Відмінності між версіями «Встановлення факту постійного проживання на території України»

Матеріал з WikiLegalAid
Перейти до: навігація, пошук
(посилання)
(посилання)
Рядок 1: Рядок 1:
 
 
== Нормативна база ==
 
== Нормативна база ==
  
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
+
* [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV]
 
 
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закон України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III]
 
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закон України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3773-17 Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI]
+
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI]
+
* Лист Верховного суду України від 01.01.2012 року "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення"
 +
 
 +
== Для чого необхідно встановлювати факт постійного проживання на території України? ==
  
== Ціль встановлення факту постійного проживання на триторії України ==
 
 
Встановлення факту постійного проживання на території України необхідно для набуття громадянства України особами, які постійно проживали на території України, однак з тих, чи інших причин не отримали паспорт громадянина України у встановлений законом строк.
 
Встановлення факту постійного проживання на території України необхідно для набуття громадянства України особами, які постійно проживали на території України, однак з тих, чи інших причин не отримали паспорт громадянина України у встановлений законом строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/parao38#o38 Закону України «Про громадянство України»] громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991 року.
 
Відповідно до ч. 2 ст. 3 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/parao38#o38 Закону України «Про громадянство України»] особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань,  статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак,  які на момент набрання чинності Законом України “Про громадянство України” (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав, також є громадянами України.
 
== Визначення термінів ==
 
* Країна громадянської належності - країна чи країни, громадянином (підданим) якої (яких) особа є;
 
  
* Країна попереднього постійного проживання - країна, в якій іноземець або особа без громадянства постійно проживали до прибуття в Україну;
+
Відповідно до ч. 1 ст. 3 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/parao38#o38 Закону України «Про громадянство України»] громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991 року.
  
* Країна походження іноземця або особи без громадянства - країна чи країни громадянської належності або країна попереднього постійного проживання;
+
Відповідно до ч. 2 ст. 3 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2235-14/parao38#o38 Закону України «Про громадянство України»] особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань,  статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак,  які на момент набрання чинності Законом України “Про громадянство України” (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав, також є громадянами України.
  
* Посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні;
+
Отже, виходячи з норм чинного законодавства, юридичне значення має саме факт постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України – 24.08.1991 року або на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» – 13.11.1991 року.
  
* Посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні;
+
== Порядок встановлення факту постійного проживання на території України ==
  
* Посвідчення особи на повернення - документ, який видається іноземцю або особі без громадянства у випадках, передбачених міжнародними договорами України про реадмісію (приймання і передачу осіб);
+
Виникнення особистих і майнових прав громадян, їх зміну і припинення закон завжди пов'язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто з юридичними фактами. У більшості випадків вони підтверджуються різними свідоцтвами, довідками та іншими документами, що видаються громадянам в адміністративному порядку. Проте не завжди заінтересована особа має можливість довести документально, що той чи інший факт мав місце (неможливість поновлення втраченого документа або виправлення наявних у ньому помилок тощо). Тому в певних випадках допускається судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення.
  
* Резидент – це фізична особа, яка має місце проживання в Україні;
+
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у цивільному процесі в порядку окремого провадження. Теорія цивільного процесуального права виходить із того, що окреме провадження є різновидом проваджень цивільного судочинства, в якому, як і в інших провадженнях, здійснюється правосуддя у цивільних справах.
  
* Факти, що мають юридичне значення, — це факти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.
+
Листом Верховного суду України від 01.01.2012 року "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення" роз’яснено, що у порядку ч.2 ст. 256, яка змінена на ст. 315 [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8371#n8371 Цивільного процесуального кодексу України] - (далі - ЦПК), суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст. 315 [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8371#n8371 ЦПК] та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема, заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 р., 13 листопада 1991 року.
  
== Позасудовий порядок ==
+
Відповідно до ст. 316 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8385#n8385 Цивільного процесуального кодексу України] заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення (в нашому випадку заяви про встановлення факту постійного проживання на території України), подається до суду за місцем її проживання. Підсудність справ за заявою громадянина України, який проживає за її межами, визначається за його клопотанням ухвалою судді Верховного Суду.
Факт постійного проживання на території України може бути встановлений у позасудовому порядку.
 
