Право іноземців/осіб без громадянства на землі сільськогосподарського призначення в порядку спадкування

Матеріал з WikiLegalAid
Версія від 14:23, 22 березня 2018, створена Iryna.ieromina (обговорення | внесок) (Створена сторінка: == Нормативно-правові акти, які врегульовують питання спадкування земельних ділянок сі...)

Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нормативно-правові акти, які врегульовують питання спадкування земельних ділянок сільськогосподарського призначення

Питання придбання у порядку спадкування іноземними громадянами земельних ділянок сільськогосподарського призначення врегульовуються наступними нормативно-правовими актами:

- Земельний кодекс України

- Закон України «Про оренду землі»

Оформлення права власності на землю іноземними громадянами в порядку спадкування

Право власності на землю фізичних осіб регулюється ст. 81 Земельного кодексу (далі – ЗК). Так, іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення у разі: їх придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, а також за іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини. А ось землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватися у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам (ч. 5 ст. 22 ЗК). фактично іноземці можуть отримати їх лише в спадок. Як же бути іноземцю або іноземній юридичній особі, які успадкували саме земельну ділянку сільськогосподарського призначення? Чинним законодавством, зокрема статтями 81 та 82 Земельного кодексу України, установлено, що землю сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, особами без громадянства, або ж іноземними юридичним особами протягом року підлягають відчуженню. Іноземні громадяни, особи без громадянства, або ж іноземні юридичні особи успадковуючи земельну ділянку сільськогосподарського призначення отримують свідоцтво про право на спадщину з долученим до нього державним актом на право власності на цю земельну ділянку з проставленими на ньому відмітками нотаріуса та органу земельних ресурсів про перехід права власності неї до спадкоємця. Нотаріус i представник органу земельних ресурсів, проставляючи відмітку про перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування мають повідомити спадкоємця, що його право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення обмежене у часі. Тобто, через рік після дня про проставляння відмітки органом земельних ресурсів (а саме з цієї дати спадкоємець стає власником земельної ділянки) право власності у вищезазначеної особи втрачається. І саме у цей річний строк іноземні громадяни, особи без громадянства, або ж іноземні юридичні особи, які успадкували земельну ділянку сільськогосподарського призначення зобов’язані продати, подарувати або іншим чином відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення. Слід зазначити, що у цьому випадку для мораторію на відчуження земельних ділянок, встановленого пунктом 15 Перехідних положень Земельного кодексу України, не поширюється. Тому, успадкувавши земельну ділянку товарного сільськогосподарського виробництва або земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, які підпадають під дію згаданого мораторію, іноземні громадяни, іноземні юридичні особи без будь-яких обмежень можуть будь-яким способом відчужити успадковану земельну ділянку. Зустрічаються випадки за яких одна земельна ділянка сільськогосподарського призначення успадковується декількома спадкоємцями. В такому випадку: - кожному із спадкоємців видасться свідоцтво про право на спадщину з долученою до нього нотаріально завіреною копією державного акта на право власності на земельну ділянку спадкодавця без будь-яких відміток. Оригінал державного акта спадкодавця залишається у справах нотаріуса. - спадкоємці разом звертаються до землевпорядної організації, яка має ліцензію на проведення землевпорядних робіт щодо виготовлення нового державного акта на спільну часткову власність. За відсутності нерухомості на успадкованій земельній ділянці і можливості її поділу в натурі, співвласники можуть виділити свою частку в натурі та отримати окремий державний акт на утворену нову земельну ділянку. - якщо серед спадкоємців є іноземець, то або на стадії виникнення спільної часткової власності (державний акт на спільну часткову власність) або ж при виділенні успадкованої частки в натурі в окрему земельну ділянку та отримання цією особою державного акта, цей іноземець повинен відчужити належну йому частку (земельну ділянку) протягом року з дня державної реєстрації та видачі відповідного державного акта йому (при виділенні частки) або уповноваженій іншими спадкоємцями особі де він буде зазначений як співвласник. Також слід нагадати, що при спадкуванні іноземцем «підмораторної» земельної ділянки або її частини дія мораторію в цьому випадку не розповсюджується.

