Відмінності між версіями «Затримання особи без ухвали слідчого суду, судді»

Матеріал з WikiLegalAid
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 6: Рядок 6:
 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України].
 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України].
  
== Порядок затримання ==
+
== Поняття затримання без ухвали слідчого судді, суду ==<br>
Порядок затримання особи без ухвали слідчого судді чи суду передбачені стст.207-213 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України].
 
Ніхто не може бути затриманий без ухвали слідчого судді, суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.<br />
 
Особливості затримання окремої категорії осіб визначаються главою 37 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України].
 
Кожен мас право затримати без ухвали слідчого судді, суду будь-яку особу, крім осіб, зазначених у ст.482 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України].
 
# при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення;
 
# безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні.
 
Кожен, хто не є уповноваженою службовою особою (особою, якій законом надано право здійснювати затриманий) і затримав відповідну особу в порядку, передбаченому частиною другою цієї статті, зобов'язаний негайно доставити її до уповноваженої службової особи або негайно повідомити уповноважену службову особу про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.<br />
 
== Недоторканність людини ==
 
Згідно зі ст.3 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] недоторканність людини - найвища соціальна цінність, а права та свободи людини, їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
 
У ст.29 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] зазначено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
 
== Затримання ==
 
Затримання є тимчасовим запобіжним заходом, який може бути застосований слідчим, прокурором за ухвалою слідчого судді, суду до громадянина України, іноземця та особи без громадянства.<br />
 
Мета затримання - запобігання протиправним діям та з'ясування причетності затриманого до вчиненого кримінального правопорушення. Така мета досягається шляхом захоплення правопорушника, виявлення та закріплення слідів кримінального правопорушення та інших фактичних даних, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, перешкоджання спробам підозрюваного сфальсифікувати докази та уникнути відповідальності за вчинене діяння.<br />
 
Що стосується особливостей затримання '''народного депутата України, судді КСУ, професійного судді,''' а також '''присяжного і народного засідателя''' на час здійснення ними правосуддя, '''кандидата у Президенти України, Уповноваженого ВР України з прав людини, Голови Рахункової палати''', '''його першого заступника, заступника, головного контролера та секретаря Рахункової палати, депутата місцевої ради, адвоката, Генерального прокурора України, його заступника''', то це передбачено [http://www.naiau.kiev.ua/osvitamvs/index.php/kpk-ukrajini/8-kpk/70-glava-37-kriminalne-provadzhennya-shchodo-okremoji-kategoriji-osib.html окремою главою КПК], де також зазначено особливості порядку притягнення до кримінальної відповідальності, затримання й обрання запобіжного заходу стосовно даної категорії осіб.<br />
 
'''Громадянин України, іноземець та особа без громадянства''' мають право затримати будь-яку особу (за винятком судді та народного депутата України), яку вони застали при вчиненні кримінального правопорушення або замаху на вчинення кримінального правопорушення, коли особа з прямим умислом вчиняла діяння (дії або бездіяльність), безпосередньо спрямовані на вчинення кримінального правопорушення, однак не довела дане правопорушення до кінця з причин, що не залежали від її волі, а також безпосередньо після вчинення особою кримінального правопорушення або при безперервному переслідуванні особи, яка підозрюється в його вчиненні.<br />
 
Зазначене затримання слід відрізняти від процесуального затримання, що здійснюється уповноваженими особами відповідно до ст.208 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України].
 
  
При цьому затримання не уповноваженою службовою особою може здійснюватися як за вчинення кримінального проступку, так і злочину, на відміну від затримання уповноваженою службовою особою, яке здійснюється винятково за вчинення злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, або за злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виключно у випадку, якщо підозрюваний не виконав обов'язки, покладені на нього при обранні запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує.<br />
+
Під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених законом.<br>
Громадянин України, іноземець та особа без громадянства, які затримали особу, яка вчинила кримінальне правопорушення або замах на вчинення кримінального правопорушення, а також безпосередньо після вчинення нею кримінального правопорушення або під час безперервного переслідування підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, зобов'язані негайно доставити особу, яку вони запідозрили у вчиненні кримінального правопорушення, до найближчого правоохоронного органу або терміново повідомити до відповідного правоохоронного органу про затримання такої особи та її місцезнаходження. Після доставлення затриманої особи уповноважена службова особа зобов'язана перевірити законність затримання, вжити заходів щодо фіксування обставин кримінального правопорушення та в подальшому діяти відповідно до ст.208 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України].
+
Кожен, хто понад строк, передбачений законом, тримається під вартою або позбавлений свободи в інший спосіб, має бути негайно звільнений.  
 +
<br>
 +
Стаття 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та стаття 29 Конституції України гарантують кожному право на свободу та особисту недоторканність. ''Але при цьому встановлюються і виключення, коли відповідно до процедури, встановленої законом особа може бути позбавлена свободи.''
 +
Зокрема, підпункт “c” пункту 1 статті 5 Конвенції допускає законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
 +
Частиною 2 статті 29 Конституції України також визначено, що у разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, '''''обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом.'''''
 +
<br>
 +
Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.<br>
  
