Примусове повернення та видворення іноземців та осіб без громадянства, оскарження таких рішень

Матеріал з WikiLegalAid

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем.
Версія від 15:21, 5 грудня 2019, створена Oleksii.Plotnikov (обговореннявнесок) (Додано посилання на нормативно-правові акти. Здійснені деякі редакторські правки.)
Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Рішення про примусове повернення: підстави прийняття, порядок та строки виконання

Нормативно визначені процедури «примусове повернення» та «примусове видворення» належать до системи адміністративно-правових заходів, спрямованих на примушування іноземців та осіб без громадянства покинути територію України

Примусове повернення іноземців до країни походження чи третьої країни здійснюється на підставі рішення органу ДМС, органу СБУ або органу охорони державного кордону про примусове повернення чи примусове видворення на підставі винесеної за позовом цих органів/підрозділів постанови адміністративного суду про примусове видворення (ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» - далі Закону, п.4 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців і осіб без громадянства).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни є:

  • дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;
  • дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку;
  • якщо це необхідно для охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів громадян України;
  • затримання іноземців та осіб без громадянства органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.

Рішення про примусове повернення з України іноземця або особи без громадянства готується у двох примірниках, один з яких видається іноземцю, стосовно якого воно прийнято, а інший залишається в органі, який його прийняв (п. 1 параграфу ІІ Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства далі Інструкції).

У такому рішенні обов’язково зазначається підстави його прийняття, строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України та який не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення, порядок оскарження та наслідки невиконання.

Про підстави прийняття такого рішення протягом 24 годин інформують прокурора за територіальністю.

Важливо! Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення, а у паспортному документі іноземця проставляється відмітка про заборону в’їзду.

Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення. При цьому в паспортному документі іноземця або особи без громадянства скасовується віза і вилучаються документи, що підтверджують законні підстави перебування в Україні та проставляється відповідний штамп.

Окрім цього, начальником територіального органу, територіального підрозділу ДМС та органу СБУ, яким прийнято рішення, надсилається відповідний запит до Головного центру обробки спеціальної інформації Держприкордонслужби України (далі - ДПСУ). Інформація на виконання такого запиту, про перетинання іноземцем державного кордону на виїзд з України, надається у місячний строк після його отримання.

Важливо! Примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення про примусове повернення у встановлений строк може бути підставою для звернення до суду з позовом про примусове видворення.

Особливості примусового видворення: підстави прийняття рішення, виконання постанови про примусове видворення

Примусове видворення іноземців до країни походження чи третьої країни здійснюється лише на підставі рішення суду про примусове видворення з України іноземця та особи без громадянства (ст. 30 Закону), винесеної за позовом органу ДМС, органу СБУ або органу охорони державного кордону.

Підставами для подання позову про примусове видворення іноземців або осіб без громадянства є:

  • невиконання іноземцем або особою без громадянствав установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення (ч. 1 ст. 30 Закону);
  • наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та його передачі прикордонним органам суміжної держави (ч. 1 ст. 30 Закону);
  • якщо іноземці або особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, не мають законних підстав для перебування на території України та якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких осіб відсутній договір про реадмісію (ч. 3 ст. 29 Закону);
  • якщо іноземець або особа без громадянства, стосовно якого прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, не виїхав з України протягом місяця з дня отримання копії такого рішення, за винятком випадків, коли особа оскаржила рішення про скасування дозволу на імміграцію до суду,- до набрання рішенням суду законної сили (ст.13 Закону України «Про імміграцію»).

Важливо! Адміністративні справи щодо примусового видворення суд розглядає за обов’язкової участі сторін у десятиденний строк з дня подання позовної заяви. Апеляційні скарги можуть бути подані а суд апеляційної інстанції у десятиденний строк з дня їх проголошення. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження з повідомленням учасників справи. За подання до суду позовних заяв та апеляційних скарг в таких справах судовий збір не сплачується.

Примусове видворення передбачає:

-       виявлення порушника;

-       можливість поміщення його в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України (далі - ПТПІ);

-       документальне оформлення примусового видворення;

-       подальше супроводження іноземця до пункту пропуску через державний кордон України чи до країни походження.

Відповідно до ч. 1 ст. 289  КАС у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, місцевий загальний суду як адміністративний суд за клопотанням органу (підрозділу), який подав такий позов, може прийняти одне з таких рішень:

  • взяти особу на поруки підприємства, установи чи організації;
  • зобов’язати особу внести заставу;
  • затримати особу з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України;
  • затримати особу з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.Важливо! Вищезазначені заходи також застосовуються адміністративним судом, визначеним ч. 1 ст. 289 КАС, за позовом уповноважених органів (підрозділів) до іноземців та осіб без громадянства, які до прийняття рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вчинили порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, до завершення процедури розгляду цієї заяви.

Законодавством передбачені наступні особливості застосування процедур взяття на поруки та внесення застави стосовно іноземців або осіб без громадянства:

-       процедури не застосовуються до осіб, до яких раніше застосовувалися такі заходи, а також стосовно яких є достатні дані про їх причетність до готування та (або) вчинення терористичної діяльності (ч. 3 ст. 289 КАС);

-       під час застосування процедур суд письмово роз’яснює особі покладені на неї обов’язки: 1) прибувати до визначеної службової особи з установленою судом періодичністю; 2) не відлучатися з населеного пункту, в якому особа тимчасово перебуває, без дозволу визначеної службової особи; 3) невідкладно повідомляти визначену службову особу про зміну свого місця проживання (ч. 4 ст. 289 КАС);

-       уповноважені особи підприємств, установ чи організацій, які беруть особу на поруки і яких суд вважає такими, що заслуговують на особливу довіру (поручителі), надають письмове зобов’язання про те, що вони поручаються за виконання іноземцем або особою без громадянства покладених на нього вищезазначених обов’язків і зобов’язуються за потреби доставити особу до суду чи органу (підрозділу), який подав позов(ч. 5 ст. 289 КАС);

-       іноземець, особа без громадянства або інша фізична чи юридична особа (заставодавець) вносить кошти у національній валюті України на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому КМУ. Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності чи така, що фінансується з державного чи місцевих бюджетів, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб’єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності (ч. 6 ст. 289 КАС);

-       розмір застави визначається судом з урахуванням майнового та сімейного стану особи у межах від 100 до 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та вноситься на рахунок протягом п’яти робочих днів з дня прийняття судом рішення про внесення застави. До цього моменту за рішенням суду особа утримується у спеціально обладнаному для цих цілей приміщенні органу ДПСУ чи СБУ, який її затримав, або в ПТПІ, та звільняється з нього у день надання позивачу підтвердних документів про внесення застави (ч. 7 ст. 289 КАС). У разі невнесення застави у визначені строки, адміністративний суд невідкладно ухвалює без участі особи рішення про його затримання з поміщенням до ПТПІ (ч. 8 ст. 289 КАС);

Важливо! Невиконання особою обов’язків, покладених судом відповідно до ч. 4 ст. 289 КАС, чи вчинення нею порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, тягне за собою: 1) звернення судом суми внесеної застави у дохід держави; 2) звернення уповноваженого органу до адміністративного суду з позовною заявою про затримання цієї особи з поміщенням до ПТПІ; 3) відповідальність поручителя, визначену чинним законодавством.

Строк затримання іноземців та осіб без громадянства в ПТПІ, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. У разі наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців (ч. 11 ст. 289 КАС).

За необхідності продовження строку затримання особи в ПТПІ, уповноважений орган, не пізніш як за п’ять днів до закінчення строку, подає адміністративний позов. Такий позов має подаватись кожні шість місяців (ч. 11 ст. 289 КАС).

Розгляд справ про продовження строку затримання особи здійснюється за обов’язкової участі сторін і може проводитися у режимі відеоконференції, у тому числі з трансляцією з іншого приміщення, що знаходиться поза межами приміщення суду, в порядку, визначеному КАС України.

Важливо! Адміністративні справи з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства розглядаються судом у день подання відповідної позовної заяви. Апеляційні скарги на судові рішення у відповідних адміністративних справах подаються в десятиденний строк із дня їх проголошення. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження з повідомленням учасників справи.

Примусове видворення не може бути забезпечено за таких умов (ч. 13 ст. 289 КАС України):

  • відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;
  •   неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Відповідно до ст. 31 Закону «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» заборонені:

1. примусове повернення чи примусове видворення або видача чи передача іноземця та особи без громадянства до країн:

-       де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;

-       де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;

-       де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;

-       де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

2. колективне примусове видворення іноземців та осіб без громадянства.

Рішення суду про примусове видворення іноземця виконується органом або підрозділом, який його ініціював. Для здійснення контролю та охорони іноземців, стосовно яких прийнято рішення про примусове видворення за межі України, наказом відповідного органу призначається супровід, який супроводжує іноземця територією України до пункту пропуску через державний кордон, через який заплановано виїзд або до країни походження, чи третьої країни.

