Відмінності між версіями «Моніторинг земель: призначення та завдання»

Матеріал з WikiLegalAid
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мітка: редагування коду 2017
Мітка: редагування коду 2017
Рядок 71: Рядок 71:


'''Ведення моніторингу земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.'''Ведення моніторингу земель здійснює Держгеокадастр за участю Міндовкілля, Мінагрополітики, Національної академії аграрних наук та ДКА.
'''Ведення моніторингу земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.'''Ведення моніторингу земель здійснює Держгеокадастр за участю Міндовкілля, Мінагрополітики, Національної академії аграрних наук та ДКА.
До них зокрема відносяться:
* Міністерство охорони навколишнього природного середовища України;
* Державний комітет України по земельних ресурсах;
* Міністерства охорони навколишнього природного середовища України  , Міністерство аграрної політики України та продовольства [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/963-15#Text ст. 8 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель"];
* Національне космічне агентство України;
* Органи Держкомзему;
* Органи виконавчої влади з питань аграрної політики;
* Забезпечення здійснення моніторингу покладається на Держземагентство України як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.<br>


== Використання результатів моніторингу ґрунтів ==
== Використання результатів моніторингу ґрунтів ==

Версія за 06:56, 26 листопада 2021

Нормативна база

Визначення поняття моніторинг земель

Моніторинг земель — важлива функція управління у сфері використання та охорони земель, об’єктом якого є землі України незалежно від форм власності на землю, цільового призначення та характеру використання, відповідно до загальнодержавних і регіональних (місцевих) програм (п.3 Положення про моніторинг земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.1993 № 661).

Моніторинг земель є складовою частиною державної системи моніторингу довкілля.

Моніторинг земель - це система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів (ст. 191 Земельного кодексу України).Об’єктом моніторингу є всі землі незалежно від форми власності на них. Залежно від цілей, спостережень і охоплення територій моніторинг земель може бути національним, регіональним і локальним.



Моніторинг земель складається із:

  • систематичних спостережень за станом земель (зйомки, обстеження і вишукування);
  • виявлення змін.

Під час моніторингу здійснюється оцінка:

  • стану використання угідь, полів, ділянок;
  • процесів, пов’язаних зі змінами родючості ґрунтів, збільшенням сільськогосподарських угідь, забруднення земель токсичними речовинами;
  • стану берегових ліній річок, морів, озер, водосховищ, гідротехнічних споруд;
  • процесів, пов’язаних з утворенням ярів, селевими потоками, землетрусами та іншими явищами;
  • стану земель у межах населених пунктів, територій, зайнятих нафтогазовидобувними об’єктами, очисними спорудами, а також іншими промисловими об’єктами.

Спостереження за станом земель, залежно від строку та періодичності їх проведення, поділяються на:

  • базові (вихідні, що фіксують стан об’єкта спостережень на момент початку ведення моніторингу земель);
  • періодичні (проводяться через рік і більше);
  • оперативні (фіксують поточні зміни).


Проведення моніторингу земель здійснюється у такому порядку:

  1. Виконання спеціальних зйомок і обстеження земель;
  2. Виявлення негативних факторів, вплив яких потребує здійснення контролю;
  3. Оцінка, прогноз, запобігання впливу негативних процесів.

На локальному та регіональному рівні моніторинг земель проводять територіальні органи Держгеокадастру, на національному рівні - Держгеокадастр.

Завданням моніторингу земель є періодичний контроль динаміки основних ґрунтових процесів у природних умовах і при антропогенних навантаженнях, прогноз еколого-економічних наслідків деградації земельних ділянок з метою запобігання або усунення дії негативних процесів.

Основними завданнями моніторингу земель є:

  • довгострокові систематичні спостереження за станом земель, аналіз і опрацювання інформації щодо якісного стану ґрунтів;
  • аналіз екологічного стану земель, оцінки та прогнозу можливих змін стану родючості ґрунтів з урахуванням природних і антропогенних факторів, еколого-меліоративного стану зрошуваних і осушуваних земель;
  • своєчасне виявлення змін стану земель, оцінка цих змін, прогноз і вироблення рекомендацій щодо запобігання негативним процесам та усунення їх наслідків;
  • інформаційне забезпечення ведення державного земельного кадастру землекористування, землеустрою, державного контролю за використанням та охороною земель, а також власників земельних ділянок та заходів щодо забезпечення відтворення родючості ґрунтів.

Види моніторингу земель залежно від мети спостережень та ступеня охоплення територій

Порядок проведення моніторингу земель встановлюється Кабінетом Міністрів України, а саме регулюється Положенням про моніторинг земель, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.1993 № 661.