== Протокол ==
+
Тобто Конституція України встановлює сімдесяти двогодинний проміжок для перевірки судом обґрунтованості затримання. Натомість, пунктом 3 статті 5 Конвенції чітко визначено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту “c” пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з’явитися на судове засідання.
Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених ст.104 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], зазначаються:
+
під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з’явитися на судове засідання.
Протокол має містити відомості про:
 
* місце, час проведення та назву процесуальної дії;
 
* особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім’я, по батькові, посада);
 
* всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання);
 
* інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання;
 
* послідовність дій;
 
* отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи;
 
* вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації;
 
* спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу;
 
* зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.
 
[[Медіа:Протокол затримання.docx]]
 
  
Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. <br />
+
== Строків тримання під вартою без ухвали слідчого судді. ==<br>
При затриманні особи не уповноваженою службовою особою час затримання розпочинається з моменту доставлення до уповноваженої службової особи.
 
== Уповноважена службова особа ==
 
Уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:<br />
 
# якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;
 
# якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.
 
<br />
 
Уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page9?text=%F1%F2%E0%F2%F2%FF+199#w15 частиною сьомою статті 223] і [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page9?text=%F1%F2%E0%F2%F2%FF+199#w120 статтею 236] Кримінального процесуального кодексу України.<br />
 
Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page8?text=%F1%F2%E0%F2%F2%FF+199#w114 до положень статті 213] Кримінального процесуального кодексу України, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.<br />
 
Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.<br />
 
Уповноважена службова особа - це працівник органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України та інших правоохоронних органів, який має право здійснити затримання особи.<br />
 
Зазначена уповноважена службова особа без ухвали слідчого судді, суду має право затримати особу, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі, у випадках:
 
* Коли особа безпосередньо вчиняє злочин;
 
* Якщо дана особа з прямим умислом вчинила діяння, спрямоване на вчинення злочину, однак не довела його до кінця з причин, що не залежали від її волі;
 
* Коли безпосередньо після вчинення злочину потерпілий або очевидці прямо вказують на особу, яка вчинила даний злочин;
 
* Якщо на тілі чи одязі особи містяться будь-які ознаки, які вказують на те, що дане суспільно небезпечне винне діяння було вчинене саме цією особою;
 
* Якщо сукупність ознак на місці події підтверджують причетність даної особи до вчиненого нею злочину.
 
Особа, яку підозрюють у вчиненні злочину, відповідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page8?text=%F1%F2%E0%F2%F2%FF+199#w110 до ч. І ст. 208 КПК] може бути затримана за наявності однієї з названих у [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page8?text=%F1%F2%E0%F2%F2%FF+199#w110 ст. 208 КПК] підстав.
 
Для прийняття рішення про затримання особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, поряд із зазначеними в законі підставами необхідна наявність відповідного мотиву, яким у даному випадку може бути необхідність перешкодити особі сховатись від правоохоронних органів, виключити можливість продовження злочинної діяльності.
 
Наприклад, будь-які ознаки на тілі чи одязі особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, закон відносить до підстав затримання. З цього випливає, що такі ознаки підлягають фіксації в протоколі затримання, а їх виявлення, вивчення та закріплення створюють невід'ємний елемент даної процесуальної дії.
 
Тому з метою забезпечення безпеки оточуючих громадян особа, яка провадить затримання, може проводити огляд одягу затриманого та предметів, які знаходяться при ньому, а також вилучення знайденої холодної та вогнепальної зброї, а також речовин та предметів, заборонених законом в обігу, тощо.
 
Затримання особи за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення включає досить широкий комплекс методів пізнання, адже воно містить як елементи безпосереднього візуального спостереження, так і елементи огляду та особистого обшуку.
 
Працівник органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України, інших правоохоронних органів, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених  [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page9?text=%F1%F2%E0%F2%F2%FF+199#w15 ч. 7 ст. 223]  та [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page9?text=%F1%F2%E0%F2%F2%FF+199#w120 ст. 236 КПК].<br />
 
  
Про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов'язана скласти протокол із зазначенням: <br />
+
Слідчі та прокурори чомусь люблять впевнено говорити, а часто і відверто залякувати тим, що мають право затримати особу «за підозрою» на три доби.  
* місця,
+
Статтею 211 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, ''що строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання.''<br>
* дати,
+
 
* точного часу проведення затримання,
+
Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.<br>
* повного переліку процесуальних прав та обов'язків затриманого,
+
 
* підстав його затримання, осіб, які присутні під час проведення даної процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання),
+
Затримання, якщо воно дійсно є законним  має закінчитись допровадженням до слідчого судді для обрання запобіжного заходу.<br>
* інформації про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації,
+
* характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії,
+
При цьому приписи Конвенції однозначно вимагають, щоб таке допровадження було негайним, а Кримінальний процесуальний кодекс України ставить лише вимогу про доставлення не пізніше шістдесяти годин.
* умов та порядку їх використання,
+
'''''Практика Європейського суду з прав людини дає наступні роз’яснення з цього приводу.
* виявлені та вилучені під час особистого обшуку особи речі і документи, способу ознайомлення учасників зі змістом протоколу, зауважень і доповнень до письмового протоколу з боку учасників вищевказаної процесуальної дії.<br />
+
«Канджов проти Болгарії» (Kandzhov v Bulgaria), 68294/01, 6 листопада 2004 року.'''''
Після складання протоколу про затримання він підписується особою, яка його склала, і затриманим, при цьому копія протоколу негайно вручається під розпис затриманому та надсилається прокурору.Час затримання у протоколі вказується з того моменту, коли особа силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.<br />
+
* пункт 3 статті 5 вимагає, щоб заарештована особа негайно постала перед суддею або судовою посадовою особою з тим, щоб дістати можливість виявити будь-які ознаки жорстокого поводження, а також звести до мінімуму будь-яке необґрунтоване втручання в особисту свободу. Хоча негайність належить оцінювати в кожній конкретній справі з урахуванням її не дає змоги тлумачити його надто гнучко, бо інакше процесуальні гарантії були б серйозно послаблені на шкоду особі і виникала б небезпека ослаблення самої суті того права, яке це положення захищає…
У випадках відмови затриманого підписати протокол затримання про це зазначається в протоколі. Затриманому надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу затримання. Факт відмови затриманого від підписання протоколу, а також факт надання письмових пояснень щодо причин такої відмови відповідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page4?text=%F1%F2%E0%F2%F2%FF+199#w125 до ст. 104 КПК] засвідчуються підписом її захисника (законного представника), а у разі його відсутності - понятих.<br />
+
* заявник постав перед суддею через три дні і двадцять три години після свого арешту… За таких обставин, це не видається негайним. Він був заарештований за обвинуваченням у скоєнні дрібного, ненасильницького правопорушення. Він вже провів був двадцять чотири години під вартою, коли поліція порушила перед прокурором, у віданні якого перебувала ця заявника. Користуючись своїми повноваженнями …,прокурор постановив затримати заявника ще на сімдесят дві години, не наводячи жодних мотивів, чому він вважає це за потрібне, за винятком стереотипного формулювання про наявність ризику переховування від слідства чи скоєння нових правопорушень. При цьому не видається, що, продовжуючи в такий спосіб термін тримання заявника під вартою, прокурор вжив належних заходів на забезпечення негайного припровадження останнього до судді, як це передбачає згадана вище норма… Замість цього, питання запропонували на розгляд Плевенського окружного суду в найостанніший момент, коли сімдесят дві години вже майже закінчувалися… Суд не бачить жодних особливих труднощів чи виняткових обставин, які завадили б представникам влади припровадити заявника до судді набагато раніше…
Уповноважена службова особа зобов'язана доставити затриману особу до найближчого підрозділу органу досудового розслідування, в якому негайно реєструються дата, точний час (година і хвилини) доставлення затриманого та інші відомості, передбачені законодавством.<br />
+
Це було особливо важливо, з огляду на сумнівні правові підстави для позбавлення його волі.<br>
Про кожне затримання уповноважена службова особа одразу повідомляє за допомогою технічних засобів відповідальних осіб в підрозділі органу досудового розслідування.
+
 