Виконання рішень адміністративного суду про примусове видворення іноземця за позовом органу СБУ здійснюютьоргани ДМС за місцезнаходженням органу СБУ.

Так, орган, який здійснює примусове видворення іноземця або особи, без громадянства не пізніше ніж за дві доби до видворення іноземця повідомляє ДМС або Департаменту аналізу та оцінки інформації Адміністрації ДПСУ про таке видворення.

Супроводження осіб, яких примусово видворяють залізничним транспортом, здійснюється у взаємодії з Національною поліцією України.

Акт приймання-передавання іноземця складається окремо на кожну особу у двох примірниках та підписується сторонами після вильоту/виїзду іноземця за межі України.

Перші примірники згаданих документів після вильоту/виїзду іноземця до країни походження залишаються в представника органу ДМС, органу охорони державного кордону, який ініціював таке рішення, та долучаються до особової справи затриманого.

Інші примірники акта надаються органу (підрозділу) охорони державного кордону, через пункт пропуску державного кордону якого здійснювалося видворення.

Оскарження рішень про примусове повернення чи примусове видворення

Порядок оскарження рішень про примусове повернення та примусове видворення

Рішення органів ДМС, ДПСУ та СБУ про примусове повернення може бути оскаржено до суду.

Після оголошення іноземцю рішення про примусове повернення, посадові особи з’ясовують у іноземця намір оскаржити згадане рішення. У разі висловлення іноземцем наміру оскаржити це рішення, невідкладно інформується Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, якщо іноземець самостійно не уклав угоду з адвокатом.

Оскарження рішень про примусове повернення або примусове видворення зупиняє їх дію, якщо іноземець оскаржив це рішення у встановленому законом порядку до суду - у межах строків, визначених частинами другою-четвертою ст. 288 КАС України, незалежно від того, чи суд у порядку забезпечення адміністративного позову відповідною ухвалою зупинив дію рішення суб’єкта владних повноважень або його окремих положень, що оскаржуються.

Важливо! Отже, рішення про примусове повернення іноземців або осіб без громадянства в країну походження або третю країну оскаржуються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцем знаходженням органу, що його прийняв, та розглядаються за обов’язкової участі сторін у десятиденний строк з дня подання позовної заяви.

Рішення суду першої інстанції про примусове повернення іноземців або осіб без громадянства в країну походження або третю країну та примусове видворення можуть бути оскаржені в апеляційному порядку в десятиденний строк з дня їх проголошення.

Зазначені судові рішення набирають законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, а в разі їх оскарження - з моменту повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 255 КАС).

Судові рішення (постанови, ухвали) першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та судові рішення апеляційної інстанції, прийняті за результатами розгляду апеляційної скарги, можуть бути оскаржені в касаційному порядку (ст. 328 КАС).

Важливо! Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, тобто на суб’єкта владних повноважень (зокрема, органи ДМС, СБУ або ДПСУ)

Важливо! За подання до адміністративного суду позовних заяв та апеляційних скарг у справах щодо оскарження рішень про примусове повернення іноземців або осіб без громадянства в країну походження або третю країну та примусове видворення судовий збір не сплачується (ч. 5 ст. 288,ч ч. 19 ст. 289 КАС).

Справи, що стосуються питань примусового повернення та видворення іноземців та осіб без громадянства, а також оскарження таких рішень розглядаються у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до вимог ст.ст. 288, 289 КАС справи за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України, а також з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням уповноважених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням ПТПІ.

Приклади судової практики щодо оскарження рішень про примусове повернення та примусове видворення

Затримання здійснене з порушенням процедури, передбаченої законодавством України. Якщо затримання не може бути визнано судом законним, іноземець або особа без громадянства не підлягає розміщенню в ПТПІ ДМС України та, у відповідності до положень ч. 4 ст. 5 Конвенції з прав людини, підлягає звільненню (Постанова Ріпкинського районного суду Чернігівської області, від 26.05.2017 року, на клопотання (щодо забезпечення примусового видворення) про затримання іноземця або особи без громадянства з поміщенням до ПТПІ у справах про примусове видворення чотирьох громадян Бангладеш).

