Сексуальне насильство

Матеріал з WikiLegalAid
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нормативна база

Елементи складу злочину

Сексуальне насильство — злочин, який полягає у вчиненні будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи.
Зміни уточнюють кваліфікацію злочинів в більш реалістичному контексті. Раніше термін «зґвалтування» розумівся з медико-біологічної точки зору як вагінальний секс між чоловіком та жінкою, а все інше – задоволення статевої пристрасті неприроднім способом. Як наслідок, суб‘єктом цього злочину майже завжди були чоловіки і доволі нечасто – жінки (але у формі співучасті, наприклад організатори). Це викликало безліч проблем в частині кваліфікації, розслідування, експертиз тощо. Такий категоріальний апарат у питанні кваліфікації не відповідав вимогам часу і дозволяв уникати відповідальності ґвалтівникам.

Тому з 11 січня 2019 року зґвалтуванням є будь-який секс (проникнення вагінальне, анальне, оральне), якщо на це немає добровільної згоди особи (її не треба нотаріально посвідчувати, це робиться в будь-який спосіб, часто невербальний) (стаття 152 КК України). Якщо сексу не було, тобто проникнення в тіло особи, це може бути кваліфіковане як сексуальне насильство без згоди особи

Основний безпосередній об'єкт злочину - статева свобода чи статева недоторканість особи. Його додатковим факультативним об'єктом можуть бути здоров'я, воля, честь і гідність особи, нормальний розвиток неповнолітніх. Під статевою свободою слід розуміти право повнолітньої і психічно нормальної особи самостійно обирати собі партнера для статевих зносин і не допускати у сфері статевого спілкування будьякого примусу. Статева недоторканість - це абсолютна заборона вступати у природні статеві контакти з особою, яка в силу певних обставин не є носієм статевої свободи, всупереч її справжньому волевиявленню.

Потерпілим від злочину є особа жіночої або чоловічої статі, яка всупереч своїй волі виконує роль сексуального партнера винного. Якщо особа, яка не досягла 16-річного віку, добровільно бере участь у задоволенні неприродним способом статевої пристрасті чоловіка або жінки, то дії винного можуть кваліфікуватись за ст.156 КК за ст.156 (розбещення неповнолітніх) або ст. 155 (Статеві зносини з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку, якщо вчинені повнолітньою особою).

Об’єктивна сторона злочину полягає у задоволенні статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи. Фізичним насильством, передбаченим диспозицією статті 153 ККУ, слід вважати умисний зовнішній негативний вплив на організм потерпілої особи або на її фізичну свободу, вчинений з метою подолання чи попередження опору потерпілої особи або приведення її у безпорадний стан. Такий вплив може виражатись у нанесенні ударів, побоїв, заподіянні тілесних ушкоджень, здавлюванні дихальних шляхів, триманні рук або ніг, обмеженні або позбавленні особистої волі, уведенні в організм потерпілої особи проти її волі наркотичних засобів, психотропних, отруйних, сильнодіючих речовин тощо. Слід зазначити, що нанесення легких тілесних ушкоджень охоплюється диспозиціє ст. 153 ККУ та додаткової кваліфікації не потребує, в інших випадках кваліфікація здійснюється за сукупністю злочинів. Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (стаття 153 ККУ) слід визнавати вчиненим із застосуванням фізичного насильства і тоді, коли таке насильство застосовувалося не до самої потерпілої особи, а з метою подолання чи попередження її опору до іншої людини, доля якої їй не байдужа (родича, близької особи). В цьому випадку кваліфікація здійснюється за сукупністю відповідних злочинів. Погрозою застосування фізичного насильства як способу подолання чи попередження опору потерпілої особи слід вважати залякування її застосуванням такого насильства до неї і (або) до іншої людини, доля якої потерпілій не байдужа (родича, близької особи), яке може полягати у висловлюваннях, жестах, демонструванні зброї або предметів, що можуть бути використані для нанесення тілесних ушкоджень, предметів, що імітують зброю, які потерпіла особа сприймає за справжню зброю, чи інших діях. Погроза застосування фізичного насильства повинна сприйматися потерпілою особою як реальна, тобто у неї має скластись враження, що у разі, якщо вона протидіятиме винній особі або не виконає її вимог, цю погрозу буде реалізовано. Слід мати на увазі, що така погроза може сприйматися потерпілою особою як реальна виходячи з часу, місця та обстановки, що склалася (оточення групою осіб, глухе і безлюдне місце, нічний час, зухвале, грубе і настирливе домагання вступити в статеві зносини чи задовольнити статеву пристрасть неприродним способом тощо). Інші види погроз, зміст яких не передбачав застосування фізичного насильства до потерпілої особи чи іншої людини (наприклад, погроза знищити або пошкодити майно потерпілої особи чи її родичів, розголосити відомості, що ганьблять їх честь і гідність), не дають підстав розглядати вчинені з використанням таких погроз статеві зносини чи дії сексуального характеру як зґвалтування або насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом. Стан потерпілої особи слід визнавати безпорадним, коли вона внаслідок малолітнього чи похилого віку, фізичних вад, розладу психічної діяльності, хворобливого або непритомного стану, або з інших причин не могла розуміти характеру та значення вчинюваних з нею дій або не могла чинити опір. При цьому необхідно, щоб винна особа, яка вчиняє зґвалтування чи насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, усвідомлювала (достовірно знала чи припускала), що потерпіла особа перебуває саме у такому стані.