У разі наявності підстав для обґрунтованої підозри, що доставлений затриманої особи тривало довше, ніж це необхідно, слідчий зобов'язаний провести перевірку для вирішення питання про відповідальність винуватих у цьому осіб.<br />
+
''В Кримінальному процесуальному кодексі України є ще одна норма, покликана пришвидшити судову перевірку законності затримання без рішення слідчого судді – частина 3 статті 278. Відповідно до неї у разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню''.  
У кожному органі досудового розслідування має бути одна чи декілька службових осіб, відповідальних за перебування затриманих, яка негайно здійснює реєстрацію затриманої особи, зазначаючи дату, точний час (години і хвилини) доставлених затриманого, його анкетні дані, обставини, підстави затримання. Службові особи, відповідальні за перебування затриманих, підпорядковуються керівнику органу досудового розслідування.<br />
+
 
Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання, який визначається згідно з вимогами [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page8?text=%F1%F2%E0%F2%F2%FF+199#w110 статті 209] Кримінального процесуального кодексу України.<br />
+
== Контроль за дотриманням строків затримання ==
Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.<br />
+
 
Особа, затримана уповноваженою службовою особою без ухвали слідчого судді, суду не може утримуватися органом досудового розслідування понад сімдесят дві години з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена була залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.<br />
+
'''Найперше, з чого потрібно починати – це встановити час затримання.''' Адже фактичний час затримання і час затримання, що вказаний в протоколі затримання (не плутати з часом складання протоколу), можуть сильно різнитись.
При затриманні особи не уповноваженою службовою особою час затримання розпочинається з моменту доставлення до уповноваженої службової особи.<br />
+
Підтвердити час фактичного затримання можливо поясненнями свідків, відеозаписами з камер спостереження, протоколами слідчих дій з участю затриманого, тощо.
Протягом шістдесяти годин з моменту затримання особи, за вмотивованою постановою слідчого або прокурора: звільняють затриманого якщо не підтвердилась підозра його у вчиненні злочину, вичерпався встановлений законом строк затримання або затримання було здійснено з порушенням вимог закону; доставляють затриманого до слідчого судді, суду з клопотанням про обрання йому запобіжного заходу.<br />
+
Звичайно, далеко не завжди це можливо, але якщо можливість все ж є, то нею варто скористатись.
== Підрозділ органу досудового розслідування ==
+
'''Встановивши факт порушення строків затримання необхідно без зволікань відреагувати. Яким чином?'''
У підрозділі органу досудового розслідування мають бути призначені одна або декілька службових осіб, відповідальних за перебування затриманих.<br />
+
Звертатись з письмовими заявами або клопотаннями до слідчого, процесуального прокурора з вимогою звільнити затриману особу з-під варти.
Відповідальними за перебування затриманих не можуть бути слідчі.<br />
+
Далі необхідно звертатись зі скаргою до слідчого судді відповідно до вимог статті 206 Кримінального процесуального кодексу України. При цьому слід звернути увагу на наступне.
Службова особа, відповідальна за перебування затриманих, зобов'язана:
+
Відповідно до приписів частини 1 статті 206 Кримінального процесуального кодексу України  кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов’язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
# негайно зареєструвати затриманого;
+
Досить часто трапляється так, що затримує особу слідчий в одному адміністративному районі та утримується вона в ізоляторі тимчасового тримання (ІТТ), який знаходиться за межами цього району. Але знаходиться вона там лише вночі, а вдень з нею активно «працює» слідчий за місцем свого знаходження. Тому ідеальним варіантом буде подача скарг до суду за місцем знаходження органу досудового слідства та до суду за місцем знаходження ІТТ. Але якщо такої можливості немає (значна відстань, обмеженість в часі), то, з огляду на вимоги частини 4 статті 206 Кримінального процесуального кодексу України, таку скаргу слід подавати до того суду, де буде розглядатись клопотання про обрання запобіжного заходу.
# роз'яснити затриманому підстави його затримання, права і обов'язки;
 
# звільнити затриманого негайно після зникнення підстави для затримання або спливу строку для затримання, передбаченого статтею 211 Кримінального процесуального кодексу України;
 
# забезпечити належне поводження із затриманим та дотримання його прав, передбачених Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом України та іншими законами України;
 
# забезпечити запис усіх дій, що проводяться із залученням затриманого, у тому числі час їх початку та закінчення, а також осіб, які проводили такі дії або були присутні при проведенні таких дій;
 
# забезпечити невідкладне надання належної медичної допомоги та фіксацію медичним працівником будь-яких тілесних ушкоджень або погіршення стану здоров'я затриманого. До складу осіб, що надають затриманому медичну допомогу, за його бажанням може бути допущена конкретна особи, що мас право на зайняття медичною діяльністю.<br />
 
Уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов'язана надати затриманій особі можливість негайно повідомити про своє затримання та місце перебування близьких родичів, членів сім'ї чи інших осіб за вибором цієї особи.<br />
 
Якщо уповноважена службова особа, що здійснила затримання, має підстави для обґрунтованої підозри, що при повідомленні про затримання ця особа може зашкодити досудовому розслідуванню, вона може здійснити таке повідомлення самостійно, проте без порушення вимоги щодо його негайності.<br />
 
У разі затримання неповнолітньої особи уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов'язана негайно повідомити про це його батьків або усиновителів, опікунів, піклувальників, орган опіки та піклування.<br />
 
Уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов'язана негайно повідомити про це орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги. У разі неприбуття в установлений законодавством строк захисника, призначеного органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, уповноважена службова особа негайно повідомляє про це відповідний орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги.<br />
 
Службова особа, відповідальна за перебування затриманих, зобов'язана перевірити дотримання вимог цієї статті, а в разі нездійснення повідомлення про затримання - здійснити передбачені цією статтею дії самостійно.<br />
 
Про затримання та місце перебування особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, працівником органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України та інших правоохоронних органів, який здійснив затримання, негайно має бути надана можливість затриманому повідомити про це членів сім'ї, близьких родичів, опікунів чи піклувальників або інших осіб за власним вибором шляхом надіслання повідомлення поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
 
Таке повідомлення також може бути негайно здійснене самою уповноваженою службовою особою, яка здійснила дане затримання, у випадку коли у неї є підстави для обґрунтованої підозри, що особа під час повідомлення про затримання зможе негативно вплинути на результати досудового розслідування. Дана підозра має ґрунтуватися на матеріалах досудового розслідування й свідчити, що таким способом затриманий зможе знищити докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.<br />
 
Якщо затримана особа є неповнолітньою, то працівник правоохоронного органу, який здійснив затримання, незалежно від повідомлення, здійсненого неповнолітнім затриманим, зобов'язаний негайно сповістити про її затримання і місце перебування батьків (усиновителів), опікунів чи піклувальників, інших повнолітніх близьких родичів чи членів сім'ї, а також представників органів опіки та піклування, установи і організації, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітня особа.<br />
 
Працівник органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України та інших правоохоронних органів, який затримав особу за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, зобов'язаний негайно повідомити до відповідного органу (установи), уповноваженого ЗУ "Про порядок надання безоплатної правової допомога" на надання безоплатної правової допомоги, з метою залучення адвоката для надання правової допомоги затриманому під час процесуальних дій та забезпечити його прибуття в необхідний час і місце.<br />
 
У випадку неприбуття до правоохоронного органу захисника, уповноваженого на надання безоплатної правової допомоги затриманому, у встановлений строк працівник правоохоронного органу, який здійснив затримання, зобов'язаний терміново повідомити про це відповідний орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги, з метою притягнення до відповідальності такого адвоката.<br />
 
До обов'язків працівника правоохоронного органу, відповідального за перебування затриманих, належить перевірка даних про повідомлення іншим особам про затримання особи за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення. У зв'язку із цим такій особі надаються копії відповідних документів або матеріалів, які засвідчують факт здійснення повідомлення. У випадку нездійснення такого повідомлення про затримання вищезазначена службова особа повинна самостійно здійснити такс повідомлення.
 
  
 
[[Категорія: Конституція України]]
 
[[Категорія: Конституція України]]
 
[[Категорія: Кримінальний кодекс]]
 
[[Категорія: Кримінальний кодекс]]

Версія за 11:47, 12 листопада 2018

Нормативна база

== Поняття затримання без ухвали слідчого судді, суду ==

Під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених законом.
Кожен, хто понад строк, передбачений законом, тримається під вартою або позбавлений свободи в інший спосіб, має бути негайно звільнений.
Стаття 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та стаття 29 Конституції України гарантують кожному право на свободу та особисту недоторканність. Але при цьому встановлюються і виключення, коли відповідно до процедури, встановленої законом особа може бути позбавлена свободи. Зокрема, підпункт “c” пункту 1 статті 5 Конвенції допускає законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Частиною 2 статті 29 Конституції України також визначено, що у разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом.
Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.

Тобто Конституція України встановлює сімдесяти двогодинний проміжок для перевірки судом обґрунтованості затримання. Натомість, пунктом 3 статті 5 Конвенції чітко визначено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту “c” пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з’явитися на судове засідання. під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з’явитися на судове засідання.

== Строків тримання під вартою без ухвали слідчого судді. ==

Слідчі та прокурори чомусь люблять впевнено говорити, а часто і відверто залякувати тим, що мають право затримати особу «за підозрою» на три доби. Статтею 211 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання.

Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.

Затримання, якщо воно дійсно є законним має закінчитись допровадженням до слідчого судді для обрання запобіжного заходу.

При цьому приписи Конвенції однозначно вимагають, щоб таке допровадження було негайним, а Кримінальний процесуальний кодекс України ставить лише вимогу про доставлення не пізніше шістдесяти годин. Практика Європейського суду з прав людини дає наступні роз’яснення з цього приводу.

«Канджов проти Болгарії» (Kandzhov v Bulgaria), 68294/01, 6 листопада 2004 року.
  • пункт 3 статті 5 вимагає, щоб заарештована особа негайно постала перед суддею або судовою посадовою особою з тим, щоб дістати можливість виявити будь-які ознаки жорстокого поводження, а також звести до мінімуму будь-яке необґрунтоване втручання в особисту свободу. Хоча негайність належить оцінювати в кожній конкретній справі з урахуванням її не дає змоги тлумачити його надто гнучко, бо інакше процесуальні гарантії були б серйозно послаблені на шкоду особі і виникала б небезпека ослаблення самої суті того права, яке це положення захищає…
  • заявник постав перед суддею через три дні і двадцять три години після свого арешту… За таких обставин, це не видається негайним. Він був заарештований за обвинуваченням у скоєнні дрібного, ненасильницького правопорушення. Він вже провів був двадцять чотири години під вартою, коли поліція порушила перед прокурором, у віданні якого перебувала ця заявника. Користуючись своїми повноваженнями …,прокурор постановив затримати заявника ще на сімдесят дві години, не наводячи жодних мотивів, чому він вважає це за потрібне, за винятком стереотипного формулювання про наявність ризику переховування від слідства чи скоєння нових правопорушень. При цьому не видається, що, продовжуючи в такий спосіб термін тримання заявника під вартою, прокурор вжив належних заходів на забезпечення негайного припровадження останнього до судді, як це передбачає згадана вище норма… Замість цього, питання запропонували на розгляд Плевенського окружного суду в найостанніший момент, коли сімдесят дві години вже майже закінчувалися… Суд не бачить жодних особливих труднощів чи виняткових обставин, які завадили б представникам влади припровадити заявника до судді набагато раніше…

Це було особливо важливо, з огляду на сумнівні правові підстави для позбавлення його волі.

В Кримінальному процесуальному кодексі України є ще одна норма, покликана пришвидшити судову перевірку законності затримання без рішення слідчого судді – частина 3 статті 278. Відповідно до неї у разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню.

Контроль за дотриманням строків затримання

Найперше, з чого потрібно починати – це встановити час затримання. Адже фактичний час затримання і час затримання, що вказаний в протоколі затримання (не плутати з часом складання протоколу), можуть сильно різнитись. Підтвердити час фактичного затримання можливо поясненнями свідків, відеозаписами з камер спостереження, протоколами слідчих дій з участю затриманого, тощо. Звичайно, далеко не завжди це можливо, але якщо можливість все ж є, то нею варто скористатись. Встановивши факт порушення строків затримання необхідно без зволікань відреагувати. Яким чином? Звертатись з письмовими заявами або клопотаннями до слідчого, процесуального прокурора з вимогою звільнити затриману особу з-під варти. Далі необхідно звертатись зі скаргою до слідчого судді відповідно до вимог статті 206 Кримінального процесуального кодексу України. При цьому слід звернути увагу на наступне. Відповідно до приписів частини 1 статті 206 Кримінального процесуального кодексу України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов’язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Досить часто трапляється так, що затримує особу слідчий в одному адміністративному районі та утримується вона в ізоляторі тимчасового тримання (ІТТ), який знаходиться за межами цього району. Але знаходиться вона там лише вночі, а вдень з нею активно «працює» слідчий за місцем свого знаходження. Тому ідеальним варіантом буде подача скарг до суду за місцем знаходження органу досудового слідства та до суду за місцем знаходження ІТТ. Але якщо такої можливості немає (значна відстань, обмеженість в часі), то, з огляду на вимоги частини 4 статті 206 Кримінального процесуального кодексу України, таку скаргу слід подавати до того суду, де буде розглядатись клопотання про обрання запобіжного заходу.