Порядок виділення земельної ділянки в натурі під особисте селянське господарство

Матеріал з WikiLegalAid
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нормативна база

Отримання земельної ділянки безоплатно у власність

Земля є об’єктом права власності Українського народу (стаття 13 Конституції України).

Згідно ст. 81 Земельного Кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Стаття 121 Земельного кодексу України встановлює, скільки гектарів може отримати безкоштовно кожний громадянин України із земель державної чи комунальної власності. Така різниця полягає в різному цільовому призначенні земельних ділянок.

-   для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство;

-   для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

-   для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

-   для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

-   для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

-   для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Передача земельних ділянок безкоштовно у власність громадян здійснюється один раз за кожним видом використання, тобто кожен громадянин України має право безкоштовно отримати у свою приватну власність шість земельних ділянок різного цільового призначення (ст. 116 Земельного кодексу України).

Поняття особистого селянського господарства

Особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів.

Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.(ст.1 ЗУ "Про особисте селянське господарство")

Категорії осіб, які мають право на земельну частку (пай)

Право на земельну частку (пай) мають:

  • колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;
  • громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;
  • громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);
  • громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.
  • Громадянам, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Документи, що посвідчують право на земельну частку (пай)

  • сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією;
  • свідоцтво про право на спадщину;
  • посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);
  • рішення суду про визнання права на земельну частку (пай);
  • трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

(ст.ст.1.2 ЗУ “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)")

Підстави для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості).

Згідно ст.3 ЗУ “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Куди звернутись

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) до відповідних органів.
Такими органами є:

  1. Якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту - до відповідної сільської, селищної, міської ради.
  2. Якщо земельна ділянка розташована поза межами населеного пункту - до Головного управління Держземгеокдастру у відповідній області (діє на підставі ст 15-1, 122 ЗК України та положення про відповідне Головне управління Держземгеокадастру .