Оформлення права на спадщину

Матеріал з WikiLegalAid
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нормативна база:

Право спадкоємця на одержання свідоцтва про право на спадщину

Свідоцтво про право на спадщину являє собою окремий документ, що видається на ім’я всіх спадкоємців або, за їхнім бажанням, кожному окремо. В останньому випадку, в кожному свідоцтві зазначається все спадкове майно, перелічуються всі спадкоємці та визначається частка спадщини спадкоємця, якому видано свідоцтво про право на спадщину.
Особиста явка спадкоємця за одержанням свідоцтва не є обов’язковою. Його може одержати уповноважений представник за довіреністю, якою надані такі повноваження. При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов’язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.
Якщо спадкоємців декілька, то кожному із них видається окреме свідоцтво про право на спадщину із зазначенням його частки. Свідоцтво про право на спадщину оформляється в двох примірниках, один з яких залишається в матеріалах спадкової справи.
Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям:

  • Які подали нотаріусу заяву про відкриття спадщини.
  • Яким судом визначено додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України).
  • Що закликаються до спадкування в порядку одержання обов’язкової частки в спадщині (ст. 1241 ЦК України).
  • У випадку прирощення спадкових часток (ст. 1275 ЦК України).
  • У випадку спадкової трансмісії.

Особи, яким свідоцтво про право на спадщину не може бути видане:

  1. Особам, які відмовились від прийняття спадщини (ст. 1273, 1274 ЦК України).
  2. Не прийняли спадщину (ч. 1 ст. 1272 ЦК України).
  3. Усунені від права на спадкування (ст. 1224 ЦК України).
  4. Відказоодержувачу (ст. 1237 ЦК України).
  5. Набувачу за спадковим договором (ст. 1302, 1303 ЦК України)
  6. Тому з подружжя, хто пережив, видається свідоцтво на частку у праві спільної сумісної власності; після смерті одного з подружжя у випадку укладання ними спільного заповіту (ч.2 ст. 1243 ЦК України)
  7. У випадку укладання спадкового договору за участю подружжя (ч. 2 ст. 1306 ЦК України).

Обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов'язковий порядок для спадкоємця звернутися до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину, якщо у складі спадкового майна є нерухоме майно.
Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, то свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них окремо із визначенням імені та часток у спадщині. Таке правило діє також у випадку, коли спадщину на нерухоме майно прийняло кілька спадкоємців. В цьому разі свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
Визначивши розмір обов’язкової частки, нотаріус видає спадкоємцю, який має право на обов’язкову частку у спадщині, свідоцтво про право на спадщину за законом, а спадкоємцеві за заповітом – свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Строк видачі свідоцтва про право на спадщину

Свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою ст. 1270 ЦК України, ст. 1276 ЦК України, – не раніше зазначених у цих статтях строків.
Видача свідоцтва до спливу вказано строку не допускається. Відповідно до ч. 3 ст. 1298 ЦК України за наявності обставин, які мають істотне значення, нотаріус до спливу строку може видати спадкоємцеві дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця в банку (фінансовій установі), однак свідоцтво про право на спадщину в такому разі не може бути видане.
Вимоги про скорочення або зміну строку для видачі свідоцтва про право на спадщину не можуть бути предметом судового розгляду.

Державна реєстрація права на спадщину

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нотаріус як спеціальний суб’єкт в день видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно проводить державну реєстрацію прав у Державному реєстрі речових прав та вносить відомості про перехід права власності на ім’я спадкоємця до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину

Підставами внесення змін до свідоцтва про право на спадщину є:

  • Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину. Прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину (ч. 2 ст. 1272 ЦК України).
  • Прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, однак якому судом визначено додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України).
  • Виявлення спадкоємця, який вважається таким, що прийняв спадщину (ч. 3,4 ст. 1268 ЦК України), але не отримав свідоцтва про право на спадщину і виявив намір його отримати.
  • Виявлення спадкового майна, на яке не було раніше видане свідоцтво про право на спадщину, внаслідок чого частки спадкоємців у спадщині змінилися, зокрема змінився розмір обов’язкової частки в спадщині (ст. 1241 ЦК України).
  • Зменшення розміру частки спадкоємця у спадщині за рішенням суду (напр. ч. 1 ст. 1241 ЦК України).
  • Інші обставини, напр. виключення певного майна з Акта опису, складеного нотаріусом, на підставі якого було видане свідоцтво про право на спадщину

В якому порядку б не відбувалося внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, чи в нотаріальному чи в судовому, за результатами таких змін нотаріусом видається нове свідоцтво про право на спадщину. Тобто отримавши відповідне рішення суду про внесення змін до свідоцтва, нотаріус на підставі нього видає спадкоємцеві нове, яке і буде правовстановлюючим документом.

Визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину

Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
У статті 1301 ЦК України встановлено, що можливими є випадки визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними лише судом, але названо тільки одну підставу. До наведеного в даній нормі можна додати інші випадки визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.
Так, підставами для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним є:

  • Оформлення свідоцтва не уповноваженою на те посадовою особою
  • Оформлення не за місцем відкриття спадщини
  • Недодержання встановленої законом форми свідоцтва
  • Видача свідоцтва, якщо серед ймовірних спадкоємців за законом або заповітом є ненароджена дитина спадкодавця, зачата за його життя
  • Визнання заповіту недійсним.
  • Визнання відмови від спадщини недійсною.
  • Визнання шлюбу недійсним.
  • Порушення в зв’язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб.