Кримінальна відповідальність за службове підроблення

Нормативна база

• Конституція України
• Кримінальний кодекс України
• Узагальнення судової практики Верховного Суду України від 19.10.2009 "Практика розгляду кримінальних справ про злочини, склад яких передбачено ст. 366 Кримінального кодексу України (службове підроблення)"
• Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.02.2013 № 223-286/0/4-13 "Про практику застосування судами окремих норм матеріального права щодо кваліфікації ухилення від сплати податку, вчиненого шляхом службового підроблення"

Поняття службового підроблення

Службове підроблення – це складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.

Відповідальність за службове підроблення передбачена статтею 366 Кримінального кодексу України.

Що є предметом службового підроблення

Обов'язковою ознакою службового підроблення є його предмет — офіційні документи.

Для того, щоб той чи інший акт був визнаний документом та мав статус офіційного, він повинен відповідати низці ознак:

1. документ повинен містити певну інформацію (відомості, дані тощо);
2. ця інформація повинна бути зафіксована у тій чи іншій формі (письмовій, цифровій, знаковій) і мати певні реквізити (бланк, печатку, штамп, голограму), які передбачені законом чи іншим нормативним актом;
3. інформація повинна бути зафіксована на відповідному матеріальному носії (папері, дискеті, диску, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці тощо) з метою її наступного зберігання, використання або розповсюдження;
4. документ повинен бути складений, засвідчений, виданий чи розповсюджений в інший спосіб службо¬вою особою від імені державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських організацій та об'єднань, а також підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності;
5. офіційним згідно зі статтею 366 Кримінального кодексу України є лише такий документ, що містить зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які породили чи здатні породити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними)особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

В який спосіб може бути вчинене службове підроблення

Це кримінальне правопорушення виявляється тільки в активній поведінці службової особи і може бути вчинений одним з декількох альтернативних способів, передбачених частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України дій:

а) внесення до документів неправдивих відомостей
означає включення інформації, яка цілком або частково не відповідає дійсності, до справжнього офіційного документа (постанова Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 742/318/18). Отже, у всіх цих ситуаціях зміст справжнього документа змінюється лише частково — частина відомостей у ньому відповідає дійсності, а частина має неправдивий характер. При цьому форма документа та всі його реквізити відповідають необхідним вимогам.

б) інше підроблення документів
припускає повну або часткову зміну змісту документа чи його реквізитів, однак не за рахунок внесення до нього не¬правдивих відомостей, а шляхом їх виправлень, підчищень, дописок, витравлювань та іншими подібними способами. Інше підроблення документів є своєрідним антиподом внесення до документа неправдивих відомостей, оскільки неправдиві відомості у цьому випадку до документа не вносяться, а виправляються або знищуються відомості, що вже є у документі та відповідають дійсності.

в) складання неправдивих документів
це повне виготовлення документа, який містить інформацію, що не відповідає дійсності. При цьому форма та реквізити документа відповідають необхідним вимогам.

г) видача неправдивих документів
означає надання фізичним або юридичним особам такого документа, зміст якого цілком або частково не відповідає дійсності і який був складений або службовою особою, яка його видала, або іншою службовою особою. Видача неправдивого документа буде мати місце й у тому випадку, якщо документ був складений приватною особою, але потім був засвідчений службовою особою і виданий нею іншим фізичним чи юридичним особам від імені тієї організації, яку представляє службова особа, що видала цей документ.

Кримінальне правопорушення вважається закінченим з моменту підроблення або складання завідомо неправдивого документа незалежно від подальшого його використання, а при видачі документа - з моменту його передачі зацікавленій особі.

Хто є суб’єктом кримінального правопорушення

Суб'єктом службового підроблення може бути тільки службова особа.

Якщо передбачені стаття 366 Кримінального кодексу України дії вчиняє приватна особа, то відповідальність може наставати залежно від конкретних обставин справи, зокрема, за статтею 358 Кримінального кодексу України (Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів).

З суб'єктивної сторони кримінальне правопорушення може бути вчинено лише з прямим умислом. Психічне ставлення винного до тяжких наслідків, передбачених частиною другою статті 366, може характеризуватись непрямим умислом або необережністю.

Мотиви службового підроблення не впливають на кваліфікацію вказаного злочину, проте з'ясування мети та мотиву таких дій є обов'язком суду для встановлення всіх елементів складу злочину за ч. 1 ст. 366 КК (постанова ВС від 01 жовтня 2020 р. у справі № 759/7094/17).

Відповідальність

Статтею 366 Кримінального кодексу України встановлено кримінальну відповідальність за службове підроблення, що карається:

• штрафом від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років;
• ті самі діяння, якщо вони спричинили тяжкі наслідки (щодо тяжких наслідків - постанова Верховного Суду України від 19.12.2011 у справі № 5-18кс11), - караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від двохсот п’ятдесяти до семисот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.