=== Куди звернутися: ===
 
З метою встановлення факту постійного проживання на території України особа може звернутись до органів місцевого самоврядування – сільських, селищних або міських рад.
 
  
=== Вартість: ===
+
== Що може бути використано в якості доказів під час судового розгляду справи? ==
 
Безкоштовно
 
  
=== Перелік та зразки необхідних документів: ===
+
Доказами у цьому випадку можуть слугувати:
Даний факт може бути встановлений на підставі видачі сільською, селищною або міською радою довідки про фактичне місце проживання.
+
* довідки органів місцевого самоврядування;
Окрім цього для підтвердження факту постійного проживання на території України  громадянин може надати такі підтверджуючі документи:
+
* поквартирні картки та картки прописки;
* паспорт громадянина України, 
+
* інші документи, в яких чітко зазначений період проживання на території України;
* паспорт громадянина України для виїзду за кордон;  
+
* показання свідків
* тимчасове посвідчення громадянина України;
 
* дипломатичний паспорт;
 
* службовий паспорт;
 
* посвідчення особи моряка;
 
* посвідчення члена екіпажу ;
 
* посвідчення особи на повернення в Україну
 
  
=== Строки розгляду питання: ===
+
== Вимоги до заяви, що подається до суду в порядку окремого провадження ==
Довідка видається на протязі '''5- ти'''  робочих днів з дня звернення особи, а в разі, якщо підготовка інформації для довідки потребує додаткового вивчення не пізніше '''15''' днів.
 
  
=== Підстави для відмови: ===
+
Для встановлення факту, що має юридичне значення до суду необхідно подати заяву (в порядку окремого провадження), що відповідає вимогам Цивільного процесуального кодексу.
Видача довідок особам не зареєстрованим у будинковолодінні спільно із заявником не проводиться
+
Відповідно до ст. 318 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8396#n8396 Цивільного процесуального кодексу] у заяві повинно бути зазначено:
 
+
1) який факт заявник просить встановити та з якою метою;
=== Порядок оскарження:===
+
2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
У випадку відмови видачі такої довідки особа може звернутися із заявою/скаргою до районної державної адміністрації, облдержадміністрації, адміністрації м. Києва, м. Севастополя.
+
3) докази, що підтверджують факт.
=== Особливі випадки: ===
+
До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів
Видача такої довідки посмертно.
 
 
 
== Судовий порядок ==
 
Для встановлення факту постійного проживання на території України можна скористатись однією із процедур окремого провадження, передбаченою главою 6 розділу IV [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8370#n8370 Цивільного процесуального кодексу України], а саме, процедурою встановлення фактів, що мають юридичне значення.  
 
=== Куди звернутися: ===
 
У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8371#n8371 Цивільного процесуального кодексу України]).
 
  
Відповідно до ст. 316 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8385#n8385 Цивільного процесуального кодексу України] заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення (в нашому випадку заяви про встановлення факту постійного проживання на території України), подається до суду за місцем її проживання. Підсудність справ за заявою громадянина України, який проживає за її межами, визначається за його клопотанням ухвалою судді Верховного Суду.
+
== Вартість ==
  
=== Вартість: ===
 
 
За подання фізичною особою до суду заяви у справах окремого провадження справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до ст.4 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/paran32#n32 Закону України «Про судовий збір»].
 
За подання фізичною особою до суду заяви у справах окремого провадження справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до ст.4 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/paran32#n32 Закону України «Про судовий збір»].
 
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:
 
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:
Рядок 79: Рядок 54:
 
Відповідно до ст. 8 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/paran99#n99 Закону України «Про судовий збір»] суд, враховуючи майновий стан сторони, може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.
 
Відповідно до ст. 8 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/paran99#n99 Закону України «Про судовий збір»] суд, враховуючи майновий стан сторони, може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.
  
