Відмова від прийняття спадщини: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
Немає опису редагування
мНемає опису редагування
(Не показані 13 проміжних версій 8 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
== Нормативна база : ==
== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0064323-11 Роз'яснення Міністерства юстиції України від 11 жовтня 2011 року "Окремі питання спадкування"]


== Загальна інформація ==
== Загальні положення про спадкування ==
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її на підставі [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1268 ЦК].  
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)].
Для окремих категорій громадян передбачений особливий порядок відпови від прийнятя спадщини:
 
Відповідно до статті [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5689 1217] [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
 
== Порядок відмови від прийняття спадщини ==
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її на підставі (ст. 1268 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).<br>
Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку '''у шість місяців''', який починається з часу відкриття спадщини яка відкривається з дня смерті особи або  з дня, з якого вона оголошується померлою. <br>
Для цього спадкоємцю необхідно звернутися із заявою про  відмову від прийняття спадщини, яка подається ''нотаріусу'' або в сільських населених пунктах - '''уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування''' за місцем відкриття спадщини.
 
Слід розрізняти неподання заяви про прийняття спадщини протягом встановленого строку й подання заяви про відмову від спадщини. Так, в першому випадку особа не здійснює свого права, внаслідок чого втрачає можливість прийняти спадщину, а в іншому – вчиняє активні дії, тобто реалізує своє право на відмову від прийняття спадщини.  
 
Для окремих категорій громадян передбачений '''особливий порядок''' відмови від прийняття спадщини:
* Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування.
* Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування.
* Неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування.
* Неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування.
* Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.
* Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.                                                                         <br>
Стаття 1273 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15][https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] передбачає та встановлює ряд правил для відмови від прийняття спадщини неповнолітніми, малолітніми, недієздатними (обмежено дієздатними) особами, а саме: - фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитись від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування; - неповнолітня особа віком від 14 до 18 років може відмовитись від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування; - батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній дитині, лише з дозволу органу опіки та піклування.
 
{| class="wikitable"
{| class="wikitable"
|-
|-
| '''Важливо!'''  
| '''Важливо!'''  
# Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.
# '''Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.'''
# Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.
# '''Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття'<nowiki/>'''''.''
|}
|}
Так, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК. Заява про  відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.<br />
== Строки на відмову у прийняті спадшини та її види ==
Частиною 1 ст. 1270 ЦК для прийняття спадщини встановлено <u>шестимісячний строк</u>, оскільки після спливу даного строку спадкоємці за заповітом або за законом будуть вважатися такими, що не прийняли спадщину, і фактично вони позбавляються будь-яких прав щодо неї. Тому саме у цей термін вони можуть відмовитись від прийняття спадщини.<br />
За загальним правилом, встановленим у даній нормі, заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Але дане положення слід конкретизувати щодо форми заяви - <u>[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 лише у письмовому вигляді]</u> та щодо особистого подання такої заяви, оскільки останнє положення необхідне в більшій мірі, ніж при поданні заяви про прийняття спадщини (ч. 2 ст. 1269 ЦК). Тому нотаріус не може приймати усні заяви та прості письмові заяви через представника, який діє на договірних підставах. Тобто спадкоємець вправі надати представнику на підставі довіреності або за договором доручення повноваження передати свою заяву, але підпис на
заяві спадкоємця (відказоодержувача) має бути засвідчений у нотаріальному порядку. Інакше можливі випадки порушення прав спадкоємців і відказоодержувачів, що випливають з недотримання умов щодо єдиної нотаріальної процесуальної форми.<br />
{| class="wikitable"
|-
| Існують два види відмови від прийняття спадщини<br />
# Безадресна [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1273 ЦК]
# Адресна [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1274 ЦК]


|}
== '''Види відмови від прийняття спадщини''' ==
=== Відмова від спадщини за заповітом ===
=== Відмова від спадщини за заповітом ===
 
