Прожитковий мінімум

Нормативна база

• Закон України «Про прожитковий мінімум»
• Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 03.09.2017  № 1073 «Про затвердження Норм фізіологічних потреб населення України в основних харчових речовинах і енергії»

Визначення поняття

Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (частина 1 статті 1 ЗУ "Про прожитковий мінімум").

Тобто обсяг прожиткового мінімуму містить два елементи — фізіологічний та соціальний. Фізіологічний мінімум — це вартісне вираження матеріальних цінностей, конче необхідних для існування людини та соціальну частину — певний набір духовних цінностей мінімально прийнятого рівня життя.

Як визначається прожитковий мінімум

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення (частина 2 статті 1 ЗУ "Про прожитковий мінімум"):

• дітей віком до 6 років;
• дітей віком від 6 до 18 років;
• працездатних осіб;
• осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

До осіб, які втратили працездатність, відносяться особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та непрацюючі особи, визнані особами з інвалідністю в установленому порядку.

Прожитковий мінімум, визначений для осіб, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому державному соціальному страхуванню, збільшується на суму обов'язкових платежів.

Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто належить до основних соціальних і демографічних груп населення, за поданням Кабінету Міністрів України щорічно затверджується Верховною Радою України до початку розгляду Державного бюджету України і періодично переглядається відповідно до зростання індексу споживчих цін разом з уточненням показників Державного бюджету України та публікується в офіційних виданнях. Починаючи з 2006 р. Прожитковий мінімум затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік (частина 3 статті 4 ЗУ "Про прожитковий мінімум").

З 1 січня 2023 року розмір прожиткового мінімуму визначений в статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на одну особу в розрахунку на місяць становить -2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:

Соціальні та демографічні групи населення	Розмір прожиткового мінімуму на 2023 рік
діти віком до 6 років	2272
діти від 6 до 18 років	2833
працездатні особи	2684
особи, які втратили працездатність	2093

Принципи формування наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг

Принципи формування наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг закріплені в статті 3 ЗУ "Про прожитковий мінімуму"

Набір продуктів харчування та набір непродовольчих товарів визначаються в натуральних показниках, набір послуг - у нормативах споживання не рідше одного разу на п'ять років.

Набір продуктів харчування формується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, з використанням нормативів фізіологічної потреби організму людини в продуктах харчування виходячи з їх хімічного складу та енергетичної цінності, з урахуванням рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я.

Основними принципами формування набору продуктів харчування є:

• забезпечення дитини повноцінним харчуванням для розвитку організму;
• забезпечення дитини віком від 6 до 18 років додатковим харчуванням для активного соціального та фізичного розвитку;
• задоволення організму працюючої особи у відтворенні працездатності, збереження працездатності для безробітного, відновлення у необхідних випадках працездатності для особи, яка її втратила;
• підтримання повноцінного функціонування організму людини похилого віку.

Набір непродовольчих товарів формується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, з використанням нормативів забезпечення засобами гігієни, медикаментозними засобами, засобами захисту організму людини від впливу навколишнього середовища, а також засобами для влаштування побуту.

Основними принципами формування набору непродовольчих товарів є:

• забезпечення збереження здоров'я та підтримання життєдіяльності організму людини;
• урахування особливостей потреб осіб, які відносяться до різних соціальних і демографічних груп населення;
• урахування культурно-побутових потреб особистості.

До набору послуг включаються житлово-комунальні, транспортні, побутові послуги, послуги зв'язку, закладів культури, освіти, охорони здоров'я та інші.

Набір послуг формується уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сферах надання відповідних послуг.

Основними принципами формування набору послуг є:

• задоволення мінімальної потреби громадян у житлі, організації побуту, користуванні транспортом, закладами культури, у підтриманні зв'язку з навколишнім середовищем;
• задоволення потреби громадян у користуванні закладами освіти, охорони здоров'я;
• визначення житлово-комунальних послуг (по водопостачанню, теплопостачанню, газопостачанню, електропостачанню, водовідведенню, утриманню та експлуатації житла та прибудинкових територій, сміттєзбиранню, утриманню ліфтів) виходячи із соціальної норми житла та нормативів споживання зазначених послуг;
• урахування особливостей потреб осіб, які належать до різних соціальних і демографічних груп населення.

Для чого застосовується прожитковий мінімум

Прожитковий мінімум застосовується для:

• загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм;
• встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України;
• визначення права на призначення соціальної допомоги;
• визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров'я, освіти, соціального обслуговування та інших;
• встановлення величини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;
• формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Для оцінки рівня життя в регіоні, розроблення та реалізації регіональних соціальних програм, визначення права на призначення соціальної допомоги, що фінансується за рахунок місцевих бюджетів, органами місцевого самоврядування може затверджуватися регіональний прожитковий мінімум, не нижчий від установленого відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум».