Відмінності між версіями «Відмова від права власності»

Матеріал з WikiLegalAid
Перейти до навігації Перейти до пошуку
м
 
Рядок 6: Рядок 6:


== Шляхи відмови від права власності ==
== Шляхи відмови від права власності ==
Власник може відмовитися від права власності двома шляхами:
* прямо заявити про це 
* вчинити дії, що прямо свідчать про намір не зберігати в майбутньому будь-які права на це майно.
Момент припинення права власності на ту чи іншу річ залежить від її якостей. Так, якщо річ не підлягає державній реєстрації (як правило, рухомі речі), то право власності на неї припиняється з моменту відмови власника від будь-яких прав щодо цієї речі.


Власник може відмовитися від права власності двома шляхами: він може прямо заявити про це або вчинити дії, що прямо свідчать про намір не зберігати в майбутньому будь-які права на це майно. Момент припинення права власності на ту чи іншу річ залежить від її якостей. Так, якщо річ не підлягає державній реєстрації (як правило, рухомі речі), то право власності на неї припиняється з моменту відмови власника від будь-яких прав щодо цієї речі.
Якщо ж річ підлягає державній реєстрації (ст. 182 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]), то право власності на неї припиняється не з моменту відмови власника, а '''з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.'''
 
Способами відмови від права власності є викидання майна, полишення майна, виселення з нерухомого майна без наміру повернутися до нього та інші. Ці способи характеризуються добровільним характером, примушування до відмови від права власності є підставою не вважати відмову правозгідною й такою, що матиме правові наслідки для власника та третіх осіб, тобто не призведе ані до припинення такого права у власника майна, ані до виникнення прав власності у набувачів, у володіння яких потрапить це майно.
Якщо ж річ підлягає державній реєстрації (див. ст. 182 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]), то право власності на неї припиняється не з моменту відмови власника, а з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.
Способами відмови від права власності є викидання майна, полишення майна, виселення з нерухомого майна без наміру повернутися до нього та інші. Характеризується добровільним характером, примушування до відмови від права власності є підставою не вважати відмову правозгідною й такою, що матиме правові наслідки для власника та третіх осіб, тобто не призведе ані до припинення такого права у власника майна, ані до виникнення прав власності у набувачів, у володіння яких потрапить це майно.
Примусова відмова від права власності на майно у випадках, передбачених законом, охоплює інші підстави припинення права власності, тому не стосується цих правил.
Примусова відмова від права власності на майно у випадках, передбачених законом, охоплює інші підстави припинення права власності, тому не стосується цих правил.
У ч. З ст. 347 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного Кодексу] визначається процедура відмови від права власності, а саме:
У ч. З ст. 347 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного Кодексу] визначається процедура відмови від права власності, а саме:
Рядок 19: Рядок 21:
Остаточне вирішення спорів щодо нерухомого майна та майна, право на яке підлягає реєстрації, від яких відмовився власник, належить суду. Ймовірним предметом спору щодо цього майна будуть вимоги про визнання права власності на нього зі сторони його володільця, який вимагатиме зміни свого статусу. В такій ситуації для суду істотного значення набудуть і загальні обставини відмови від права власності на майно, і спосіб набуття спірної речі у володіння останнього набувача, його ставлення до свого володіння, характер його добросовісності, відкритості, тривалість строків такого володіння тощо; за таких обставин, як уявляється, реєстрація відмови від права власності власника матиме не найголовніше значення для вирішення справи.
Остаточне вирішення спорів щодо нерухомого майна та майна, право на яке підлягає реєстрації, від яких відмовився власник, належить суду. Ймовірним предметом спору щодо цього майна будуть вимоги про визнання права власності на нього зі сторони його володільця, який вимагатиме зміни свого статусу. В такій ситуації для суду істотного значення набудуть і загальні обставини відмови від права власності на майно, і спосіб набуття спірної речі у володіння останнього набувача, його ставлення до свого володіння, характер його добросовісності, відкритості, тривалість строків такого володіння тощо; за таких обставин, як уявляється, реєстрація відмови від права власності власника матиме не найголовніше значення для вирішення справи.


== Куди звертатись ==
== Куди звертатись у разі відмови від права власності на землю ==


Необхідно звернутись до '''органу виконавчої влади''' (якщо  відмова стосується землі на користь держави) або '''сільської, селищної, міської ради,''' якщо передається земельна ділянка у комунальну власність із відповідною заявою.  
Необхідно звернутись до '''органу виконавчої влади''' (якщо  відмова стосується землі на користь держави) або '''сільської, селищної, міської ради,''' якщо передається земельна ділянка у комунальну власність із відповідною заявою.  
Рядок 26: Рядок 28:
== Прийняття земельної ділянки ==  
== Прийняття земельної ділянки ==  