Злочин визнається закінченим з моменту початку вчинення дії сексуального характеру, спрямованої на задоволення статевої пристрасті. При цьому не вимагається, щоб сексуальний контакт був завершений у фізіологічному розумінні.

Суб'єктом злочину є особа чоловічої або жіночої статі (залежно від змісту вчинюваних дій сексуального характеру), якій виповнилось 14 років. Якщо особа, використовуючи фізичне насильство або погрозу його застосування, бере безпосередню участь у подоланні опору потерпілого або приводить останнього у безпорадний стан і при цьому сама у безпосередній сексуальний контакт з потерпілим не вступає, вона повинна визнаватись співвиконавцем насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом. Дії такого учасника групи кваліфікуються за ч. 2 ст. 153 КК без посилання на ст. 27 КК.

Суб'єктивна сторона зґвалтування характеризується прямим умислом. Мотиви, не впливаючи на кваліфікацію, можуть бути різними. Це і задоволення статевої пристрасті, і автономні відносно сексуального мотиву спонукання - помста, бажання принизити потерпілу особу або копіювати поведінку інших учасників групи, прагнення сексуального самоствердження, хуліганські спонукання, ревнощі, бажання примусити потерпілу особу одружитись, національна, релігійна ненависть чи ворожнеча тощо.
Стосовно неповнолітнього та малолітнього віку потерпілої особи і й особливо тяжких наслідків психічне ставлення винного може бути і необережним. Кваліфікуючі ознаки, пов'язані з віком потерпілої особи, інкримінуються винному не лише тоді, коли він знав або допускав, що вчинює насильницький статевий акт з неповнолітньою чи малолітньою особою, а й у тому разі, коли він міг і повинен це передбачити. Неповнолітній або малолітній вік потерпілої особи не може обтяжувати кримінальну відповідальність за зґвалтування, якщо буде доведено, що винний сумлінно помилявся щодо її фактичного віку. При вирішенні цього питання враховується вся сукупність обставин справи, зокрема зовнішні фізичні дані потерпілої особи, її поведінка, знайомство з нею винним, володіння останнім відповідною інформацією.
Задоволення статевої пристрасті неприродним способом, на відміну від згвалтування (ст. 152 ККУ), не може призвести до зачаття дитини. Тому введення в отвори тіла потерпілої особи різних посторонніх предметів також кваліфікується за ч.1 ст. 153 ККУ, у випадку, якщо такі діяння були вчиненні з метою задоволення статевої пристрасті. Слід зазначити, що суто технічний розподіл ролей, коли один із співучасників тримає жертву, стежить, щоб ніхто не побачив але безпосередньо у зносини з потерпілою особою не вступає, на кваліфікацію не впливає та повинно кваліфікуватись як співучасть за ч. 2 ст. 153 ККУ. Зґвалтування або насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом не може вважатися вчиненим повторно, якщо винна особа, діючи з єдиним злочинним наміром, без перерви або без значної перерви у часі, вчинила два чи більше насильницьких природних статевих актів або два чи більше актів насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом з однією й тією ж потерпілою особою, тобто за наявності ознак продовжуваного злочину. У разі вчинення насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом, а потім зґвалтування чи навпаки щодо однієї й тієї ж потерпілої особи, ці злочини кваліфікуються самостійно, причому останній злочин кваліфікується з урахуванням спеціальної повторності.

