Порядок надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі

Нормативна база

• Конституція України
• Цивільний кодекс України
• Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"
• Порядок взаємодії закладів охорони здоров’я, територіальних органів внутрішніх справ, установ виконання покарань і слідчих ізоляторів у частині забезпечення послідовності диспансерного спостереження за ВІЛ-позитивними особами, здійснення клініко-лабораторного моніторингу за перебігом хвороби та проведення антиретровірусної терапії, затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства юстиції України від 05 вересня 2012 року № 692/775/1311/5, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 19 вересня 2012 року за № 1615/21927
• Порядок організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затверджений наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572

Загальні правила надання медичної допомоги засудженим

Згідно зі статтею 27 Конституції України кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави – захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань.

Відбування покарання в пенітенціарних установах не позбавляє особу права на охорону її здоров’я, не звужує та не обмежує її прав.

Кожен засуджений має такі права у сфері охорони здоров’я:

Право на життя (стаття 27 Конституції України, стаття 281 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Право на вибір лікаря (статті 34 і 38 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (далі - Закон)), яке включає в себе:

• право на вибір лікувального закладу;
• право на вибір лікаря;
• право на заміну лікаря.

Право на інформацію (стаття 285 ЦК України, стаття 39 Закону), яке включає:

• право на інформацію про стан здоров’я;
• право на інформацію про медичне втручання.

Право на таємницю про стан здоров'я (стаття 286 ЦК України, стаття 39¹ Закону).

Право на вибір методів медичного втручання (стаття 284 ЦК України).

Право на особисту недоторканість, у тому числі право на відмову від медичного втручання (статті 284 і 289 ЦК України, стаття 43 Закону).

Право на належну якість медичної допомоги (стаття 6 Закону).

Право на відшкодування шкоди заподіяної здоров'ю (стаття 6 Закону).

Права засудженого до позбавлення волі у сфері охорони здоров’я, основні засади надання медичної допомоги та взаємодія закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги засудженим визначені Порядком організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженим наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 №1348/5/572 (далі - Порядок).

Заклади охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - ДКВС) включають в себе:

• спеціалізовані туберкульозні лікарні;
• спеціалізовані дерматовенерологічні лікарні;
• спеціалізовані психіатричні лікарні;
• багатопрофільні лікарні;
• багатопрофільна лікарня для засуджених, які потребують постійного медичного нагляду та реабілітації;
• амбулаторії;
• амбулаторно-профілактичні відділення;
• медичні частини установ виконання покарань;
• фельдшерський пункт;
• аптеки.

У закладах охорони здоров'я ДКВС надаються медична допомога при невідкладних станах, первинна медична допомога, спеціалізована та паліативна допомога, медична реабілітація, здійснюється санітарно-епідеміологічний нагляд, проводяться санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи, у тому числі із впровадження превентивної медицини (пропаганда здорового способу життя, зокрема з питань дотримання особистої гігієни, запобігання інфекційним захворюванням, алкоголізму та наркоманії, попередження самогубств, гігієнічне навчання), організовується цілодобове чергування медичних працівників, забезпечення засуджених лікарськими засобами, медичними виробами, технічними та іншими засобами реабілітації, проводиться реабілітація та лікування після захворювань і травм (пункт 4 розділу І Порядку).

На медичну частину установи виконання покарань покладається обов’язок здійснення контролю за станом здоров’я засуджених шляхом проведення медичних оглядів, обстежень, здійснення диспансерного нагляду, надання первинної медичної допомоги, екстреної медичної допомоги, амбулаторної та стаціонарної медичної допомоги відповідно до Основ законодавства про охорону здоров’я.

Право засудженого на вільний вибір лікаря

У разі звернення засудженого до лікаря закладу охорони здоров’я ДКВС з проханням про допуск обраного лікаря медичний працівник протягом однієї доби готує медичну довідку про стан здоров’я засудженого та запит до керівництва установи виконання покарань (далі - УВП) (пункт 11 розділу І Порядку).

Адміністрація УВП не пізніше строку, визначеного лікарем у медичному висновку, забезпечує допуск обраного лікаря до засудженого після пред'явлення цим лікарем паспорта громадянина, документа про освіту та сертифіката спеціаліста.