Матеріали справи не містять доказів того, що позивачем було оповіщено Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги та запропоновано відповідачу безоплатну правову допомогу, чим порушені права відповідача на гарантовану правову допомогу. Вимогами пункту 9 Інструкції № 353/271/150 визначено, що у кожному випадку затримання іноземця більше ніж на три години щодо його примусового повернення або з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення невідкладно інформується регіональний Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги. (Постанова КАС/ВС від 15.10.2019 року у справі № 363/1103/19 ).

Наявні обставини, за яких особа не підлягає видворенню. Якщо підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", зокрема через те, що у країні, з якої прибув відповідач його життю та свободі загрожує небезпека (Постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015 року у справі про примусове видворення громадянина Сирії).

Недотримання встановленого порядку видворення. Після затримання іноземця або особи без громадянства, ДПСУ не приймалося рішення про його примусове повернення із наданням строку добровільного виконання цього рішення в порядку ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Таким чином, примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства повинні передувати дві обов'язкові обставини, а саме прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення та ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання такого рішення. При цьому слід зазначити, що обов'язковість попереднього прийняття уповноваженим органом державної влади України рішення про примусове повернення має на меті, зокрема, надання особі, щодо якої таке прийнято, строку та можливості добровільно покинути територію України. А факт ухилення від виїзду після прийняття цього рішення може бути встановлено та підтверджено лише після закінчення строку, наданого іноземцю чи особі без громадянства. Отже, ДПСУ не дотримано встановленого законодавством порядку видворення іноземців і осіб без громадянства з території України (Постанова Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.04.2017 року по справі про примусове видворення громадянина Іраку).

Матеріали щодо примусового видворення іноземця сформовані не в повній мірі. ДПСУ не було підтверджено особу відповідача та країну його походження будь-якими документами, окрім усних показів відповідача (Постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.03.2016 року у справі про примусове видворення громадянина Сомалі. Постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.02.2016 року у справі про примусове видворення громадянина Шрі-Ланки).

Відсутність доказів, які б свідчили про ухилення іноземця або особи без громадянства від виїзду за межі території України. Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС (Постанова Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.06.2016 року по справі про примусове видворення громадянина Еритреї).

Іноземцю або особі без громадянства не було надано достатньо часу для виконання рішення про примусове повернення, яке має передувати рішенню про примусове видворення (Постанова Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.06.2016 року по справі про примусове видворення громадянина Судану).

Порушення норм процесуального права при вирішенні питання допуску до участі у справі перекладача або відсутність в матеріалах справи підтвердження належної кваліфікації перекладача, присутнього у судовому засіданні (Постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015 року у справі про примусове видворення громадянина Сирії; Постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2015 року у справі про примусове видворення неповнолітнього громадянина Сомалі).

Неповнолітньому іноземцю або особі без громадянства не було призначено законного представника (Постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2015 року у справі про примусове видворення неповнолітнього громадянина Сомалі).

Рішенню про примусове видворення повинно передувати рішення про примусове повернення. В даному випадкущодо іноземця не приймалось і не могло бути застосоване взагалі примусове повернення, оскільки іноземець був неповнолітньою особою (Постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2015 року у справі про примусове видворення неповнолітнього громадянина Сомалі).

Позивачем не було надано доказів того, що відповідними владними органами була розглянута вся належна інформація, яка їм доступна, та вони переконалися в тому, що примусове видворення не буде означати для відповідача реальної загрози бути страченим або підданим катуванню, нелюдському або принизливому поводженню чи покаранню, або наражатиметься на небезпеку внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини (Постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2015 року у справі про примусове видворення неповнолітнього громадянина Сомалі).

В матеріалах адміністративної справи немає даних про те, що іноземець або особа без громадянства отримав належне роз'яснення правових наслідків невиконання рішення про примусове повернення і мав можливість отримати правову допомогу та оскаржити дане рішення до суду (Постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 року у справі про примусове видворення неповнолітнього громадянина Афганістану).

Обов’язок доказування лежить на суб’єкті владних повноважень. При прийнятті рішення про заборону в`їзду на територію України іноземця або особи без громадянства, щодо яких приймається рішення про примусове повернення в країну походження, суб`єкт владних повноважень повинен керуватися передбаченими законом підставами для заборони в`їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства, які визначені в ст.13 Закону №3773-VI. (Постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2019 р. у справі №  686/10436/19).

Цікаво! Узагальнення судової практики розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового захисту (2017-2011 роки), підготовлено Представництвом Агентства ООН у справах біженців в Україні -

Файл:Національна судова практика розгляду спорів щодо примусового видворення.docx

Детально див.: https://www.unhcr.org/ua/resources