Відмінності між версіями «Порядок надання щорічних відпусток»

Матеріал з WikiLegalAid
Перейти до навігації Перейти до пошуку
(Немає відмінностей)

Версія за 14:34, 1 серпня 2018

Нормативна база

  1. Конституція України
  2. Кодекс законів про працю від 10.12.1971 № 322-VIII
  3. Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР
  4. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 07.08.2015, підстава 542-2015-п»
  5. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9
  6. Закон України " Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII


Право на відпустку

Відповідно до ст. 2 Закону про відпустки право на відпустку мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від їх форми власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності, іноземні громадяни й особи без громадянства, які працюють в Україні, працівники-сумісники.
Згідно зі ст. 6 цього Закону право на відпустку мають також сезонні та тимчасові працівники пропорційно відпрацьованому ними часу.

Порядок надання щорічних відпусток

Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на цьому підприємстві.
Щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються:

  1. жінкам - перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
  2. особам з інвалідністю;
  3. особам віком до вісімнадцяти років;
  4. чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами;
  5. особам, звільненим після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання;
  6. сумісникам - одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
  7. працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;
  8. працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;
  9. працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
  10. батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;
  11. в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Види відпусток

Установлюються такі види відпусток:

  • щорічна основна відпустка;
  • щорічні додаткові відпустки (за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, за особливий характер роботи тощо);
  • додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;
  • творчі відпустки;
  • соціальні відпустки (у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у зв'язку з усиновленням дитини, додаткова відпустка працівникам, які мають дітей);
  • відпустки без збереження заробітної плати;
  • інші види відпусток, установлені законодавством, колективним договором, угодою і трудовим договором.

Щорічна основна відпустка та її тривалість

 Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
  • Промислово-виробничому персоналу вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також зайнятому на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар'єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин надається щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів.
  • Працівникам, зайнятим на підземних гірничих роботах та в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною 150 метрів і нижче, надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів незалежно від стажу роботи, а в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною до 150 метрів - 24 календарних дні із збільшенням на 4 календарних дні при стажі роботи на даному підприємстві 2 роки і більше.
  • Працівникам лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів за Списком робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
  • Воєнізованому особовому складу гірничорятувальних частин надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, невоєнізованим працівникам гірничорятувальних частин - 24 календарних дні із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів.
  • Керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів.
  • Особам з інвалідністю I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а особам з інвалідністю III групи - 26 календарних днів.
  • Особам віком до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.
  • Сезонним працівникам, а також тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу. Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджується Кабінетом Міністрів України.
  • Положення цієї статті щодо тривалості щорічної основної відпустки не поширюються на працівників, тривалість відпустки яким установлюється іншими актами законодавства, проте тривалість їх відпустки не може бути меншою за передбачену частинами першою, сьомою і восьмою цієї статті.

Стаж роботи, що дає право на щорічну відпустку

 До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються:
  • час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка;
  • час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу);
  • час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
  • час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 цього Закону, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію "дитина з інвалідністю підгрупи А" - до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку;
  • час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів;
  • час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;
  • інші періоди роботи, передбачені законодавством.
 До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки, зараховуються:
  • час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;
  • час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;
  • час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.

Особливість надання відпустки для учасників АТО

Відпустка зі збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги – тривалістю до 30 календарних днів (якщо термін вислуги до 10 років). Для отримання – подати рапорт керівнику військової частини.
Відповідно до ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги, але за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу, на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Тривалість щорічної основної відпустки військовослужбовців:

  • які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років – 30 календарних днів;
  • які мають вислугу в календарному обчисленні від 10 до 15 років – 35 календарних днів;
  • від 15 до 20 років – 40 календарних днів;
  • які мають вислугу в календарному обчисленні понад 20 календарних років – 45 календарних днів;
  • для прийнятих на військову службу за контрактом тривалість щорічної основної відпустки в році початку військової служби обчислюється з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право, за кожний повний місяць служби до кінця календарного року.

Оплата відпусток

Заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку. Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв'язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».
У разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.

Відкликання з відпустки

Статтею 79 КЗпП та ст. 12 Закону про відпустки передбачено, що відкликання із щорічної відпустки допускається за згодою працівника і лише у випадках, передбачених законодавством. Це, зокрема:

  • для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків;
  • для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства, установи, організації.

Відкликання із щорічної відпустки допускається лише за таких умов:

  • погодження працівника;
  • основна безперервна частина відпустки (до відкликання чи після нього) має становити не менше ніж 14 календарних днів;
  • невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику після закінчення дії причин, за якими працівник був відкликаний з відпустки, або за згодою сторін переноситися на інший період з додержанням вимог ст. 12 Закону про відпустки.

Особливий порядок відкликання з відпустки встановлено для державних службовців

Згідно зі ст. 20 Закону про держслужбу за рішенням керівника органу державні службовці можуть бути відкликані із щорічної або додаткової відпустки. Таким чином, по-перше, таке відкликання може відбуватися без згоди державного службовця, по-друге, підстави прийняття керівником такого рішення значно ширші, ніж встановлені у ст. 12 Закону про відпустки.
При цьому частина невикористаної відпустки, яка залишилася, надається державному службовцю у будь-який інший час відповідного року чи приєднується до відпустки у наступному році.
У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.