Відшкодування витрат, пов'язаних із наданням платних медичних послуг (у тому числі наданих обраним лікарем), а також придбанням необхідних лікарських засобів, медичних виробів, технічних та інших засобів реабілітації, фінансування якими не передбачено за рахунок бюджетних коштів, здійснюється за рахунок особистих грошових коштів засудженого, якому надавалася медична допомога, коштів близьких родичів або інших осіб. Підставою для надання такої медичної допомоги є медичний висновок.

Відшкодування витрат, пов'язаних із наданням засудженому медичної допомоги за наслідками нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які настали до засудження, здійснюється відповідно до законодавства.

Засуджені, що є потерпілими внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання, який (яке) настав(ло) до засудження, яким висновком медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) визначено потребу в медичній та соціальній допомозі, забезпечуються такою допомогою відповідно до законодавства.

Консультування, обстеження і лікування обраним засудженим лікарем здійснюються в умовах закладу охорони здоров’я ДКВС у присутності медичного персоналу. У разі потреби в додаткових обстеженнях, які не можуть бути здійснені в закладах охорони здоров’я ДКВС (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), їх проведення здійснюється на базі закладу охорони здоров’я з орієнтовного переліку, де таке обстеження може бути проведено у строк, визначений у медичному висновку.

За потреби лікування в умовах стаціонару засуджений має право звернутися до лікаря закладу охорони здоров'я ДКВС з проханням проведення його лікування (надання медичної допомоги) в умовах стаціонару закладу охорони здоров'я, який надає платні медичні послуги. Лікар закладу охорони здоров'я ДКВС не пізніше наступного робочого дня після звернення повинен його розглянути та скласти відповідний медичний висновок.

Керівництво УВП не пізніше строку, визначеного лікарем у медичній довідці, забезпечує перевезення засудженого до такого закладу охорони здоров’я з орієнтовного переліку. Керівництво також організовує та забезпечує цілодобову охорону засудженого під час лікування у закладі охорони здоров’я.

Згідно з пунктом 21 розділу І Порядку лікарські засоби або їх аналоги (далі - лікарські засоби), медичні вироби, технічні та інші засоби реабілітації можуть бути отримані за висновком лікуючого лікаря від близьких родичів засуджених або інших осіб за умови їх призначення лікарем та погодження з керівником відповідного закладу охорони здоров'я ДКВС.

Лікарські засоби, медичні вироби, технічні та інші засоби реабілітації, які були передані засудженим, відповідно до медичного висновку передаються до закладу охорони здоров'я ДКВС для їхнього лікування.

Первинний медичний огляд засуджених

Після прибуття в УВП усі засуджені протягом доби проходять первинний медичний огляд з метою виявлення осіб, яким заподіяно тілесні ушкодження, осіб, які становлять епідемічну загрозу для оточення або потребують надання медичної допомоги, та осіб з педикульозом. Результати первинного медичного огляду фіксуються у медичній карті амбулаторного хворого 025/о, яка надсилається зі слідчого ізолятора разом з особовою справою засудженого та передається до медичної частини (фельдшерського пункту).

У разі виявлення у засудженого тілесних ушкоджень медичний працівник складає довідку у трьох примірниках, у якій детально зазначаються:

• відомості (письмова заява, усне або письмове пояснення засудженого, що стосуються обставин отримання тілесних ушкоджень (дата, час, місце отримання, способи заподіяння ушкоджень, відомості про особу (осіб), яка (які), на думку засудженого, їх заподіяла(ли)), а також інші відомості щодо отримання тілесних ушкоджень);
• вичерпний опис медичних показників, що характеризують стан здоров'я засудженого, характер ушкоджень, їх розміри та розташування;
• припущення медичного працівника з огляду на відомості, надані засудженим, та медичні показники, а також обґрунтування їх співвідношення.

До довідки медичним працівником додаються фотографії наявних тілесних ушкоджень засудженого. Два примірники довідки долучаються до матеріалів особової справи та медичної карти амбулаторного хворого 025/о, третій примірник видається особисто засудженому.

До довідки медичним працівником додаються фотографії наявних тілесних ушкоджень засудженого.

