Відмінності між версіями «Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування»

Матеріал з WikiLegalAid
Перейти до навігації Перейти до пошуку
(Немає відмінностей)

Версія за 13:03, 4 жовтня 2017

Нормативно-правова база

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Однак ця норма встановлює лише загальні правові засади відшкодування зазначеної шкоди. Докладніше відповідні положення визначено у статтях 1173-1175 Цивільного кодексу України.

Особливості відшкодування шкоди, завданої державним органом або органом місцевого самоврядування

Норми Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) визначають, що суб’єктами завдання шкоди виступають: 1) органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим або органи місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень; 2) посадові або службові особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень. Другий пункт потребує додаткового роз’яснення, адже суб'єктом завдання шкоди є не будь-який працівник органу державної влади, органу влади АР Крим та органу місцевого самоврядування, а тільки їх посадова або службова особа. Легальне визначення посадової особи надається ст. 2 Закону України "Про державну службу", відповідно до якої посадовими особами вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій. Посадовою особою за Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (ст. 2) є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Поняття "службова особа" міститься у Примітці 1 до ст. 364 Кримінального кодексу України. Отже службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням Обов’язковою умовою, як ми бачимо, є завдання шкоди саме в ході здійснення своїх повноважень. Такі діяння можуть мати різноманітні види та форми. Ними можуть бути різні накази, розпорядження, вказівки або інші владні приписи (причому немає значення, зроблені вони в усній чи в письмовій формі), які підлягають обов'язковому виконанню фізичними та юридичними особами, яким вони адресовані. Поряд із діями, тобто активною поведінкою державних органів, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, шкода у зазначеній сфері може бути заподіяна і шляхом протиправної бездіяльності, оскільки в області владно-адміністративних відносин вимагається активність, і неприйняття необхідних мір, передбачених законами або іншими правовими актами, може призвести до завдання шкоди. Незаконними діяннями вважаються діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. У випадку завдання шкоди шляхом прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, обов’язковою вимогою, при стягненні збитків, є, відповідно, факт скасування такого нормативно-правового акта. Якщо посадова або службова особа вчинила самоуправство, тобто здійснила дії за межами наданих їй повноважень, норма зазначеної статті застосуванню не підлягає. В такому випадку, до особи застосовується адміністративна чи кримінальна відповідальність (залежно від розміру завданої шкоди), а стягнення завданої шкоди відбувається на загальних підставах. Якщо шкода завдається не в сфері адміністративно-владних відносин, а в сфері господарської або технічної діяльності органів державної влади, влади Автономної республіки Крим та органів місцевого самоврядування, вона відшкодовується на загальних підставах. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена. Суб'єктом відшкодування завданої шкоди є держава, Автономна республіка Крим та орган місцевого самоврядування. Тобто шкода відшкодовується за рахунок державного бюджету, бюджету Автономної республіки Крим, бюджетів органів місцевого самоврядування. Відповідальність за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, настає незалежно від вини цих органів, тобто і при випадковому завданні. Варто зауважити, що у випадку, коли шкоду було завдано посадовою або службовою особою, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, відповідний орган має право регресної (зворотної) вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. У всіх зазначених випадках, шкода стягується незалежно від наявності вини посадових чи службових осіб, органу місцевого самоврядування органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим.

Особливості відшкодування шкоди, завданої спеціальними органами реалізації державно-владних повноважень

Окрему увагу слід приділити відшкодуванню шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Даний вид відшкодування вважається самостійним, оскільки має спеціальний суб’єктний склад та умови реалізації. Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. На відміну від актів органів влади, акти правоохоронних органів та суду, незаконність яких може призвести до виникнення деліктного зобов'язання, визначені в ЦКУ вичерпним чином. Так відповідно до зазначеної норми, спеціальний делікт виникає в разі: - незаконного притягнення до кримінальної відповідальності. Згідно статті 3 КПК України, притягнення до кримінальної відповідальності – це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Відшкодування шкоди застосовується у випадках постановлення виправдувального вироку суду; становлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; - незаконно застосовано запобіжний захід (перелік видів запобіжних заходів передбачено статтею 176 КПК України - особисте зобов’язання, особиста порука, застава, домашній арешт та тримання під вартою); - незаконно застосовано такий тимчасовий запобіжний захід як затримання особи; - незаконно накладено адміністративне стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Для настання відповідальності, необхідно, щоб вищеперераховані дії правоохоронних органів та суду були незаконними, що має бути доведено. Якщо кримінальне провадження закрито на підставі закону про амністію або акта про помилування, право на відшкодування шкоди не виникає. Фізична особа, яка у процесі досудового розслідування або судового провадження шляхом самообмови перешкоджала з'ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню запобіжного заходу, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, не має права на відшкодування шкоди. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення по цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Тобто якщо для відшкодування фізичній особі шкоди, завданої внаслідок застосування до неї кримінально-процесуальних заходів, необхідне визнання такого застосування незаконним та його скасування, то відшкодування шкоди, завданої в результаті прийняття неправомірного рішення по цивільній справі, можливе лише в разі встановлення в діях судді (суддів) складу злочину. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах, які були описані на початку статті. Порядок відшкодування шкоди встановлений Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду". Згідно цього закону, громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода. Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Майно, зазначене в пункті 2, повертається в натурі, а в разі неможливості повернення в натурі його вартість відшкодовується за рахунок тих підприємств, установ, організацій, яким воно передано безоплатно. Вартість жилих будинків, квартир, інших споруд відшкодовується лише у разі, якщо зазначене майно не збереглося в натурі і громадянин відмовився від надання йому рівноцінного жилого приміщення з безоплатною передачею у його власність або у разі згоди на це громадянина. Вартість втраченого житла відшкодовується виходячи з ринкових цін, що діють на момент звернення громадянина про відшкодування шкоди. Детальніше ознайомитись з порядком відшкодування, можна натиснувши на посилання.