Куди звертатися у разі скоєння злочину

У разі скоєння злочину згідно ст. 153 КК України,сексуального насильства або якщо про вчинення неправомірних дій стало відомо з якихось інших джерел/ чи якщо громадянин не був свідком, але знає і/або має факти вчинення неправомірної дії необхідно звернутися до відділу поліції за підсудністю (місцю) скоєння злочину:

  • зателефонувавши на номер екстреної служби поліції "102", та у разі необхідності на екстрений номер служби скорої допомоги "103"

АБО

  • з`явитися особисто та написати відповідну заяву (повідомлення) про кримінальне правопорушення за ст. 153 КК України

До моменту прибуття співробітників поліції необхідно:

  • залишатися на місці скоєння злочину;
  • не чіпати нічого руками (не викидати/переставляти/прибирати/знищувати речі), так як це може завадити в подальшому слідству;
  • зберегти одяг, інші речі, які були задіяні при скоєнні злочину, тощо - все що може бути визнано слідством речовими доказами по кримінальній справі;


Психологічні моменти

Якщо Ви стали свідком злочину:

  • намагайтеся знаходиться поруч с потерпілою особою, заспокоїти, не залишати одну;
  • рекомендується розмовляти з потерпілою особою спокійним тоном голосу, навіть у разі, якщо потерпілий/потерпіла нічого не відповідає, так як знаходиться у стресовому стані;
  • не потрібно випитувати насильно будь-яку інформацію про скривдника, обставини справи, тощо;
  • все що потрібно бути поруч, не виявляти до потерпілого неприязнь, неповагу чи казати образливі речі;
  • треба пам'ятати, що особа стосовно, якої було здійснено насильницькі дії замикається від стороннього світу, її заповнює у середині сором, страх, паніка, думки про своє майбутнє, думка інших людей про нього/неї, людський осуд, тощо;
  • важливо, щоб потерпіла особа відчувала від близьких людей - любов, розуміння, підтримку.

Набуття статусу потерпілого

Відповідно до ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

Допит потерпілої

Допит потерпілої має важливе значення, оскільки їй відомі важливі подробиці вчиненого щодо неї сексуального насильства, можливо, дані про особу ґвалтівника. Допит проводять негайно після порушення кримінальної справи. При допиті з'ясовуються всі важливі істотні обставини, які матимуть значення.
Якщо потерпілій відома особа, яка вчинила злочин, з’ясувується все, що стосується характеру взаємин між нею та підозрюваним (чи не було підстав у підозрюваного вважати, що опір потерпілої був удаваним).

Розшук та затримання злочинця

Розшук та затримання злочинця належать до оперативних дій (іноді по «гарячих слідах»). У цих випадках допомога потерпілого дуже важлива слідству, так як саме потерпілий може охарактеризувати зовнішність злочиннця. У розшуку та затриманні злочинця беруть участь працівники карного розшуку. Слідчий може дати доручення працівникам органів дізнання, яке є обов’язковим для виконання. Як правило, у такому дорученні вказується, що саме необхідно зробити, визначаються строки виконання.

Огляд місця події

Огляд місця події, як правило, проводиться з участю потерпілої. Особливу увагу при цьому приділяють виявленню та опису місця зґвалтування, його розташуванню у напрямі до дороги, житлових будинків тощо. Оцінюють, чи збігається обстановка на місці події з отриманими раніше показаннями або поясненнями заявниці, виявляють сліди, що вказують на зґвалтування, або речі, що належать злочинцю чи потерпілій (окуляри, ґудзики, хусточка тощо).
У процесі огляду звертають увагу на можливість наявності на одязі, взутті та тілі насильника ґрунтових забруднень та рослинних часток, беруть їх проби для експертних досліджень. Пошук мікрочасток проводять під час огляду місця події (важливо дотримуватися заходів, що запобігають їх втраті, а також забезпечити, щоб ніхто з учасників огляду не зміг залишити на місці події побічних мікрочасток або слідів).

