Гарантії трудових прав працівників, призваних на військову службу, у тому числі під час мобілізації
Нормативна база
- Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України)
- Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу»
- Закон України «Про соціальний захист і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»
- Закон України «Про оборону України»
- Закон України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію»
- Закон України «Про боротьбу з тероризмом»
- Закон України «Про альтернативну (невійськову) службу»
- Закон України «Про основи національного спротиву"
Загальні положення
Статтею 17 Конституції України, яка є нормою прямої дії та підлягає виконанню, встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України "Про військовий обов’язок і військову службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.
Гарантії трудових прав:
◆ Збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку
Відповідно до статті 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Враховуючи перераховані гарантії, такі працівники під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення не підлягають звільненню на підставі пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП України, а лише увільняються від виконання обов’язків, передбачених трудовим договором, що оформлюється відповідним наказом (розпорядженням) роботодавця.
Підставою для збереження місця роботи, посади і середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб є сам факт призову або прийняття працівника на військову службу за контрактом (який підтверджується наданими власнику або уповноваженому ним органу відповідними довідками, витягами з наказів, повістки, розпорядження, витяги із наказів про включення до особового складу військової частини тощо ) під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.
◆ Право на щорічну відпустку
До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку зараховуються час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (пункт 2 частини першої статті 9 Закону України "Про відпустки").
◆ Безперервність стажу роботу
Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (стаття 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»).
Важливо! Трудові гарантії поширюються також на поранених, полонених або визнаних безвісно відсутніми до моменту звільнення їх з військової служби, повернення з полону, появи після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.
Порядок звернення до суду за захистом порушених справ
У разі недотримання роботадавцем вимог законодавства та звільнення, працівник має право звернутись до суду у порядку цивільного судочинства з позовною заявою про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнені позивачі у справах про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.
Детальніше див.: Поновлення на роботі незаконно звільненого працівника
