Договір міни

Матеріал з WikiLegalAid
Версія від 16:27, 13 грудня 2016, створена Iurii.chornomaz (обговореннявнесок) (Створена сторінка: *Зміст *Нормативна база *Порядок укладення та розірвання *Зовнішньоекономічний бартер,...)

Перейти до: навігація, пошук
  • Зміст
  • Нормативна база
  • Порядок укладення та розірвання
  • Зовнішньоекономічний бартер, як різновид договору міни

Нормативна база

Порядок укладення та розірвання

За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Договір міни спрямований на безповоротне відчуження кожною із сторін належного їй майна. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.

Договором міни може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги).

Договір міни має багато спільного з договором купівлі-продажу. Найістотнішою ознакою для розмежування цих двох договорів є те, що у договорі купівлі-продажу за майно що продається продавцеві сплачується відповідна його вартість лише у грошовому виразі. За договором міни у разі нерівноцінності обмінюваного майна сторона, яка отримує товар більшої вартості, може компенсувати іншій стороні різницю відповідною сумою (здійснити доплату грошима). За таких умов, однак, договір міни не перетворюється на договір купівлі-продажу.

Відповідно до норм Цивільного кодексу України до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Важливим питанням є форма договору міни.

Даний договір має відповідати вимогам, які встановлює ЦК щодо форми правочину. Відповідно до загальних вимог, які встановлює ст. 205 ЦК, такий договір може укладатися в усній та письмовій формі. В усній формі договір можна укласти у випадку здійснення обміну речей матеріального світу/послуг в побутових цілях, мають не високий грошовий еквівалент та якщо Законом не передбачена обов’язкова письмова форма, нотаріальне посвідчення, реєстрація. При обміні речей, які мають певну цінність, ватро все ж застосовувати письмову форму договору, оскільки це забезпечує можливість захистити права сторони договору в суді. Відповідно до ст. 208 ЦК, у письмовій формі потрібно вчиняти договір міни між юридичними особами, між фізичною та юридичною особою та правочини на суму, що перевищує двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Оскільки гроші не є предметом обміну, то тут варто застосовувати принцип грошового еквіваленту вартості речі матеріального світу чи послуги, яка є предметом обміну. Договір міни укладається обов’язково в письмовій формі, коли він потребує нотаріального посвідчення (ст. 209, 657 ЦК) та державної реєстрації (ст.210). Предметами таких договорів міни можуть виступати: земельні ділянки, єдині майнові комплекси, житлові будинки та інше нерухоме майно, транспортні засоби тощо.

Для посвідчення нотаріусом договору міни необхідні наступні документи:

  1. Паспорт (з вклеєною фотокарткою по досягненні особою 25 та 45 років!!!).
  2. Ідентифікаційний код.
  3. Правовстановлюючий документ на рухоме або нерухоме майно.
  4. При міні земельної ділянки або транспортного засобу – експертна грошова оцінка.
  5. При міні земельної ділянки що немає забудов – довідка про відсутність забудов з БТІ або місцевої ради.
  6. При міні земельної ділянки в якої відсутній кадастровий номер – довідка з управління земельних ресурсів про присвоєння кадастрового номеру.
  7. При міні жилої нерухомості – форма №3 з ЖЕКу (довідка про склад сім’ї), або витяг з будинкової книги.
  8. При міні земельної ділянки – витяг з поземельної книги.
  9. Якщо власником (співвласником) майна є фізична особа що не досягла 18 років – рішення (дозвіл) опікунської ради. Свідоцтво про народження.
  10. При міні майна що перебуває у спільній власності – згода співвласників або чоловіка (дружини). Свідоцтво про реєстрацію шлюбу.

Якщо однією із сторін договору міни є юридична особа – свідоцтво про державну реєстрацію, статут, витяг з ЄДРПОУ, довідка з управління статистики, протокол про обрання керівника, печатка юридичної особи, протокол органу управління про згоду на укладення договору відчуження нерухомого майна, якщо від імені юридичної особи діє представник за довіреністю - нотаріально посвідчена довіреність. Зміна або розірвання договору міни допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. На вимогу однієї зі сторін договір міни може бути змінено або розірвано за рішенням суду у разі істотного порушення договору другою стороною (частини 1,2 ст. 651 ЦК України).

Зміна договору міни є зміна зобов'язань сторін відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. Розірвання договору міни тягне за собою припинення зобов'язання його сторін. При цьому сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за договором до моменту його зміни чи розірвання, якщо інше не встановлено договором або законом (частини 1, 2, 4 ст. 653 ЦК України). Договір міни визнається недійсним, якщо він порушує загальні вимоги ст. 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину. У такому випадку відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання договору міни, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Зовнішньоекономічний бартер, як різновид договору міни

Відповідно до положень ЦК України поняття "міни" та "бартеру" є тотожними. Проте, незважаючи на таку позицію законодавця, правове регулювання бартерних операцій, зокрема у галузі зовнішньоекономічної діяльності, має низку особливостей, визначених Законом України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" від 23 грудня 1998 р.

Відповідно до ст. 1 названого Закону товарообмінна (бартерна) операція у галузі зовнішньоекономічної діяльності - це один із видів експортно-імпортних операцій, оформлених бартерним договором або договором із змішаною формою оплати, яким часткова оплата експортних (імпортних) поставок передбачена в натуральній формі, між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарської діяльності, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами в будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом коштів у готівковій або безготівковій формі.

Закон України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" передбачає оцінку товарів за бартерними договорами з метою створення умов для забезпечення еквівалентності обміну, а також для митного обліку, визначення страхових сум, оцінки претензій, застосування санкцій.

Умовою еквівалентності обміну за бартерним договором є обмін товарами (роботами, послугами) за цінами, що визначаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України на договірних засадах з урахуванням попиту та пропозиції, а також інших факторів, які діють на відповідних ринках на час укладення бартерних договорів.

Товари, що імпортуються за бартерним договором, підлягають ввезенню на митну територію України у строки, зазначені в такому договорі, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (дати оформлення митної декларації на експорт) товарів, що фактично експортовані за бартерним договором, а в разі експорту за бартерним договором робіт і послуг - з дати підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг. Датою ввезення товарів за бартерним договором на митну територію України вважається дата їх митного оформлення (дата оформлення митної декларації на імпорт), а в разі імпорту за бартерним договором робіт або послуг - дата підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності").

Порушення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України встановлених законом строків ввезення товарів (виконання робіт, надання послуг), що імпортуються за бартерним договором, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3% вартості неодержаних товарів (робіт, послуг). При цьому загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати розміру заборгованості.

Якщо ж заборгованість за бартерним договором виникла через обставини непереборної сили або форс-мажору, передбачені Законом України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності", строки зупиняються і пеня за їх порушення протягом дії цих обставин не стягується.