Обшук та виїмка

При затриманні підозрюваного проводяться такі види обшуку:
а) обшук особи;

б) обшук за місцем проживання;
в) обшук за місцем роботи. Мета обшуку — відшукати предмети, що були у підозрюваного в момент зґвалтування або раніше належали потерпілій. Проводиться обшук при неухильному дотриманні вимог закону.

До виїмки звертаються, як правило, на початку розслідування. Ця слідча дія проводиться у всіх випадках порушення кримінальної справи за фактом зґвалтування, оскільки на одязі потерпілої та підозрюваного майже завжди залишаються сліди насильства (плями крові, сперми та ін.), які пізніше використовуються як докази. Вилучається той одяг, який був на потерпілій та підозрюваному в момент події.

Огляд одягу

Важливі предмети одягу висушуються (тільки не на сонці чи біля відкритого вогню). Для його дослідження застосовують ультрафіолетові освітлювачі (наприклад, УФО-4). Для огляду запрошуються поняті (не менше двох), а в необхідних випадках — спеціалісти. Старанно оглянудують внутрішній та зовнішній бік, кишені, манжети, застібки, шви. Навіть якщо при огляді не виявлено нічого істотного, але є підстави вважати, що одяг з чимось контактував, його слід упакувати та відправити на експертизу. Для цього одяг розкладають на папері, перекладають папером та згортають. Мікрочастки вилучають окремо, щоб при транспортуванні вони не були втрачені або пошкоджені.

Судово-медична експертиза статевих злочинів

Після проведення необхідних дій співробітниками поліції на місці злочину, наступним важливим кроком у справі є підготовка та направлення до суду слідчим клопотань про призначення судово-медичної експертизи, для виявлення даних про статеві зносини, які мали місце, а також встановлення тілесних ушкоджень, що вказують на насильницьке вчинення статевого акту.
З її допомогою визначають:
а) наявність факту статевих зносин та
б) наслідки зґвалтування (зараження венеричною хворобою, вагітність, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень).

Якщо потерпіла внаслідок зґвалтування одержала тяжкі тілесні ушкодження і госпіталізована, то судово-медична експертиза проводиться в лікарні. У разі, коли місцеві умови не дозволяють своєчасно провести судово-медичну експертизу, звертаються до освідування.
Згідно зі ст. 193 КПК освідування може бути проведено з метою встановлення наявності, локалізації ушкоджень та інших слідів злочину на тілі потерпілої. Дані, одержані при освідуванні, використовуються згодом при проведенні судово-медичної експертизи. За наявності відповідних даних підозрюваний також підлягає освідуванню або направляється на судово-медичну експертизу.
Під час розслідування зґвалтувань досить часто призначається експертиза матеріалів, речовин та виробів з них, що дозволяють отримувати цінні докази для виявлення злочинців. Як правило, це мікрочастки, що залишаються на місці події, на злочинцеві та потерпілій або на їх одязі.
Судово-біологічна експертиза може бути призначена у разі необхідності дослідити одяг потерпілої або підозрюваного для виявлення групової належності плям крові, слини та інших виділень людського організму.
Судово-психологічна експертиза призначається для вирішення питань, що стосуються психологічної характеристики особи потерпілої та насильника, особливо якщо вони неповнолітні.

Винесення постанови слідчого про підозру особі

Слідчий виносить відповідну постанову, у відповідності до статті 276-279 цього Кодексу, повідомляє про підозру особу, або особу, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення. З цього самого моменту особа набуває статусу "підозрюваний".

Допит підозрюваного

Допит підозрюваного належить до першочергових слідчих дій. Однак при розслідуванні зґвалтувань проводять його після допиту потерпілої з використанням тих даних, які вона повідомила. Мета допиту — встановлення не тільки причетності підозрюваного до даного злочину, а й з’ясування його стосунків з потерпілою, обставин та мотивів вчинення зґвалтування.
На початку допиту підозрюваному повідомляється у вчиненні якого злочину він підозрюється та роз’яснюються його права. Далі пропонується дати показання про обставини вчинення злочину, а також про інші відомі йому обставини справи.