Виділяють наступні види моніторингу:

  • національний – поширюється на всі землі у межах території України;
  • регіональний – поширюється на території, що характеризуються єдністю фізико-географічних, екологічних та економічних умов;
  • локальний – поширюється на окремі земельні ділянки та окремі частини (елементарних структурах) ландшафтно-екологічних комплексів.

Зміст моніторингу земель

Зміст моніторингу земель передбачає:

  • збір інформації про структуру землекористування і землеволодіння, трансформація угідь, стан та якість ґрунтів і дотримання режиму використання земель водоохоронних зон;  
  • зміни у стані земель на конкретних територіях;
  • виявлення процесів деградації земель і діагностика їх стану;
  • виявлення забруднювачів, їх характеристика і шкідлива дія;
  • виявлення напрямів і розмірів негативних процесів;
  • передбачення соціальних та економічних наслідків;
  • прийняття адекватних заходів (антидеградаційних, агрохімічних тощо;
  • рекомендації щодо використання земель;
  • управлінські рішення щодо поліпшення стану земель, їх захисту, запобігання і ліквідації наслідків негативних процесів.

Уповноважені органи, що здійснюють моніторинг земель

Моніторинг земель здійснюється у відповідності із загальнодержавними і регіональними програмами. Інформація про стан земельних ресурсів та їх використання, яка була отримана в процесі ведення моніторингу, нагромаджується в архівах і банках даних автоматизованої інформаційної системи.Інформація про результати моніторингу, одержана під час спостережень за станом земель, узагальнюється за районами, містами, областями, Автономній Республіці Крим, а також за окремими природними комплексами і передається у пункти збору автоматизованої інформаційної системи територіальних органів Держгеокадастру.

Ведення моніторингу земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.Ведення моніторингу земель здійснює Держгеокадастр за участю Міндовкілля, Мінагрополітики, Національної академії аграрних наук та ДКА.

Використання результатів моніторингу ґрунтів

Результати моніторингу грунтів використовуються:

  • в процесі регулювання правових основ земельних відносин;
  • при здійсненні економічної та грошової оцінки земель;
  • здійсненні заходів щодо відтворення родючості ґрунтів та підвищення урожайності сільськогосподарських культур;
  • коригуванні агротехнологій, проведенні еколого-агрохімічного районування (зонування) території;
  • визначенні зон виробництва сільськогосподарської продукції для виготовлення продуктів для дитячого та дієтичного харчування;
  • формуванні рекомендацій з раціонального та екологічно безпечного застосування агрохімікатів.

Інформація про результати моніторингу, одержана під час спостережень за станом земель, узагальнюється за районами, містами, областями, Автономній Республіці Крим, а також за окремими природними комплексами і передається у пункти збору автоматизованої інформаційної системи територіальних органів Держгеокадастру.

На основі зібраної інформації і результатів оцінки стану земель складаються оперативні зведення, наукові прогнози і рекомендації, які надаються до місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого й регіонального самоврядування, інших держаних органів для вжиття заходів щодо попередження і ліквідації наслідків негативних процесів.

Моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення.

Моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення передбачає виконання таких завдань:

  • проведення спостережень, збір, аналіз і опрацювання інформації щодо якісного стану ґрунтів (розвиток ґрунтової ерозії, стан структури ґрунту, підкислення, засолення, солонцюватість, заболочення ґрунтів, динаміка вмісту гумусу і елементів живлення), забруднення ґрунтів важкими металами, радіонуклідами, залишковими кількостями пестицидів та іншими токсичними речовинами;
  • розроблення і впровадження науково обґрунтованих рекомендацій щодо  прийняття  рішень про  відвернення  та ліквідацію наслідків негативних  процесів та  заходів  щодо забезпечення  відтворення родючості ґрунтів;
  • визначення зон  виробництва сільськогосподарської  продукції для виготовлення продуктів для дитячого та дієтичного харчування;
  • створення та ведення  інформаційних банків  даних  про стан ґрунтів    на   землях  сільськогосподарського  призначення  та інформаційно-аналітичної системи для розроблення заходів  у  сфері охорони родючості ґрунтів;
  • надання (на договірній основі) землевласникам, землекористувачам та суб'єктам оціночної діяльності у сфері оцінки  земель інформації про сучасний стан ґрунтів;
  • участь у здійсненні природно-сільськогосподарського, еколого-економічного,  протиерозійного та інших видів  районування (зонування) земель;
  • підготовка та видання  щорічної (періодичної)  доповіді  про стан ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення.