 Типового положення).

До інтернату на повне державне утримання безоплатно приймаються:

• особи з інвалідністю I групи;

• особи з інвалідністю з числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування;

• громадяни похилого віку, особи з інвалідністю II-III груп, середньомісячний сукупний дохід яких становить менше двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб.

Громадяни похилого віку, особи з інвалідністю II-III груп, середньомісячний сукупний дохід яких перевищує два прожиткових мінімуми, але не перевищує чотирьох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, влаштовуються до інтернату та отримують соціальні послуги з установленням диференційованої плати відповідно до Порядку установлення диференційованої плати за надання соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 429.

Якщо середньомісячний сукупний дохід громадян похилого віку, осіб з інвалідністю II-III груп перевищує чотири прожиткових мінімуми, такі особи влаштовуються до інтернату за умови оплати послуг.

У разі отримання громадянами похилого віку та особами з інвалідністю соціальних послуг із установленням диференційованої плати або за умови оплати послуг, а також у разі отримання соціальних послуг денного догляду, підтриманого проживання (якщо інтернат не забезпечує харчуванням) пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) та/або державна соціальна допомога виплачується їм у повному розмірі.

За наявності вільних місць до інтернату можуть прийматися громадяни похилого віку, особи з інвалідністю, у яких є особи, які повинні забезпечувати їм догляд і допомогу за договором довічного утримання, спадковим договором, за умови оплати послуг.

Реабілітаційні послуги відповідно до індивідуальної програми реабілітації надаються підопічному, що є особою з інвалідністю, на безоплатній основі.

Алгоритм отримання послуги

→ Для отримання соціальних послуг особа, яка потребує соціальних послуг (далі - особа), подає уповноваженому органу за місцем свого проживання/перебування заяву про надання соціальних послуг (далі - заява) у письмовій або електронній формі, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики, разом з наступними документами:

1. заяву про надання соціальної послуги за встановленою формою;
2. копію паспорта або іншого документа, що посвідчує особу;
3. копію реєстраційного номера облікової картки платника податків;
4. копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, за формою затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30 липня 2012 року № 577;
5. медичний висновок про зданість самообслуговування та потребу в сторонній допомозі (у разі потреби);
6. копію рішення суду про обмеження цивільної дієздатності або визнання недієздатною особи, яка потребує надання соціальних послуг (у випадку влаштування до інтернату таких осіб);
7. копію рішення суду або органу опіки та піклування про призначення опікуна або піклувальника особі, яка потребує надання соціальних послуг (за наявності);
8. документ, що посвідчує особу законного представника/опікуна/піклувальника, а також документ, що підтверджує повноваження представника органу опіки та піклування (якщо ним подається заява та додані то неї документи);
9. копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;
10. акт оцінювання потреб особи/сім'ї у соціальних послугах, складений соціальним менеджером/фахівцем із соціальної роботи (за наявності);
11. довідку про доходи за останні 6 місяців, видану теритріальним органом Пенсійного фонду України/Державної податкової служби України;
12. довідку про направлення особи з інвалідністю до інтернатного закладу, за формою затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30 липня 2012 року № 577;
13. індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю за формою, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 жовтня 2007 року № 623;
14. копію пенсійного посвідчення або посвідчення особи, яка отримує державну соціальну допомогу (за наявності).

Путівка видається безоплатно.

У видачі путівки може бути відмовлено у випадку:

• наявність у особи медичних протипоказань до направлення в інтернат відповідно до пункту 33 Типового положення;
• подання не всіх необхідних документів.

У випадку відмови в видачі путівки структурним підрозділом з питань соціального захисту населення, особа, яка потребує влаштування до інтернату або її законний представник має право оскаржити відповідне рішення до суду.

→ На підставі путівки та пакета документів, який передається структурним підрозділом з питань соціального захисту населення до інтернату, видається наказ директора інтернату про прийняття підопічного до інтернату, визначаються індивідуальні потреби та складається індивідуальний план надання соціальних послуг.

→ На основі індивідуального плану надання соціальних послуг між підопічним чи його законним представником чи представником органу опіки та піклування, на обліку в якому перебуває підопічний, та представником інтернату укладається договір про надання соціальних послуг, у якому зазначаються права та обов’язки кожної із сторін, обсяг соціальних послуг, цілі та строк їх надання.

