Порядок отримання земель для сінокосіння і випасання худоби

Матеріал з WikiLegalAid
Версія від 11:55, 10 квітня 2017, створена Iryna.ieromina (обговорення | внесок) (Створена сторінка: == ПОРЯДОК ОТРИМАННЯ ЗЕМЕЛЬ ДЛЯ СІНОКОСІННЯ І ВИПАСАННЯ ХУДОБИ == '''Зміст''' # Поняття...)

Перейти до навігації Перейти до пошуку

ПОРЯДОК ОТРИМАННЯ ЗЕМЕЛЬ ДЛЯ СІНОКОСІННЯ І ВИПАСАННЯ ХУДОБИ

Зміст

#       Поняття земельних ділянок для сінокосіння та випасання худоби.
#       Поняття «громадянин» в ст. 34 Земельного кодексу України та обмеження щодо надання та використання земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби.
#	Мета використання і правовий режим земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби.
#	Порядок отримання земель для сінокосіння і випасання худоби.

1. Поняття земельних ділянок для сінокосіння та випасання худоби

 Земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби – це ділянки сільськогосподарського призначення, які надаються тільки в тимчасове користування (оренду) і повинні використовуватися виключно як сінокіс чи пасовище. Переводити такі ділянки в інші види сільськогосподарських угідь, до прикладу в ріллю чи багаторічні насадження, заборонено. Такі земельні ділянки можуть надаватись лише громадянам , які утримують худобу (корів, кіз, овець тощо).

2. Поняття «громадяни» в ст. 34 Земельного кодексу України та обмеження щодо надання та використання земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби.

 Слід вважати, що поняття «громадяни» у статті 34 Земельного кодексу України включає не лише власне громадян України, а також іноземців та осіб без громадянства, адже право на оренду землі зазначених суб’єктів прямо передбачено ст. 5 Закону України «Про оренду землі».

Громадяни можуть брати для сінокосіння та випасання худоби в оренду землі як комунальної, державної, так і приватної власності. Крім того, слід звернути увагу, що Законом України «Про рослинний світ» передбачена можливість встановлення обмежень щодо надання та використання земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби. Так, відповідно до ч. 2 ст. 18 вказаного Закону використання природних рослинних ресурсів для випасання худоби та забезпечення інших потреб тваринництва забороняється, якщо це може призвести до деградації земель, зайнятих об'єктами рослинного світу, або перешкоджає їх своєчасному природному відтворенню.

3. Мета використання і правовий режим земельних ділянок для сінокосіння та випасання худоби

 Мета використання земельних ділянок, наданих громадянам для сінокосіння та випасання худоби, аналогічна тій, з якою використовуються земельні ділянки, надані для ведення особистого селянського господарства, — задоволення потреб громадян у сільськогосподарських продуктах. 
 Водночас земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби мають дещо інший правовий режим. По-перше, за цільовим призначенням земельні ділянки, надані для сінокосіння та випасання худоби, — це ділянки сільськогосподарського призначення, які повинні використовуватися виключно як сінокіс чи пасовище. Переводити такі ділянки в інші види сільськогосподарських угідь — ріллю чи багаторічні насадження — заборонено. По-друге, земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби є тимчасовим видом землекористування громадян і надаються лише в оренду відповідно до Закону України «Про оренду землі». По-третє, земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби можуть надаватися лише громадянам, які утримують худобу (корів, кіз, овець тощо).

4. Порядок отримання земель для сінокосіння і випасання худоби

 Статтею 34. Земельного кодексу України встановлено, що:
 громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.
 органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.
 Тобто громадяни України, а також іноземні громадяни та особи без громадянства мають право орендувати земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби. Це право громадян може бути реалізоване за рахунок земель, що перебувають у державній, комунальній та приватній власності.
 Якщо громадянин має власне господарство та тримає худобу, то він може звернутися до органу місцевого самоврядування або до органу виконавчої влади, залежно де розташована земельна ділянка – в межах чи за межами населеного пункту – з заявою про надання йому в оренду земельної ділянки для сінокосіння та/або випасання худоби із земель державної або комунальної власності. Розгляд питання та надання в оренду земельної ділянки або аргументована відмова в наданні здійснення відповідно до статті 123 Земельного кодексу України.
 Якщо громадянин має право орендувати земельну ділянку в іншого громадянина або юридичної особи – власника земельної ділянки з цільовим призначенням „для сінокосіння” або „для випасання худоби” – укладається договір оренди земельної ділянки між ними відповідно до Закону України „Про оренду землі”.
 Якщо в населеному пункті багато громадян тримають худобу, вони можуть звернутися до свого представницького органу – місцевої ради з пропозицією щодо створення громадського пасовища. Рішення про створення такого пасовища приймається на сесії. У випадку, якщо земельна ділянка для цих цілей може бути виділена в межах населеного пункту, місцева рада самостійно приймає рішення про утворення на певній земельній ділянці громадського пасовища, визначає розмір плати з кожного громадянина, який має худобу (залежно від її кількості та виду). Може бути обрано територіальною громадою та затверджено місцевою радою відповідальну особу з метою впорядкування використання громадського пасовища.
 У випадку розміщення земельної ділянки для створення громадського пасовища за межами населеного пункту, місцева рада має звернутися з відповідним клопотанням до райдержадміністрації. Рішення про передачу місцевій територіальній громаді земельної ділянки для створення громадського пасовища приймається райдержадміністрацією і може розглядатися як елемент розмежування земель державної і комунальної власності.
 Землевпорядна документація та винесення меж земельної ділянки громадського пасовища в натуру (на місцевості) має здійснюватися землевпорядною документацією за кошти місцевої ради.