Відшкодування моральної шкоди

Матеріал з WikiLegalAid
Версія від 16:30, 28 вересня 2018, створена Inna.donchenko (обговореннявнесок) (додано нормативно-правовий акт, додано розділ, зроблено посилання на НПА, доповнено зміст розділів)

Перейти до: навігація, пошук

Нормативна база

Поняття моральної шкоди

Поняття моральної (немайнової) шкоди й порядок її відшкодування визначаються ст.23 ЦК України.

Моральна шкода полягає:

  1. у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
  2. у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
  3. у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
  4. у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практикув справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: моральних переживаннях у звязку з ушкодженням здоровя, у порушенні нормальних життєвих звязків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових (ст.386, ст.396 ЦК України), особистих немайнових (ст.280 ЦК України) прав особи, а також зобов’язань у випадках, передбачених договором або законом або розірвання договору (ст.611 ЦК України), прийняття неправомірних рішень, а також дій чи бездіяльності органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (ст.1167 ЦК України), заподіяння каліцтва, іншого ушкодження здоров’я або смерті особи (ст.1168 ЦК України) тощо. Моральна шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Незалежно від наявності вини відшкодовується шкода у випадках, передбачених ч.2 ст.1176 ЦК України.

Найпоширенішими випадками, коли вирішується питання про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, є:

  • поширення, у тім числі через засоби масової інформації, відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, порочать честь, гідність, ділову репутацію;
  • відшкодування шкоди, завданої майну та здоров’ю (найчастіше у зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою, залиттям квартири);
  • порушення прав споживачів;
  • порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
  • прийняття незаконних рішень, а також дії чи бездіяльність органу дізнання, судового слідства, прокуратури або суду;
  • вчинення корупційного діяння;
  • вчинення злочину;
  • пошкодження майна;
  • завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Судовий розгляд спорів про відшкодування моральної шкоди

Частиною другою п.5постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають:

  • наявність такої шкоди,
  • протиправність діяння її заподіювача,
  • наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача
  • вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Необхідними елементами складу цивільного правопорушення, як підстави деліктної відповідальності є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою винної особи.

Розмір відшкодування моральної шкоди

Нормативно не встановлено мінімальний і максимальний розміри відшкодування моральної шкоди та методику його визначення. В той же час, при оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Докази, що обґрунтовують розмір моральної шкоди

Доказами можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд установлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги й заперечення сторін та інші обставини, котрі мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються показаннями свідків, висновками експертів, письмовими доказами (наприклад медичними довідками, висновками).
У відповідності до вимог ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.


Помилки при застосуванні відшкодування моральної шкоди

При застосуванні способу захисту права, передбаченого п.9 ч.2 ст.16 ЦК України, помилки в основному полягали в поширенні його на випадки, для яких законом відшкодування моральної шкоди не передбачене (на договори оренди, інвестиції, позики, кредиту, банківського вкладу), або у відмові в застосуванні відшкодування моральної шкоди, яке передбачено законом (наприклад, завданої прийняттям нормативно-правового акта).

Критерії визначення розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди, передбачені ч.3 ст.23 ЦК України, є не досить чіткими, у зв’язку із чим у подібних випадках суди визначають розмір відшкодування далеко неоднаково. Наприклад, у зв’язку зі смертю фізичної особи в одних випадках призначалося відшкодування в сумі 500 тис. грн., 100 тис. грн., а в інших — у рази менше.
Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, завданої батькам унаслідок учинення умисного вбивства дитини, необхідно враховувати глибину і тривалість моральних страждань, характер дій винної особи (скоєння умисного вбивства), а також те, що особи зазнали моральних страждань, пов’язаних з необхідністю докладати зусилля для виявлення та законного покарання особи, винної в смерті їхньої дитини. За таких обставин відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 млн грн. кожному з батьків відповідає вимогам розумності та справедливості й не може вважатися явно завищеним чи надмірним (постанова ВС від 19.12.2011 у справі №6-65цс11).

Приклади застосування законодавства про відшкодуванні моральної шкоди

При відшкодуванні моральної шкоди, завданої особі незаконними діями чи бездіяльністю працівників виконавчої служби, застосуванню підлягають положення загального законодавства про моральну шкоду, а саме: ст.1167, ст.1173 ЦК України (постанова Судової палати у цивільних справах ВС від 11.09.2013 у справі №6-48цс13).
Відшкодування моральної шкоди членам сім’ї працівника, який загинув унаслідок нещасного випадку на виробництві, здійснюється відповідно до положень ст.1167, ч.2 ст.1168 ЦК України, а не на підставі норм закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.99 №1105-XIV (постанова Судової палати у цивільних справах ВС від 13.11.2013 у справі №6-120цс13).

За змістом ст.1167, ст.1168, чч.1, 2, 5 ст.1187 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим) такої особи, а також особам, які проживали з нею однією сім’єю, особою, яка на відповідній правовій підставі володіє об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, незалежно від вини такої особи (постанови ВС: від 5.03.2012 у справі №6-96цс11; від 17.10.2012 у справі №6-114цс12; від 5.12.2012 у справі №6-145цс12)