Надання права власності на знахідку

Нормативна база

• Конституція України
  

• Цивільний Кодекс України
  

• Коментар Цивільний Кодекс України
  

Опис суттєвих аспектів, що впливають на один із варіантів вирішення проблеми

Знахідкою є рухома річ, вибула з володіння власника або особи, яка має інше речове право на неї, крім його волі. Правила щодо загублених речей містяться у ст.337 ЦК і поширюються на всі рухомі речі, незалежно від їх вартості.

Куди звернутися

Особа, яка знайшла загублену річ, зобов'язана негайно повідомити про це особу, яка її втратила, або власнику речі і повернути знайдену річ цій особі.

Якщо річ знайдена в приміщенні або в транспортному засобі, особа, яка знайшла її. зобов'язана передати річ особі, яка представляє власника цього приміщення чи транспортного засобу. Особа, якій передана знахідка, набуває прав та обов'язків особи, яка знайшла загублену річ. Якщо особа, яка має право вимагати повернення загубленої речі, або місце її перебування невідомі, особа, яка знайшла загублену річ, зобов'язана заявити про знахідку поліції або органу місцевого самоврядування.

Особа, яка знайшла загублену річ, має право зберігати її у себе або здати на зберігання міліції або органу місцевого самоврядування, або передати знахідку особі, вказаній ними.

Річ, що швидко псується, або річ, витрати на зберігання якої є непропорційно великими порівняно з її вартістю, може бути продано особою, що знайшла її, з одержанням письмових доказів, що підтверджують виручену суму. Сума грошей, одержана від продажу знайденої речі, підлягає поверненню особі, яка має право вимагати її повернення.

Особа, яка знайшла загублену річ, відповідає за її втрату, знищення або пошкодження в межах її вартості лише в разі свого умислу або грубої необережності.

Вартість

Безкоштовно.

Перелік та зразки необхідних документів

Немає необхідності в зразках документів. Зразок заяви про знахідку надається в поліції або в органах місцевого самоврядування.

Строки розгляду питання

Відповідно до ст. 337 ЦК України, особа яка знайшла загублену річ, зобов’язана негайно повідомити про це особі яка її загубила, або власника речі і повернути знайдену річ цій особі.
Право власності на загублену річ може виникати у особи, яка знайшла її, або у територіальної громади.

Особа, яка знайшла загублену річ, набуває право власності на неї після закінчення шести місяців з моменту заявлення про знахідку міліції або органу місцевого самоврядування.
Однак це можливо лише у разі, якщо:

• не встановлений власник або інша особа, яка має право вимагати повернення загубленої речі;
• власник або інша особа, яка має право вимагати повернення загубленої речі, не заявили про своє право на річ тому, хто її знайшов, міліції або органу місцевого самоврядування.

Підстави для відмови

Особа, яка знайшла загублену річ, може подати до органу місцевого самоврядування письмову заяву про відмову від набуття права власності на неї. У разі відмови особи від набуття права власності на загублену річ, вона переходить у власність територіальної громади (в комунальну власність).

Особі, яка знайшла загублену річ, буде відмовлено в передачі знайденої речі у власність у випадку якщо з моменту заявлення про знахідку поліції або органу місцевого самоврядування протягом шести місяців було встановлено власника або іншу особу, яка має право вимагати повернення загубленої речі; власник або інша особа, яка має право на річ вимагає повернення загубленої речі.

Порядок оскарження

У разі незаконних дій працівників поліції або органу місцевого самоврядування особа, яка знайшла річ може оскаржити їхні дії в судовому порядку. Також в судовому порядку оскаржуються дії особи, яка заявила право власності на річ не володіє річчю на законних підставах.

Особливі випадки

У разі знахідки боєприпасів або речей заборонених в обігу законом (наркотичні речовини, зброя) потрібно звернутись до органів поліції або МНС за телефонами 101 та 102 відповідно.

Право власності на знайдені транспортні засоби виникає в спеціальному порядку. Знайдені транспортні засоби передаються на зберігання міліції, про що робиться оголошення в друкованих засобах масової інформації.

Якщо протягом шести місяців з дня опублікування цього оголошення власник або інша особа, що мають право вимагати повернення транспортного засобу, не будуть виявлені або вони не заявлять про свої права на транспортний засіб, поліція має право продати його, а виручену суму внести на спеціальний рахунок у банку.
Якщо протягом трьох років колишній власник транспортного засобу не вимагатиме передання йому вирученої суми, ця сума переходить у власність територіальної громади, на території якої було знайдено транспортний засіб.

Судовий порядок вирішення питання

Куди звернутися: Районний (місцевий) суд.

Для звернення до суду необхідно написати позовну заяву яка має містити:

• найменування суду, до якого подається заява;
• ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, якщо такий відомий;
  

В позовній заяві обов’язково має вказуватись повне ім’я (найменування) позивача і відповідача, а також представника позивача.

Місцем проживання фізичної особи згідно із ст. 29 Цивільного кодексу України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Найменування і місцезнаходження юридичної особи у позовній заяві повинні визначатися та вказуватися згідно з установчими документами останньої.

• зміст позовних вимог;
  

Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду По суті, цей пункт є відображенням прохальної частини позовної заяви.

• ціну позову щодо вимог майнового характеру.
  

Порядок визначення ціни позову передбачено ст. 80 ЦПКУ, відповідно до ч. 1 якої ціна позову визначається:

• у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується;
• у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна;
• у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог;
• виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги ЦПКУ не вимагає від позивача правового обґрунтування позову, тобто посилання на норму права, яка регулює спірні правовідносини. Однак, позивач у будь-якому випадку повинен зазначити те право, захисту якого він вимагає, вважаючи його порушеним, невизнаним чи оспорюваним;
• зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;
  

Відповідно до ст. 57 ЦПКУ доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Підстави звільнення від доказування встановлені ст.61 ЦПКУ, згідно із якою не потребують доказування.

• перелік документів, що додаються до заяви.
  

Перелік цих документів визначається позивачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 119 ЦПКУ позовна заява повинна бути підписана особою, яка її подає, із зазначенням дати її подання.

Вартість

Відповідно до ціни позову або вартості майна визначається і судовий збір який необхідно сплатити при подачі позову.
Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах:

фізичною особою або фізичною особою - підприємцем	1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати	1 відсоток ціни позову, але не менше 551,2 грн. та не більше 6890,0 грн.

Строки розгляду питання

Згідно статті 157 Цивільно-процесуального кодексу України строки розгляду справ визначаються наступним чином:

1. Суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.
2. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Підстави для відмови

За загальним правилом відмова у відкритті провадження у справі не допускається, однак ст. 122 ЦПК передбачає правові підстави відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК повинно бути відмовлено у відкритті провадження у справі особі, яка не має заінтересованості по даній справі, бо, як випливає із змісту ст. 3 ЦПК, до суду може звернутися тільки заінтересована особа.

Згідно з цивільним процесуальним законодавством підставою для відмови у відкритті провадження у справі є той факт, коли у спорі між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін (п. 2 ч. 2 ст. 122 ЦПК).

Порядок оскарження

У разі незаконних дій працівників поліції або органу місцевого самоврядування особа, яка знайшла річ може оскаржити їхні дії в судовому порядку.

Особливі випадки

Особливих випадків в практиці судового порядку надання права власності на знахідку не зустрічалось.