Частиною першою статті 1274 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] передбачено, що спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом. До спадкування за заповітом можуть запрошуватися не тільки спадкоємці, які зазначені в заповіті, а й спадкоємці за правом на обов'язкову частку.<br />
У частині [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 1 ст. 1274 ЦК] передбачено, що спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом. Але при цьому слід також враховувати, що до спадкування за заповітом можуть запрошуватися не тільки спадкоємці, які зазначені в заповіті, а й спадкоємці за правом на обов'язкову частку.<br />
 
Тому на практиці можуть виникати питання про можливість відмови на користь спадкоємців за правом на обов'язкову частку, оскільки таке право регламентоване в главі спадкування за заповітом.<br />
 
Водночас, надаючи право відмовлятися від спадкування лише на користь спадкоємців за заповітом, законодавцем, найімовірніше, робилося припущення, що заповідач визначив серед інших лише тих осіб, яким і заповів своє майно. А тому, надаючи спадкоємцю за заповітом право відмови від спадщини на користь інших осіб, зазначених у заповіті, було зроблено спробу узгодити волю спадкоємця та припущення щодо волі заповідача. Не зазначаючи в заповіті осіб, які мають право на обов'язкову частку, заповідач намагався їх позбавити права на спадкування. Тому можна стверджувати, що спадкоємець не вправі відмовлятися від свого права на спадщину на користь спадкоємців, що мають право на обов'язкову частку. Але це не повинно стосуватися народжених після смерті заповідача дітей, про існування яких заповідач не міг знати.


=== Відмова від спадщини за законом ===
=== Відмова від спадщини за законом ===
Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги (частина друга статті 1274 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]). <br />


Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги. Це положення [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 1274 ЦК] свідчить про можливість спадкоємця відмовитися на користь спадкоємця будь-якої черги. Дане положення за своєю суттю змінює закон, яким визначено черги спадкоємців, але дане положення застосовується лише до спадкоємців.<br />
Спадкоємець має право відмовитися від частки у спадщині спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь (частина третя статті 1274 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]). <br />


Відмова спадкоємця від частки у спадщині спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь Цивільним кодексом передбачено також положення про те, що спадкоємець має право відмовитися від частки у спадщині спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь.<br />
Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом '''недійсною''' з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України].


{| class="wikitable"
Відмова від спадщини може бути як на користь конкретної особи спадкоємця (адресна відмова), так і без зазначення такої особи (безадресна). В залежності від виду відмови її правові наслідки є відмінними: - у разі безадресної відмови від прийняття спадщини одним із спадкоємців за законом із черги, яка закликана до спадкування, частка у спадщини, яку він мав прийняти, переходить до інших спадкоємців тієї ж черги порівну; - у випадку адресної відмови частка, від якої відмовився спадкоємець, переходить до того чи тих спадкоємців, вказаних ним у заяві. Крім того, у випадку адресної відмови у свідоцтві про право на спадщину відображається частка, від якої відмовився спадкоємець.
|-
| Право спадкоємця, на користь якого було здійснено відмову від прийняття спадщини, не викликає сумніву, оскільки в даному випадку йдеться не про спадкування, а про перерозподіл спадщини за волею одного спадкоємця. Тому виходячи із рівності прав усіх спадкоємців можна стверджувати, що лише законом або волею заповідача може бути встановлено розмір спадщини. Тобто в разі безадресної відмови від спадщини спадкоємці мають приймати належну їм частку і частку спадщини, від якої відмовився спадкоємець.<br />
|}


== Відкликання відмови від прийняття спадщини ==
== Відкликання відмови від прийняття спадщини ==
 
Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана <u>протягом строку</u>, встановленого для її прийняття відповідно до статті 1270 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України].<br />
Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана <u>протягом строку</u>, встановленого для її прийняття у відповідності до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1270 ЦК].<br />
 
Право відкликати відмову від прийняття спадщини, яке може бути реалізоване протягом строку, встановленого для її прийняття, ускладнює  діяльність нотаріусів, оскільки вони не можуть її брати до уваги до останнього дня, який встановлено для прийняття спадщини.<br />
 
Тобто нотаріус, якому подано таку відмову, не може шукати інших спадкоємців, наприклад, коли спадкування здійснюється за заповітом та єдиний спадкоємець відмовився від прийняття спадщини, то до спливу шести місяців така заява
практично не має юридичного значення, оскільки вона набере чинності лише через шість місяців після відкриття спадщини.<br />
 
Водночас таке право спадкоємців дозволяє більш виважено переглянути свою відмову від спадщини.<br />


== Визнання відмови від спадщини недійсною ==
== Визнання відмови від спадщини недійсною ==
Частиною першою статті 1273 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] визначено, що відмова від спадщини може бути здійснена тільки протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.


Частиною 4 ст. 1274 ЦК передбачено, якщо заповідач під призначив спадкоємця, особа, на ім'я якої складено заповіт, може відмовитися від спадщини лише на користь особи, яка є підпризначеним спадкоємцем.  Але не зовсім логічною є відмова спадкоємця на користь під призначеного спадкоємця, оскільки в даній ситуації має йтися не про волю спадкоємця, який має відмовлятися приймати спадщину безумовно, а про волю заповідача, який підпризначив такого спадкоємця.<br />
Статтею 1244 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] передбачено право спадкодавця на підпризначення спадкоємця на випадок неприйняття спадщини спадкоємцем, зазначеним у заповіті. <br />
 
Частиною четвертою статті 1274 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] передбачено, якщо заповідач підпризначив спадкоємця, особа, на ім'я якої складений заповіт, може відмовитися від спадщини лише на користь особи, яка є підпризначеним спадкоємцем.<br />
Відмова від спадщини - односторонній правочин. Тому і недійсним він може бути визнаний на загальних підставах у порядку цивільного судочинства.<br />


До таких підстав слід віднести ст. 225 ЦК, тобто коли відмова була  здійснена дієздатною фізичною особою, яка у момент такої відмови не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Така відмова від спадщини може бути визнана судом недійсною за позовом самої особи, а у разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або  інтереси порушено.<br />
Відмова від спадщини - односторонній правочиннедійсність якого може бути визнана на загальних підставах у порядку цивільного судочинства.<br />


Особливої уваги заслуговує ч. 5 ст. 1274 ЦК, оскільки можливість визнання судом недійсною відмови від прийняття спадщини свідчить про особливий статус такої відмови.Загалом відмова від спадщини без зазначення суб'єкта, на користь якого зроблена така відмова, повинна набирати чинності після закінчення строку на прийняття спадщини.<br />
До таких '''підстав''' слід віднести:
# відмову, яка була  здійснена дієздатною фізичною особою, яка у момент такої відмови не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (стаття 225  [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]). Така  відмова від спадщини може бути визнана судом недійсною за позовом '''самої особи''', а у разі її смерті - за позовом '''інших осіб''', чиї цивільні права або  інтереси порушено.<br />  
# якщо особа, яка вчинила правочин, '''помилилася щодо обставин, які мають істотне значення''', такий правочин може бути визнаний судом недійсним (стаття 229  [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).
# якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону '''в оману''' щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]), такий правочин визнається судом недійсним (стаття 230  [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).
# правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок '''застосування до неї фізичного чи психічного тиску''' з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним (стаття 231  [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).
# правочин, який вчинено особою '''під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах''', може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину (стаття 233  [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).


Частина п'ята статті 1274 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] передбачає, що  можливість визнання судом недійсною відмови від прийняття спадщини свідчить про особливий статус такої відмови. Загалом відмова від спадщини без зазначення суб'єкта, на користь якого зроблена така відмова, повинна набирати чинності після закінчення строку на прийняття спадщини.<br />
Даною статтею не встановлено, коли отримує право на спадкування особа, на користь якої зроблено відмову. Тому можна стверджувати, що безадресна відмова від спадщини може визнаватися судом недійсною лише після спливу шести місяців, оскільки протягом шести місяців особа вправі відкликати свою відмову від прийняття спадщини.<br />  
Даною статтею не встановлено, коли отримує право на спадкування особа, на користь якої зроблено відмову. Тому можна стверджувати, що безадресна відмова від спадщини може визнаватися судом недійсною лише після спливу шести місяців, оскільки протягом шести місяців особа вправі відкликати свою відмову від прийняття спадщини.<br />  


Виходячи з того, що адресна відмова від спадщини - це лише підвид безадресної відмови, нотаріусам можна очікувати, коли адресна відмова набуде чинності. Інакше на підставі такої відмови нотаріус може закликати до спадкування частки спадщини одного зі спадкоємців, спадкоємець за ч. 6 ст. 1273 ЦК відкличе свою відмову і можливі моральні і
За загальним правилом,  прийняття спадщини органами опіки та піклування в інтересах недієздатних осіб, а коли дитина особисто відмовляється від прийняття спадщини, продавати належне їй за правом спадкування майно і гроші класти на її особовий рахунок до досягнення повноліття або набуття дієздатності. Такий порядок дозволить гарантувати сприятливе для інтересів дитини вирішення ситуації та надасть можливість в майбутньому повністю дієздатній особі вирішувати долю спадкової частки. Фактично, недієздатна особа пропонуватиме органам опіки та піклування надати дозвіл на передачу власного права іншій особі.  
матеріальні збитки змушений буде компенсувати саме нотаріус, який не обгрунтовано закликав спадкоємця.<br />
 
Так, у ст. 1244 ЦК України передбачається право спадкодавця на підпризначення спадкоємця на випадок неприйняття спадщини спадкоємцем, зазначеним у заповіті. <br />
 
Отже, за чинним  законодавством як має діяти нотаріус, коли спадкоємець розпоряджається власним правом і відмовляється від частки в спадщині на користь  іншого спадкоємця за заповітом, а також в заповіті передбачено відповідне  положення щодо підпризначення цього спадкоємця. Спадкоємець має право на "адресну відмову" згідно з чітко встановленою нормою закону, а спадкодавець конкретизує умови заповіту особисто.<br />
 
Використання права адресної відмови, крім правової неузгодженості може використовуватись і для досягнення інших неправомірних результатів, тиску на спадкоємця з боку інших спадкоємців, обману щодо розміру та обсягу належної частки тощо.<br />
 
Отже, воля спадкодавця у спадкових правовідносинах має враховуватись і особливо це має стосуватись спадкування за заповітом.<br />
 
Крім того, право розпорядження власними правами та конкретним майном належить до повноважень їх реального власника, а не потенційного. <br />
 
У частині 1 ст. 1273 ЦК України чітко визначено, що відмова від спадщини може бути здійснена тільки протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. На відміну від норми, що регулює порядок прийняття спадщини (ч. 2 ст.1270 ЦК), не містить вказівки щодо можливості продовження цього терміну. Спадкоємець за законом має право відмовитись від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги (ч. 2 ст. 1274 ЦК). При
закликанні до спадкування спадкоємців за заповітом вони обмежені у праві відмовлятись на користь спадкоємців за законом, а мають право відмовитись від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом.<br />
 
За цивільно-правовим змістом відмова від спадщини - це односторонній правочин, а тому він може здійснюватись тільки дієздатними особами.За загальним правилом,  прийняття спадщини органами опіки та піклування в інтересах недієздатних осіб, а коли дитина особисто відмовляється від прийняття спадщини, продавати належне їй за правом спадкування майно і гроші класти на її особовий рахунок до досягнення повноліття або набуття дієздатності. Такий порядок дозволить гарантувати сприятливе для інтересів дитини вирішення ситуації та надасть можливість в майбутньому повністю дієздатній особі вирішувати долю спадкової частки. Фактично, недієздатна особа пропонуватиме органам опіки та піклування надати дозвіл на передачу власного права іншій особі.  


== Правові наслідки відмови від прийняття спадщини ==
== Правові наслідки відмови від прийняття спадщини ==
 
* Відмова від прийняття спадщини одного із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.
ст. 1275 ЦК передбачає правові наслідки відмови від прийняття спадщини. <br />
* Відмова від прийняття спадщини одного із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну.
 
* Положення [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 1275 Цивільного кодексу України] не застосовуються, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця.
У частині 1 йдеться про випадок, якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну. По-перше, якщо  в заповіті спадщина розподілена в натурі, то  треба передавати таке майно до спадкування за законом. Це положення зумовлене тим, що воля заповідача висловлена  щодо наділення кожного спадкоємця конкретним майном, а не спадкуванню всього майна лише окремими спадкоємцями. <br />
* Відмова спадкоємця за заповітом, який відмовився від прийняття спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов'язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за заповітом, які прийняли спадщину, і розподіляється між ними порівну.
 
* Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.
Коли в заповіті зазначено: " Що все своє майно .... заповідаю    в рівних частках ", лише в цьому разі дана норма буде такою, що відповідає волі заповідача. Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, то частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну . 2). Положення ст. 1275 ЦК не застосовуються, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця. Якщо на спадкоємця за заповітом, який відмовився від прийняття спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов'язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за заповітом, які прийняли спадщину, і розподіляється між ними порівну. Щодо виконання обов'язків за заповідальним відказом, то зміст цього положення ч. 4 не викликає заперечень.<br />
 
Частиною 5 ст. 1275 ЦК передбачається, що відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом. Можливість спадкоємця за заповітом відмовитися від прийняття спадщини і отримати спадщину за законом, залежить від того, яким чином складено заяву про відмову. Якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини як це має місце у редакції ч. 5 ст 1275 ЦК, то він сам себе усуває від спадкування. На практиці нотаріуси при прийнятті заяви про відмову від прийняття спадщини  уточняють - спадкоємець відмовляється від прийняття спадщини за заповітом чи абсолютно від будь-якого виду спадкування.


[[Категорія:Спадкове право]]
[[Категорія:Спадкове право]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Нотаріальні дії]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Версія за 07:43, 15 квітня 2021

Нормативна база

Загальні положення про спадкування

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) стаття 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до статті 1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Порядок відмови від прийняття спадщини

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її на підставі (ст. 1268 Цивільного кодексу України).
Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини яка відкривається з дня смерті особи або з дня, з якого вона оголошується померлою.
Для цього спадкоємцю необхідно звернутися із заявою про відмову від прийняття спадщини, яка подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Слід розрізняти неподання заяви про прийняття спадщини протягом встановленого строку й подання заяви про відмову від спадщини. Так, в першому випадку особа не здійснює свого права, внаслідок чого втрачає можливість прийняти спадщину, а в іншому – вчиняє активні дії, тобто реалізує своє право на відмову від прийняття спадщини.

Для окремих категорій громадян передбачений особливий порядок відмови від прийняття спадщини:

  • Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування.
  • Неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування.
  • Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.

Стаття 1273 [1]Цивільного кодексу України передбачає та встановлює ряд правил для відмови від прийняття спадщини неповнолітніми, малолітніми, недієздатними (обмежено дієздатними) особами, а саме: - фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитись від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування; - неповнолітня особа віком від 14 до 18 років може відмовитись від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування; - батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній дитині, лише з дозволу органу опіки та піклування.

Важливо!
  1. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.
  2. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття'.

Види відмови від прийняття спадщини

Відмова від спадщини за заповітом

Частиною першою статті 1274 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом. До спадкування за заповітом можуть запрошуватися не тільки спадкоємці, які зазначені в заповіті, а й спадкоємці за правом на обов'язкову частку.

Відмова від спадщини за законом

Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги (частина друга статті 1274 Цивільного кодексу України).

Спадкоємець має право відмовитися від частки у спадщині спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь (частина третя статті 1274 Цивільного кодексу України).

Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 Цивільного кодексу України.

Відмова від спадщини може бути як на користь конкретної особи спадкоємця (адресна відмова), так і без зазначення такої особи (безадресна). В залежності від виду відмови її правові наслідки є відмінними: - у разі безадресної відмови від прийняття спадщини одним із спадкоємців за законом із черги, яка закликана до спадкування, частка у спадщини, яку він мав прийняти, переходить до інших спадкоємців тієї ж черги порівну; - у випадку адресної відмови частка, від якої відмовився спадкоємець, переходить до того чи тих спадкоємців, вказаних ним у заяві. Крім того, у випадку адресної відмови у свідоцтві про право на спадщину відображається частка, від якої відмовився спадкоємець.

Відкликання відмови від прийняття спадщини

Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття відповідно до статті 1270 Цивільного кодексу України.

Визнання відмови від спадщини недійсною

Частиною першою статті 1273 Цивільного кодексу України визначено, що відмова від спадщини може бути здійснена тільки протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Статтею 1244 Цивільного кодексу України передбачено право спадкодавця на підпризначення спадкоємця на випадок неприйняття спадщини спадкоємцем, зазначеним у заповіті.
Частиною четвертою статті 1274 Цивільного кодексу України передбачено, якщо заповідач підпризначив спадкоємця, особа, на ім'я якої складений заповіт, може відмовитися від спадщини лише на користь особи, яка є підпризначеним спадкоємцем.

Відмова від спадщини - односторонній правочин, недійсність якого може бути визнана на загальних підставах у порядку цивільного судочинства.

До таких підстав слід віднести:

  1. відмову, яка була здійснена дієздатною фізичною особою, яка у момент такої відмови не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (стаття 225 Цивільного кодексу України). Така відмова від спадщини може бути визнана судом недійсною за позовом самої особи, а у разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушено.
  2. якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (стаття 229 Цивільного кодексу України).
  3. якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 Цивільного кодексу України), такий правочин визнається судом недійсним (стаття 230 Цивільного кодексу України).
  4. правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним (стаття 231 Цивільного кодексу України).
  5. правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину (стаття 233 Цивільного кодексу України).

Частина п'ята статті 1274 Цивільного кодексу України передбачає, що можливість визнання судом недійсною відмови від прийняття спадщини свідчить про особливий статус такої відмови. Загалом відмова від спадщини без зазначення суб'єкта, на користь якого зроблена така відмова, повинна набирати чинності після закінчення строку на прийняття спадщини.
Даною статтею не встановлено, коли отримує право на спадкування особа, на користь якої зроблено відмову. Тому можна стверджувати, що безадресна відмова від спадщини може визнаватися судом недійсною лише після спливу шести місяців, оскільки протягом шести місяців особа вправі відкликати свою відмову від прийняття спадщини.

За загальним правилом, прийняття спадщини органами опіки та піклування в інтересах недієздатних осіб, а коли дитина особисто відмовляється від прийняття спадщини, продавати належне їй за правом спадкування майно і гроші класти на її особовий рахунок до досягнення повноліття або набуття дієздатності. Такий порядок дозволить гарантувати сприятливе для інтересів дитини вирішення ситуації та надасть можливість в майбутньому повністю дієздатній особі вирішувати долю спадкової частки. Фактично, недієздатна особа пропонуватиме органам опіки та піклування надати дозвіл на передачу власного права іншій особі.

Правові наслідки відмови від прийняття спадщини

  • Відмова від прийняття спадщини одного із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.
  • Відмова від прийняття спадщини одного із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну.
  • Положення статті 1275 Цивільного кодексу України не застосовуються, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця.
  • Відмова спадкоємця за заповітом, який відмовився від прийняття спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов'язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за заповітом, які прийняли спадщину, і розподіляється між ними порівну.
  • Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.