Порядок добровільної відмови від права власності або права постійного користування земельною ділянкою визначає стаття 142 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України.]
Порядок добровільної відмови від права власності або права постійного користування земельною ділянкою визначає стаття 142 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України.]<br>
Так, для оформлення добровільної відмови від права власності на земельну ділянку на користь держави або територіальної громади насамперед необхідно звернутися із заявою до відповідних органів.
Так, для оформлення добровільної відмови від права власності на земельну ділянку на користь держави або територіальної громади насамперед необхідно звернутися із заявою до відповідних органів.<br>
Після розгляду заяви орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення щодо надання згоди на одержання права власності на земельну ділянку або відмовляє в наданні згоди.
Після розгляду заяви орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення щодо надання згоди на одержання права власності на земельну ділянку або відмовляє в наданні згоди.<br>
У разі надання згоди відповідним органом, потрібно звернутися до нотаріуса для укладання угоди про передачу права власності на земельну ділянку.
'''У разі надання згоди відповідним органом, потрібно звернутися до нотаріуса для укладання угоди про передачу права власності на земельну ділянку.'''<br>
В процесі укладення і нотаріального посвідчення угоди нотаріус здійснює державну реєстрацію права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
В процесі укладення і нотаріального посвідчення угоди нотаріус здійснює державну реєстрацію права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.<br>
З моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку за державою чи територіальною громадою право власності особи припинено.
З моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку за державою чи територіальною громадою право власності особи припинено.<br>
Слід зауважити, що тільки після проходження всієї процедури добровільної відмови від права власності на земельну ділянку з укладанням нотаріально посвідченої угоди земельна ділянка зараховується до земель державної або комунальної власності.
Слід зауважити, що тільки після проходження всієї процедури добровільної відмови від права власності на земельну ділянку з укладанням нотаріально посвідченої угоди земельна ділянка зараховується до земель державної або комунальної власності.
== Див. також ==
* [[Порядок відмови від земельної ділянки яка знаходиться у користуванні у разі добровільної відмови землекористувача]]
* [[Порядок припинення права власності у добровільному порядку]]
* [[Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно]]
[[Категорія:Право власності на майно]]
[[Категорія:Право власності на майно]]

Поточна версія на 07:54, 27 серпня 2021

Нормативна база

Шляхи відмови від права власності

Власник може відмовитися від права власності двома шляхами:

  • прямо заявити про це
  • вчинити дії, що прямо свідчать про намір не зберігати в майбутньому будь-які права на це майно.

Момент припинення права власності на ту чи іншу річ залежить від її якостей. Так, якщо річ не підлягає державній реєстрації (як правило, рухомі речі), то право власності на неї припиняється з моменту відмови власника від будь-яких прав щодо цієї речі.

Якщо ж річ підлягає державній реєстрації (ст. 182 Цивільного кодексу України), то право власності на неї припиняється не з моменту відмови власника, а з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру. Способами відмови від права власності є викидання майна, полишення майна, виселення з нерухомого майна без наміру повернутися до нього та інші. Ці способи характеризуються добровільним характером, примушування до відмови від права власності є підставою не вважати відмову правозгідною й такою, що матиме правові наслідки для власника та третіх осіб, тобто не призведе ані до припинення такого права у власника майна, ані до виникнення прав власності у набувачів, у володіння яких потрапить це майно. Примусова відмова від права власності на майно у випадках, передбачених законом, охоплює інші підстави припинення права власності, тому не стосується цих правил. У ч. З ст. 347 Цивільного Кодексу визначається процедура відмови від права власності, а саме:

  1. Особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.
  2. У разі відмови від права власності на майно, права на яке не підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту вчинення дії, яка свідчить про таку відмову.
  3. У разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.

Остаточне вирішення спорів щодо нерухомого майна та майна, право на яке підлягає реєстрації, від яких відмовився власник, належить суду. Ймовірним предметом спору щодо цього майна будуть вимоги про визнання права власності на нього зі сторони його володільця, який вимагатиме зміни свого статусу. В такій ситуації для суду істотного значення набудуть і загальні обставини відмови від права власності на майно, і спосіб набуття спірної речі у володіння останнього набувача, його ставлення до свого володіння, характер його добросовісності, відкритості, тривалість строків такого володіння тощо; за таких обставин, як уявляється, реєстрація відмови від права власності власника матиме не найголовніше значення для вирішення справи.

Куди звертатись у разі відмови від права власності на землю

Необхідно звернутись до органу виконавчої влади (якщо відмова стосується землі на користь держави) або сільської, селищної, міської ради, якщо передається земельна ділянка у комунальну власність із відповідною заявою. Орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування приймає рішення, яким він має погодитись із Вашою заявою або відмовити у цьому.

Прийняття земельної ділянки

Порядок добровільної відмови від права власності або права постійного користування земельною ділянкою визначає стаття 142 Земельного кодексу України.
Так, для оформлення добровільної відмови від права власності на земельну ділянку на користь держави або територіальної громади насамперед необхідно звернутися із заявою до відповідних органів.
Після розгляду заяви орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення щодо надання згоди на одержання права власності на земельну ділянку або відмовляє в наданні згоди.
У разі надання згоди відповідним органом, потрібно звернутися до нотаріуса для укладання угоди про передачу права власності на земельну ділянку.
В процесі укладення і нотаріального посвідчення угоди нотаріус здійснює державну реєстрацію права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
З моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку за державою чи територіальною громадою право власності особи припинено.
Слід зауважити, що тільки після проходження всієї процедури добровільної відмови від права власності на земельну ділянку з укладанням нотаріально посвідченої угоди земельна ділянка зараховується до земель державної або комунальної власності.

Див. також