→ Прийняття до інтернату, що передбачає проходження підпічним санітарно-гігієнічної обробки із зміною одягу та взуття, розміщення в приймально-карантинному відділенні на 14 днів для подальшого спостереження та в разі відсутності проявів гострих інфекційних хвороб переведення на цілодобове проживання (перебування) у відповідні кімнати.

Умови проживання в інтернаті

Під час проживання в інтернаті підопічним, зокрема забезпечується:

• доступність приміщень інтернату для осіб з інвалідністю;
• розміщення підопічних у житлових приміщеннях, відділеннях відповідного спрямування з урахуванням їх побажань щодо кімнати та сусіда, наявності вільних місць, індивідуальних особливостей, віку, діагнозу, фізичного стану, пов’язаного з основним захворюванням, та психологічної сумісності;
• користування власними речами, якщо це не заважає іншим підопічним, не порушує вимог протипожежної безпеки, протиепідемічного режиму, охорони праці тощо;
• збереження за заявою підопічного грошей, коштовностей та цінних паперів у сейфах, про що складається акт-опис приймання;
• отримання пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), державної соціальної допомоги, що виплачується відповідно до законодавства;
• допомога у придбанні необхідних товарів, послуг у разі потреби (відповідно до заяви підопічного) тощо.

Переведення з будинку-інтернату

Переведення підопічного до іншого будинку-інтернату для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю проводиться за погодженням з відповідними структурними підрозділами з питань соціального захисту населення та згідно з путівкою, виданою структурним підрозділом з питань соціального захисту населення за місцезнаходженням інтернату, до якого він переводиться, відповідно до:

• письмової заяви підопічного, який виявив бажання проживати в іншому інтернаті (для дієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена);

• письмової заяви опікуна підопічного (для недієздатних осіб, яким призначено опікунів);

• рішення органу опіки та піклування про переведення до інтернату (для недієздатних осіб у разі відсутності опікуна) (пункт 21 Типового положення).

Переведення підопічного до психоневрологічного інтернату або до іншого інтернатного закладу з урахуванням стану його здоров’я проводиться відповідно до:

• письмової заяви підопічного (для дієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена);

• письмової заяви опікуна підопічного (для недієздатних осіб, яким призначено опікунів);

• рішення органу опіки та піклування про переведення до інтернату (для недієздатних осіб у разі відсутності опікуна);

• подання інтернату на підставі висновку лікарської комісії за участю лікаря-психіатра про відсутність медичних показань для проживання/перебування підопічного в інтернаті, наявність у підопічного психічного розладу та його потребу в постійному сторонньому догляді;

• путівки, виданої структурним підрозділом з питань соціального захисту населення (пункт 22 Типового положення).

Переведення підопічного інтернату, якому встановлено інвалідність та/або якому виповнилось 60 років, із будинку-інтернату для осіб з інвалідністю до геріатричного пансіонату проводиться за його бажанням. Підопічний, який не виявив бажання щодо переведення до геріатричного пансіонату, може залишитися у будинку-інтернаті (пункт 23 Типового положення).

Порядок відрахування з будинку-інтернату

Відрахування підопічного з інтернату проводиться у тижневий строк за погодженням із структурним підрозділом з питань соціального захисту населення у зв’язку із:

• поданням письмової заяви підопічного (для дієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена);

• поданням письмової заяви опікуна підопічного (для недієздатних осіб, яким призначено опікунів) чи рішення органу опіки та піклування (якщо опіку над підопічним здійснює інтернат);

• переведенням до іншого інтернату;

• неповерненням без поважних причин і без погодження з інтернатом з поїздки до його опікуна або піклувальника, родичів після закінчення шестимісячного строку (після з’ясування причини неповернення);

• невиконанням без поважних причин вимог, визначених договором про надання соціальних послуг;

• рішенням суду;

• смертю підопічного (після отримання свідоцтва про смерть або його копії) (пункт 28 Типового положення).

Під час відрахування з інтернату підопічному чи його законному представнику видаються особисті документи, довідка із зазначенням часу перебування в інтернаті, закріплені за ним одяг, білизна та взуття за сезоном і власний одяг, інші особисті речі та цінності (ощадна книжка або банківська платіжна картка, цінні папери тощо), які зберігалися в інтернаті.

Про відрахування підопічного інтернат у триденний строк інформує:

• орган опіки та піклування за місцезнаходженням інтернату (для недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена);

• орган Пенсійного фонду України, місцевий структурний підрозділ з питань соціального захисту населення шляхом надсилання копії наказу (витягу з наказу) (за умови призначення підопічному пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) та/або державної соціальної допомоги).