Добровільне відчуження

Якщо іноземець (особа без громадянства) має намір добровільно відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення, він може зробити це шляхом укладення відповідної цивільно-правової угоди (купівлі-продажу, міни, дарування тощо). При цьому, як уже було зазначено, мораторій на купівлю-продаж або іншим чином відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення на ці правовідносини не поширюється. Крім того, якщо земельна ділянка, успадкована іноземним громадянином, перебуває в оренді, то згідно із ст. 9 Закону № 161 орендар має переважне право на придбання її у власність за умови, що відповідно до закону він може мати у власності таку ділянку та сплачує ціну, за якою вона продається. Орендодавець (спадкоємець-іноземець)зобов’язаний письмово повідомити орендаря про намір продати земельну ділянку із зазначенням її ціни та інших умов продажу. Якщо орендар відмовляється від свого переважного права на придбання орендованої земельної ділянки, то до нового власника такої ділянки переходять права та обов’язки орендодавця за договором оренди цієї ділянки. Тобто орендар має право продовжувати користуватися такою ділянкою до закінчення строку дії договору оренди.

Примусове позбавлення

Що стосується примусового позбавлення права на земельну ділянку, то, на жаль, ні законодавчими, ні нормативними документами не визначено, хто може звертатися з відповідними заявами до суду, чи відшкодовується іноземцю вартість такої ділянки в разі примусового позбавлення права, а якщо так, то ким та в якому розмірі, тощо. Позивачем у справах про примусове відчуження успадкованих іноземцями чи особами без громадянства земельних ділянок сільгосппризначення можуть бути відповідні органи прокуратури в межах повноважень, визначених законодавством України. На практиці органи прокуратури звертаються до судових органів із позовами про припинення права приватної власності на земельні ділянки сільгосппризначення. Суди задовольняють такі позовні вимоги, відчужують земельні ділянки на користь територіальних громад або держави. У своїх рішеннях суди зазначають, що за іноземним громадянином зберігається право на отримання повного відшкодування вартості земельної ділянки. Проте порядок такого відшкодування не затверджений, тому, вірогідно, ця процедура не проводиться. Можливо, у разі законодавчого регулювання цього питання зацікавлені особи матимуть змогу отримати відповідні кошти. Отримання та відчуження права на землю Процедура оформлення спадкування (у т. ч. земельної ділянки) іноземцями та особами без громадянства не відрізняється від процедури спадкування, визначеної для громадян України. Тобто спочатку іноземець (особа без громадянства) повинен прийняти спадщину у строки, встановлені Цивільним кодексом (далі – ЦК). Після закінчення шестимісячного строку, за відсутності заперечень з боку інших спадкоємців та за умови надання необхідних документів, він отримує свідоцтво на право на спадщину (далі – свідоцтво) (ст. 1268, 1269 ЦК). Після отримання свідоцтва спадкоємцю необхідно зареєструвати свої права на успадковане майно. Для реєстрації права щодо земельної ділянки він може звернутися: або до держреєстратора Департаменту державної реєстрації Мін’юсту (раніше – Державна реєстраційна служба), або до нотаріуса – одночасно з оформленням свідоцтва (за окрему плату) чи окремо (за плату), подавши відповідні документи. Підтвердженням держреєстрації є Витяг з Державного реєстру щодо права власності (далі – Витяг). Отже, відлік річного строку для добровільного відчуження земельної ділянки починається з дати отримання Витягу. Наприклад, якщо іноземець у 2011 році прийняв спадщину, до складу якої входить земельна ділянка сільгосппризначення, а свідоцтво та Витяг отримав лише 23.03.15 р., то відчужити успадковану земельну ділянку він повинен до 23.03.16 р. При цьому слід зауважити, що відповідно до ст. 1296 ЦК видача спадкоємцям свідоцтва ніяким строком не обмежена, а його відсутність не позбавляє їх прав на спадщину. Тобто фактично примусове відчуження успадкованої земельної ділянки може бути відстрочено. Зазначимо, що до 2013 року іноземці при добровільному продажі землі стикалися з труднощами через дію мораторію на відчуження земельних ділянок сільгосппризначення. Це питання роз’яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 16.01.13 р. № 10-71/0/4-13 (далі – Лист № 10-71), роз’яснивши, що на іноземців мораторій не поширюється, оскільки норма ч. 4 ст. 81 ЗК є імперативною. Крім того, якщо з дати отримання Витягу пройшло більше року, то, на думку деяких нотаріусів, іноземці не можуть добровільно відчужити успадковану ділянку, адже згідно із ЗК це можна зробити лише протягом року. Як бачимо, не завжди іноземні громадяни (особи без громадянства) мають змогу виконати норми чинного законодавства та відчужити успадковані земельні ділянки. Як наслідок, землі фактично не можуть використовуватися на законних підставах (крім випадків, коли строк дії договору оренди не закінчився), а спадкоємці не можуть ними розпоряджатися (крім випадків, коли не минув рік із дня отримання Витягу).