Про факт виявлення тілесних ушкоджень у засудженого медичний працівник негайно з моменту виявлення таких ушкоджень телефоном, електронною поштою та письмовим повідомленням інформує прокурора та адміністрацію УВП, а у випадках, коли засуджений повідомляє, що тілесні ушкодження заподіяно особами рядового та/або начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, також - Державне бюро розслідувань. Інформація про факт виявлення тілесних ушкоджень вноситься завідувачем медичної частини або черговим медичним працівником до журналу обліку фактів виявлення тілесних ушкоджень у засуджених, форма якого наведена в додатку 3 до Порядку, що зберігається у відповідному закладі охорони здоров’я ДКВС (пункти 3, 4 глави 1 розділу ІІ Порядку).

У разі виявлення у засудженого захворювання медичний працівник медичної частини УВП оцінює стан здоров’я засудженого та можливу небезпеку, яку несе наявне в засудженого захворювання для оточення, а також визначає можливість надання медичної допомоги в умовах медичної частини (фельдшерського пункту) чи направлення засудженого до лікарняного закладу ДКВС або іншого закладу охорони здоров'я.

Медична допомога засудженому надається негайно в умовах медичної частини (фельдшерського пункту). За неможливості надання такої допомоги в повному обсязі засуджений направляється до лікарняного закладу ДКВС або іншого закладу охорони здоров'я відповідного профілю не пізніше строку, визначеного у медичному висновку.

Усі ВІЛ-інфіковані, які прибувають до УВП, беруться під медичний нагляд відповідальним за перед- та післятестове консультування медичним працівником, який призначається наказом директора ЦОЗ ДКВС.

Після первинного медичного огляду засуджені направляються в дільницю карантину, діагностики та розподілу.

Медичне обстеження засуджених у дільниці карантину, діагностики та розподілу

Протягом чотирнадцяти діб перебування засуджених у дільниці карантину, діагностики та розподілу вони підлягають повному медичному обстеженню, яке здійснюють лікарі медичної частини відповідно до фахової спрямованості, а також флюорографічному обстеженню (крім осіб, яким воно було проведено менше ніж 12 місяців тому).

До повного медичного обстеження входять: збір анамнестичних даних; антропометричні дослідження (зріст, вага тіла); об’єктивне обстеження органів та систем; гінекологічний огляд жінок з мазками на цитологічне обстеження, у дівчат - пальцьове обстеження через пряму кишку (за показаннями); визначення гостроти зору і слуху; туберкулінова діагностика в УВП - неповнолітнім особам; аналіз крові (визначення ШОЕ, рівня гемоглобіну, кількості лейкоцитів, цукру в крові за показаннями); загальний аналіз сечі; ЕКГ; пальцьове обстеження прямої кишки (за показаннями); пневмотахометрія (за показаннями); жінкам - пальпаторне обстеження молочних залоз; огляд лікарем-терапевтом, психіатром, стоматологом (зубним лікарем) та за показаннями - огляд лікарями інших спеціальностей; виявлення осіб, які мають симптоми, що вимагають обов’язкового обстеження на туберкульоз за результатами клінічного скринінгу (продуктивний кашель з виділенням мокротиння, що триває понад два тижні, втрата маси тіла, підвищення температури тіла, нічна пітливість, кровохаркання, біль у грудній клітці), при виявленні таких осіб проведення дворазового дослідження мокротиння методом мікроскопії мазка мокротиння.

Після закінчення обстеження (отримання результатів обстеження) лікарем цього самого дня готується висновок про стан здоров’я засудженого (з установленням діагнозу) з рекомендаціями щодо працевлаштування, який заноситься у медичну карту засудженого.

Залежно від стану здоров’я та встановленого діагнозу засудженому негайно надається необхідна медична допомога.

Подальший медичний контроль за станом здоров’я засуджених здійснюється під час профілактичних медичних оглядів, а також у разі звернень засуджених зі скаргами на стан здоров’я до медичної частини.

