Правовий режим земель оздоровчого призначення

Матеріал з WikiLegalAid
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нормативна база

  1. Земельний Кодекс України
  2. Закон України «Про курорти»
  3. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку розроблення та затвердження спеціальних методик щодо економічного обґрунтування про­ектів розвитку курортів та економічної оцінки їх природних лікувальних ресурсів» від 6 травня 2001 р.
  4. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку створення і ведення Державного када­стру природних територій курортів» від 23 травня 2001 р.

Поняття та цільове призначення земель оздоровчого призначення

Відповідно до ст. 47 Земельного Кодексу України до земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, цільове призначення яких полягає в використанні або можливості використання для профілактики захворювань та лікування.
Природні лікувальні властивості земель оздоровчого призначення визначаються за на­явністю в їх межах природно-лікувальних ресурсів. Такі ресурси мають бути ефективними засобами для профілактики та лікуван­ня поширених захворювань.
До при­родних лікувальних ресурсів, відповідно до ст. 6 Закону України «Про курорти», належать:

  • мінеральні і термальні води;
  • лікувальні грязі та озокерит;
  • ропа лиманів та озер;
  • морська вода;
  • природні об'єкти і комплекси зі сприятливими для лікуван­ня кліматичними умовами, які придатні для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.

Унікальні властивості природних лікувальних ресурсів землі, в межах яких вони знаходяться, виділені в окрему категорію земель і те­риторій. Така категорія земель має спеціальний правовий режим охорони і викори­стання.
Цільове призначення земель оздоровчого призначення - ви­користання таких земель в інтересах курортної справи. Курортна справа — це сукупність усіх видів науково-практичної та господарської діяльності, спрямованих на організацію та забезпечення ліку­вання, медичної реабілітації та профілактики захворювань із використанням природних лікувальних ресурсів (ст. 1 Закону України «Про курорти»).
Отже, основне цільове призначення земель оздоровчого призначення полягає у їх використанні для забезпечення лікування, медичної реабілітації та профілакти­ки захворювань із використанням природних лікувальних ре­сурсів.
На землях оздоровчого призначен­ня дозволяється здійснення також таких видів діяльності, які харак­терні для цільового призначення інших категорій земель: будівництво та експлуатація об'єктів транспор­ту, житлове будівництво, будівництво та експлуатація проми­слових та сільськогосподарських підприємств, розміщення об'єктів рекреації, природно-заповідного фонду та історико-культурної спадщини, що є супроводжуючою діяльністю для забезпечення ви­користання таких земель в інтересах курортної справи.

Порядок віднесення земель до категорії оздоровчого призначення

Підставою для віднесення земель до категорії оздоровчого призначення є виявлен­ня на них відповідних природних лікувальних ресурсів в уста­новленому законом порядку. Відповідно до ст. 16 Закону України «Про курорти», виявлення природних лікувальних ре­сурсів здійснюється шляхом проведення комплексних медико-біологічних, кліматологічних, геолого-гідрологічних, курорто­логічних та інших дослідницьких робіт. Виявлені в результаті їх проведення природні лікувальні ресурси підлягають медико-біологічній оцінці їх якості та цінності Міністерством охорони здоров'я України, на підставі чого визначаються методи викори­стання таких природних лікувальних ресурсів у профілактич­них та лікувальних цілях.
Другим етапом є проведення геолого­розвідувальних робіт та визначення експлуатаційних запасів ро­довищ лікувальних підземних мінеральних вод, лікувальних грязей та інших корисних копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів які затверджуються та вносяться до Держав­ного фонду родовищ, корисних копалин України і передаються для використання за призначенням відповідно до законодавства України. Після цього території, на яких виявлені запаси природних ліку­вальних ресурсів, включаються до складу земель оздоровчого призначення і передаються для використання в оздоровчих цілях.

Склад земель оздоровчого призначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Земельного Кодексу України, на територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів встановлюються округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони. Виходячи з вказаної норми закону до складу земель оздоровчого призначення входять ліку­вально-оздоровчі місцевості та курорти. Такий склад земель оздоровчого призначення та його поділ на категорії закріплений і в Законі України «Про курорти».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про курорти» лікувально-оздоровча місцевість є природною територією, що має міне­ральні та термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропу ли­манів та озер, кліматичні та інші природні умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань. А курорт — це освоєна природна територія на землях оздоровчо­го призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їхньої експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраст­руктури, використовується з метою лікування, медичної реа­білітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні.
Спільною ознакою лікувально-оздоровчої місцевості та курортів є наявність на них природних лікувальних ресурсів, що офіційно визнані придатними для лікування, медичної реа­білітації та профілактики захворювань. Відмінність між лікувально-оздоровчою місцевістю та курортами полягає у ступені їх освоєння для використання за цільовим призначенням. На землях курортів побудовані необхідні для їх експлуатації будів­лі та споруди з об'єктами інфраструктури, що використовують­ся з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики за­хворювань та для рекреації.
У лікувально-оздоровчих місцевостях такі об'єкти відсутніале вони є резервними землями для створення нових курортів шляхом їх відповідного освоєння, зокрема будівництва об'єктів курортної інфраструктури.

Право власності на землі оздоровчого призначення

Землі оздоровчого призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Важливо!

На землях оздоровчого призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель, а саме: користування надрами, не пов'язане з використанням природних лікувальних ресурсів, розорювання земель, проведення будь-якої господарської діяльності, а також інші дії, що впливають або можуть вплинути на розвиток небезпечних геологічних процесів, на природні лікувальні фактори курорту та його екологічний баланс тощо. На територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів встановлюються округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони. Округ санітарної охорони поділяється на три зони: перша зона — суворого режиму; друга зона обмежень; третя зона спостережень.Зона суворого режиму охоплює місця виходу на поверхню мінеральних вод, території, на яких розташовані родовища лікувальних грязей, мінеральні озера, лимани, вода яких використовуються для лікування, пляжі, а також прибережну смугу моря та прилеглу до пляжів територію завширшки не менш як 100

Вставте тут невідформатований текст