Перевірка показань на місці

Під час такої перевірки пояснення потерпілої або обвинуваченого зіставляють з раніше отриманими від них свідченнями, а також з фактичною обстановкою місця злочину. Таким шляхом виявляють суперечності в показаннях, нові речові докази (наприклад, дрібні предмети, що належали потерпілій або підозрюваному). Перевірка показань на місці важлива й тим, що вона сприяє пожвавленню асоціативних зв’язків, особа одержує можливість повніше і точніше згадати та відтворити окремі обставини події. крмі того, при розслідуванні зґвалтування виникає необхідність у пред’явленні для впізнання (потерпілій, свідкам або підозрюваному) осіб або предметів.

Кваліфікуючі ознаки злочину

Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його;

  1. повторно;
  2. групою осіб;
  3. особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачений ст.ст. 152 або 154 КК;
  4. щодо неповнолітнього або неповнолітньої (ч. 2 ст. 153 КК),
  5. вчинення таких діянь щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах
  6. щодо особи у зв'язку з виконанням цією особою службового, професійного або громадського обов'язку, або щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності

Обвинувальний акт

Після проведених усіх необхідних дій, слідчий складає та погоджує з прокурором обвинувальний акт, з яким ознайомлюють під підпис підозрювану особу та направляють матеріали кримінальної справи до суду. Саме з цього моменту обвинуваченим (підсудний) у порядку, передбаченому статтею 291 КПК України набуває свого статусу "обвинувачений".

Судовий розгляд справи

Наступним кроком є розгляд кримінальної справи у суді І інстанції. Всіх учасників процесу викликають на розгляд справи у судове засідання, на поштову адресу направляються повістки про виклик до суду, з зазначенням дати, часу, місця розгляду справи, тощо.

Розгляд кримінальних справ про сексуальне насильство допускається в закритому судовому засіданні за мотивованою постановою судді чи ухвалою суду.
Під час судового розгляду потерпіла особа, свідки, обвинувачений, які допитувалися слідчим на досудовому розслідуванні, допитуються судом. Саме показання усіх сторін по справі, які надаються у судовому засіданні, речові докази, висновки судових експертиз, обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання суд бере до уваги при винесенні вироку.

Кримінальна відповідальність

Кримінальна відповідальність за скоєння насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом визначена статтею 153 Кримінальним кодексом України, а саме:

Частина-1. Вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (сексуальне насильство) -

карається позбавленням волі на строк до п'яти років.

Частина-2. Сексуальне насильство, вчинене повторно або особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 152, 154, 155 цього Кодексу, або вчинення таких діянь щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, або щодо особи у зв'язку з виконанням цією особою службового, професійного або громадського обов'язку, або щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років

Частина-3. Сексуальне насильство, вчинене групою осіб, або сексуальне насильство щодо неповнолітньої особи -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до семи років.

Частина-4.Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років

Частина-5. Дії, передбачені частинами першою, другою, третьою або четвертою цієї статті, що спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

Моральна шкода

Потерпіла особа, законний представник потерпілої особи має право в досудовому, судовому розгляді справи подати в рамках кримінального провадження позовну заяву про стягнення з винної особи моральної шкоди.
Судовий збір у рамках розгляду кримінальної справи - не сплачується!
У разі, якщо позовні вимоги про стягнення моральної шкоди не були озвучені по кримінальній справі, потерпіла особа законний представник потерпілої особи мають право звернутися до суду у рамках цивільного провадження з вищевказаним позовом.
Однак при цьому заявник повинен оплатити судовий збір.

Судова практика

  • Вирок Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 13 лютого 2018 року, Справа № 577/4436/16-к, Провадження № 1-кп/576/41/18 щодо обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 185, частиною другою статті 156 та частиною третьою статті 153 Кримінального кодексу України. Один із гарних прикладів судової практики щодо задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування та з використанням безпорадного стану потерпілої особи, вчинене щодо малолітнього.
  • Вирок Маневицького районного суду Волинської області від 7 лютого 2018 року, Справа № 164/2507/17, п/с 1-кп/164/27/2018 щодо вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 153 КК України.
  • Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2017 року, Справа № 361/7455/17, Провадження № 1-кп/361/681/17, щодо вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст.153 КК України, вчинене щодо повнолітньої жінки.
  • Вирок Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2017 року, Провадження № 11-кп/792/570/17, Справа № 682/3376/15-к, Категорія справи :ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 153, ч. 1 ст. 122 КК України.