Після встановлення діагнозу ВІЛ-інфекції (пункт 10 глави 2 розділу ІІ Порядку) лікарем-інфекціоністом спільно з медичним працівником медичної частини УВП, який відповідає за перед- та післятестове консультування, визначаються показання для призначення антиретровірусної терапії та вживаються заходи, передбачені Порядком взаємодії закладів охорони здоров’я, територіальних органів внутрішніх справ, установ виконання покарань і слідчих ізоляторів у частині забезпечення послідовності диспансерного спостереження за ВІЛ-позитивними особами, здійснення клініко-лабораторного моніторингу за перебігом хвороби та проведення антиретровірусної терапії, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства юстиції України від 05 вересня 2012 року № 692/775/1311/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 вересня 2012 року за № 1615/21927.

Порядок проведення профілактичного медичного огляду засуджених

З метою виявлення та запобігання поширенню інфекційних, паразитарних, виявлення загальносоматичних та психічних захворювань серед засуджених в УВП один раз на рік проводиться профілактичний медичний огляд.

Неповнолітнім засудженим та засудженим, які перебувають в УВП у приміщеннях камерного типу, профілактичний медичний огляд проводиться двічі на рік.

У разі виявлення у засудженого тілесних ушкоджень медичний працівник діє відповідно до пунктів 3, 4 глави 1 цього розділу.

У профілактичному медичному огляді обов’язково беруть участь терапевт (або лікар загальної практики - сімейний лікар), психіатр, стоматолог. У разі відсутності вказаних фахівців у медичній частині вони залучаються.

Профілактичний медичний огляд неповнолітніх засуджених проводиться лікарями: отоларингологом, офтальмологом, невропатологом, хірургом, стоматологом, психіатром.

Під час профілактичних медичних оглядів проводяться: збір анамнестичних даних; антропометричні дослідження (зріст, вага тіла); обстеження органів та систем; гінекологічний огляд жінок з мазками на цитологічне обстеження, у дівчат - пальцьове обстеження через пряму кишку (за показаннями); визначення гостроти зору і слуху; туберкулінова діагностика в УВП - неповнолітнім особам; аналіз крові (визначення швидкості осідання еритроцитів, рівня гемоглобіну, кількості лейкоцитів, цукру в крові за показаннями); загальний аналіз сечі; електрокардіографія (з 15 років - один раз на 3 роки, з 30 років - щороку); флюорографія (рентгенографія) органів грудної клітки - один раз на рік; пальцьове обстеження прямої кишки (за показаннями); пневмотахометрія (за показаннями); жінкам - пальпаторне обстеження молочних залоз; огляд лікарем-терапевтом, психіатром, стоматологом (зубним лікарем); огляд лікарем-терапевтом, лікарем-психіатром, лікарем-стоматологом; огляд засуджених на педикульоз; за показаннями - огляд лікарями інших спеціальностей.

Результати профілактичного медичного огляду реєструються у журналі обліку результатів проходження профілактичного медичного огляду та заносяться до медичної карти засудженого.

Надання амбулаторної медичної допомоги засудженим

Амбулаторний прийом засуджених здійснюється лікарем у медичній частині щодня у години, для чого засуджені особисто записуються у журналі попереднього запису на амбулаторний прийом. Прийом без попереднього запису в Журналі попереднього запису проводиться за рішенням лікаря.

У разі виявлення у засудженого тілесних ушкоджень медичний працівник діє відповідно до пунктів 3, 4 глави 1 цього розділу.

До початку амбулаторного прийому медичний працівник підбирає медичні карти амбулаторних хворих засуджених, які записані в Журналі попереднього запису, опитує пацієнтів для з’ясування їх скарг, вимірює у них температуру тіла, здійснює огляд на педикульоз і з урахуванням стану їх здоров’я визначає черговість направлення на прийом.

Амбулаторному лікуванню, що триває не більше ніж 15-20 днів, підлягають засуджені, які за характером захворювання (травми) не потребують складних методів діагностики й лікування. Обсяг діагностичних і лікувальних заходів щодо хворих залежить від можливості забезпечення в умовах медичної частини лабораторного, рентгенологічного та інших обстежень.

Хворі, яким призначено амбулаторне лікування, для приймання лікарських засобів та виконання інших процедур приходять до медичної частини протягом дня у визначені години. У разі необхідності цілодобового невідкладного прийому лікарських засобів вони видаються на руки хворому (не більше добової норми) за призначенням лікаря.

