Відмінності між версіями «Землі лісогосподарського призначення»

Матеріал з WikiLegalAid
Перейти до: навігація, пошук
(Зміна цільового призначення земель лісогосподарського призначення)
(Зміна цільового призначення земель лісогосподарського призначення)
Рядок 27: Рядок 27:
  
 
Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється '''за ініціативою власників земельних ділянок'''<br />
 
Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється '''за ініціативою власників земельних ділянок'''<br />
 
Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно '''за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями'''.<br />
 
У разі зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, органи, що приймають таке рішення, одночасно вирішують питання про збереження або вирубування дерев і чагарників та про порядок використання одержаної при цьому деревини.<br />
 
 
Підприємства, установи, організації і громадяни, яким передаються у власність або надаються в користування земельні лісові ділянки без права вирубування дерев і чагарників, зобов'язані забезпечити їх збереження і догляд за ними. У разі виникнення додаткової потреби у вирубуванні дерев і чагарників на земельних лісових ділянках, що передані у власність або надані в користування без права вирубування, питання про вирубування дерев і чагарників та порядок використання заготовленої при цьому деревини вирішується органом, який прийняв рішення про передачу у власність або надання в користування земельної ділянки. Рішення про вирубування дерев і чагарників приймається за погодженням з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями. У разі прийняття рішення щодо вирубування дерев і чагарників обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами.
 
  
 
== Відповідальність у сфері використання земель лісогосподарського призначення ==
 
== Відповідальність у сфері використання земель лісогосподарського призначення ==

Версія за 20:36, 27 листопада 2018

Нормативно-правова база

  1. Земельний кодекс України
  2. Лісовий кодекс України
  3. Кодекс України про адміністративні правопорушення
  4. Закон України «Про природно-заповідний фонд Україн»и
  5. Постанова Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 №761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів»
  6. Постанова Кабінету Міністрів України від 07.11.2012 №1030 «Про розмір компенсації за незаконне добування, знищення або пошкодження видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України, а також за знищення чи погіршення середовища їх перебування (зростання)»

Загальні положення

Землі лісогосподарського призначення - це землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті:

  • зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів;
  • окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках. (ст. 55 Земельного кодексу України)

Згідно ст.5 Лісового кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Право власності на землі лісогосподарського призначення

Землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Замкнені ділянки — це такі земельні ділянки лісового фонду, які відокремлені природними (болотами, водоймами, пустирями і т. ін.) або протипожежними розривами. Порядок надання їх у приватну власність регулюється статтями 116, 118 Земельного кодексу України.

Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Зміна цільового призначення земель лісогосподарського призначення

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності лісогосподарського призначення провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування, за погодженням з Кабінетом Міністрів України (ст. 20 Земельного кодексу України).

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок

Відповідальність у сфері використання земель лісогосподарського призначення

Використання ділянок земель державного лісового фонду для розкорчовування, спорудження будівель, переробки деревини, влаштування складів і т. ін. без належного дозволу на використання цих ділянок тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від дев'яти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. ( стаття 63 Кодексу України про адміністративні правовпорушення)

Пошкодження сінокосів і пасовищних угідь на землях державного лісового фонду тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.( стаття 69 Кодексу України про адміністративні правовпорушення)

Самовільне сінокосіння і пасіння худоби в лісах і на землях державного лісового фонду, не вкритих лісом, самовільне збирання дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід і т. ін. на ділянках, де це заборонено або допускається тільки за лісовими квитками тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Збирання дикорослих плодів, горіхів, ягід і т. ін. з порушенням установлених строків їх збирання тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. ( стаття 70 Кодексу України про адміністративні правовпорушення)

Особливості правового регулювання земель лісогосподарського призначення

Відповідно до Постанови Верховного суду України від 27.01.2015 № 21-570а14 застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.

Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об’єктом земельних правовідносин, то суб’єктний склад і зміст таких правовідносин мають визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що, за змістом ст.63 Лісового кодексу України, полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необгрунтованого їх вилучення для інших потреб.

Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв’язок їх використання з лісокористуванням.