Висновок про тимчасове звільнення від роботи робить лікар, який здійснював прийом, але не більше ніж на три доби одноразово. З урахуванням стану здоров'я засудженого звільнення може бути продовжено.

У дисциплінарних ізоляторах, приміщеннях камерного типу, карцерах, одиночних камерах, дільницях посиленого контролю, приміщеннях камерного типу виправної колонії (сектору) максимального рівня безпеки медичний працівник разом з персоналом чергової зміни УВП щодня перевіряє загальний стан здоров'я засуджених під час обходу камер.

Про засуджених, які потребують екстреної медичної допомоги, персонал чергової зміни УВП негайно повідомляє медичну частину (фельдшерський пункт) та чергового помічника начальника УВП.

Надання стаціонарної медичної допомоги засудженим у медичній частині

Стаціонар медичної частини призначений для: обстеження і лікування засуджених, які потребують стаціонарного режиму, із строком лікування до 30 днів; необхідного стаціонарного лікування засуджених, виписаних з лікарняних закладів ДКВС або інших закладів охорони здоров'я тимчасової ізоляції в ізоляторі медичної частини інфекційних чи підозрілих на інфекційне захворювання засуджених до направлення їх у спеціалізовану лікарню; стаціонарного лікування нетранспортабельних засуджених до стабілізації їх стану і направлення в лікарняний заклад або заклад охорони здоров’я; розміщення неповнолітніх засуджених, які належать до оздоровчої групи.

В умовах стаціонару медичної частини здійснюється стаціонарне лікування неповнолітніх засуджених лише із захворюваннями, які можна вилікувати протягом двох тижнів, та за наявності в медичній частині лікаря-педіатра. За відсутності лікаря-педіатра або якщо неповнолітні засуджені потребують більш тривалого періоду стаціонарного лікування, вони негайно направляються до іншого закладу охорони здоров’я.

Прийом засуджених у стаціонар медичної частини здійснюється за наявності у медичній карті висновку лікаря про необхідність проведення обстеження та лікування в умовах стаціонару.

На кожного засудженого заводиться медична карта, до якої заносяться усі дані щодо лікувально-діагностичного процесу в стаціонарі медичної частини, у тому числі ті, що отримані при обстеженні хворого засудженого, з листом призначень. Про всі випадки термінової чи планової госпіталізації у стаціонар, а також виписування з нього начальник медичної частини (черговий медичний працівник) негайно повідомляє начальника УВП.

Усі пацієнти обов’язково проходять санітарну обробку. Натільна білизна засудженого здається у пральню, після чого дезінфікується і при виписуванні повертається йому. Одяг і взуття засудженого зберігаються у медичній частині. У стаціонарах здійснюються профілактичні дезінфекційні заходи, а також поточна і заключна дезінфекція з урахуванням діагнозу інфекційного захворювання.

У стаціонарі засуджені, які становлять небезпеку для оточення (інфекційні, заразні шкірні, психічні захворювання тощо), розміщуються окремо від інших засуджених. Для цього в стаціонарі обладнуються інфекційний та психіатричний ізолятори.

Під час перебування у стаціонарі медичної частини засуджений проходить обстеження відповідно до наявного у нього захворювання, при якому використовуються всі доступні в медичній частині методи інструментального і лабораторного досліджень.

У стаціонарі медичної частини цілодобово чергує медичний працівник. Черговий лікар з урахуванням стану здоров’я засудженого здійснює корекцію медичних призначень.

Засудженим з розладами психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин в умовах стаціонару медичної частини призначається загальнозміцнювальна терапія з використанням речовин, що впливають на метаболічні процеси, та сенсибілізувальна терапія.

При розладах психіки та поведінки, агресивній поведінці з проявами буйства, намаганні у збудженому стані вчинити членоушкодження до засудженого застосовується захід ізоляції у вигляді поміщення до окремої палати-ізолятора медичної частини.

Засуджений, який перебуває в ізоляції, оглядається лікарем кожні дві години. Тривалість разового призначення ізоляції встановлюється до восьми годин, для продовження її строку робиться нове призначення. При продовженні строку ізоляції необхідно нове призначення комісією лікарів-психіатрів у складі не менше двох лікарів-психіатрів.

Для неповнолітніх засуджених, які фізично ослаблені, мають вагу нижче встановленої норми, перенесли різні тяжкі захворювання, травми, хірургічні втручання, мають відхилення у стані здоров’я тривалого характеру й належать до спеціальної групи обліку та які підлягають постійному диспансерному нагляду, при стаціонарах медичних частин створюються оздоровчі групи.

Медичне обслуговування засуджених у лікарняних закладах

1. У лікарняних закладах надається спеціалізована медична допомога, медична реабілітація та паліативна медична допомога, зокрема:

• надання спеціалізованої медичної допомоги та медичної реабілітації засудженим в умовах стаціонару;
• визначення ступеня тривалої або постійної втрати працездатності засудженими для встановлення групи інвалідності;
• обстеження та підготовка медичної документації на осіб, які підлягають звільненню від подальшого відбування покарання за хворобою;
• проведення протиепідемічних і санітарно-гігієнічних заходів на території лікарняного закладу ДКВС;
• превентивна медицина (пропаганда здорового способу життя, зокрема з питань дотримання особистої гігієни, запобігання заразним захворюванням, алкоголізму та наркоманії, попередження самогубств, гігієнічне навчання).

2. При лікарняному закладі створюються: комісія з інфекційного контролю, лікарська та лікарсько-консультативні комісії (далі - ЛКК). У складі багатопрофільних та спеціалізованих лікарень створюються кабінети інфекційних захворювань.

3. Під час перебування засудженого на лікуванні в лікарняному закладі він оглядається лікарем залежно від ступеня тяжкості стану його здоров’я. При середньому ступені тяжкості лікар здійснює огляд засудженого двічі на день, при тяжкому стані - кожні дві години. Результати огляду та всі лікарські призначення заносяться лікарем до медичної карти № 003/о.

4. У лікарняному закладі організовується цілодобове чергування лікаря. Разом з лікарем цілодобово чергують по одному фельдшеру з кожного відділення лікарняного закладу. Графік цілодобових чергувань затверджується начальником лікарняного закладу.

5. Засуджені, хворі на розлади психіки та поведінки, проходять курс стаціонарного лікування в спеціалізованих психіатричних лікарнях або відділеннях, які створені при лікарняних закладах.

6. Після закінчення стаціонарного лікування засудженого виписують до УВП, звідки він направлявся на лікування.

7. Під час виписування засудженого з лікарняного закладу складається виписка з медичної карти № 027/о з обов’язковими медичними рекомендаціями щодо амбулаторного нагляду за хворим, лікування та раціонального працевлаштування.

8. Медична карта № 003/о, оформлена належним чином, передається до архіву лікарняного закладу. Виписка з медичної карти № 027/о разом з медичною картою № 025/о долучається до особової справи засудженого.

Організація надання стоматологічної та зубопротезної допомоги

1. Стоматологічна допомога засудженим надається безкоштовно лікарями-стоматологами, які є в медичних частинах, у спеціально обладнаних стоматологічних кабінетах.

2. Зубопротезну допомогу надають заклади охорони здоров’я на договірних засадах. Засуджений має право звернутися за зубопротезною допомогою до закладів охорони здоров’я, що надають платні медичні послуги.

3. Безкоштовна зубопротезна допомога надається засудженим, які відповідно до законодавства мають право на отримання такої допомоги.

4. Безкоштовна зубопротезна допомога засудженим, які не мають пільг, передбачених законодавством України, на отримання такої допомоги та не мають коштів на власному рахунку і не можуть здійснити протезування за рахунок родичів, надається у разі наявності у засудженого показань для протезування зубів. Показаннями для безкоштовного протезування зубів є: відсутність усіх зубів на одній чи обох щелепах; відсутність усіх бокових зубів на одній чи обох щелепах; відсутність кількох передніх зубів на одній чи обох щелепах при збереженні всіх бокових зубів; відсутність не менше двох зубів, що стоять поруч, з одного чи з двох боків щелепи за наявності медіальної та дистальної опори; пародонтоз залежно від стану жувального апарату.

5. Контроль за черговістю зубопротезування здійснює начальник медичної частини.