=== Перелік та зразки необхідних документів: ===
+
== Підстави для відмови ==
Для встановлення факту, що має юридичне значення до суду необхідно подати заяву (в порядку окремого провадження), що відповідає вимогам Цивільного процесуального кодексу.
 
Відповідно до ст. 318 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8396#n8396 Цивільного процесуального кодексу] у заяві повинно бути зазначено:
 
1) який факт заявник просить встановити та з якою метою;
 
2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
 
3) докази, що підтверджують факт.
 
До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів
 
 
 
=== Строки розгляду питання: ===
 
Здійснюється за загальними строками, встановленими [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільним процесуальним кодексом України]
 
  
=== Підстави для відмови: ===
 
 
Відповідно до ч. 4 ст. 315 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8371#n8371 Цивільного процесуального кодексу] суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
 
Відповідно до ч. 4 ст. 315 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran8371#n8371 Цивільного процесуального кодексу] суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
  
=== Порядок оскарження: ===
+
== Порядок оскарження ==
 +
 
 
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільним процесуальним кодексом України]
 
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільним процесуальним кодексом України]
 
=== Особливі випадки: ===
 
Встановлення факту  постійного проживання на території України посмертно.
 
  
 
[[ Категорія:Цивільні справи окремого провадження‎]]
 
[[ Категорія:Цивільні справи окремого провадження‎]]
[[ Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
 
 
[[ Категорія:Суди]]
 
[[ Категорія:Суди]]

Версія за 14:32, 25 червня 2018

Нормативна база

Для чого необхідно встановлювати факт постійного проживання на території України?

Встановлення факту постійного проживання на території України необхідно для набуття громадянства України особами, які постійно проживали на території України, однак з тих, чи інших причин не отримали паспорт громадянина України у встановлений законом строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України “Про громадянство України” (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав, також є громадянами України.

Отже, виходячи з норм чинного законодавства, юридичне значення має саме факт постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України – 24.08.1991 року або на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» – 13.11.1991 року.

Порядок встановлення факту постійного проживання на території України

Виникнення особистих і майнових прав громадян, їх зміну і припинення закон завжди пов'язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто з юридичними фактами. У більшості випадків вони підтверджуються різними свідоцтвами, довідками та іншими документами, що видаються громадянам в адміністративному порядку. Проте не завжди заінтересована особа має можливість довести документально, що той чи інший факт мав місце (неможливість поновлення втраченого документа або виправлення наявних у ньому помилок тощо). Тому в певних випадках допускається судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у цивільному процесі в порядку окремого провадження. Теорія цивільного процесуального права виходить із того, що окреме провадження є різновидом проваджень цивільного судочинства, в якому, як і в інших провадженнях, здійснюється правосуддя у цивільних справах.

Листом Верховного суду України від 01.01.2012 року "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення" роз’яснено, що у порядку ч.2 ст. 256, яка змінена на ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України - (далі - ЦПК), суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст. 315 ЦПК та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема, заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 р., 13 листопада 1991 року.

Відповідно до ст. 316 Цивільного процесуального кодексу України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення (в нашому випадку заяви про встановлення факту постійного проживання на території України), подається до суду за місцем її проживання. Підсудність справ за заявою громадянина України, який проживає за її межами, визначається за його клопотанням ухвалою судді Верховного Суду.

Що може бути використано в якості доказів під час судового розгляду справи?

Доказами у цьому випадку можуть слугувати:

  • довідки органів місцевого самоврядування;
  • поквартирні картки та картки прописки;
  • інші документи, в яких чітко зазначений період проживання на території України;
  • показання свідків

Вимоги до заяви, що подається до суду в порядку окремого провадження

Для встановлення факту, що має юридичне значення до суду необхідно подати заяву (в порядку окремого провадження), що відповідає вимогам Цивільного процесуального кодексу. Відповідно до ст. 318 Цивільного процесуального кодексу у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів

Вартість

За подання фізичною особою до суду заяви у справах окремого провадження справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір». Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:

* інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
* інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів;
* учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав;
* заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв’язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно;

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд, враховуючи майновий стан сторони, може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

Підстави для відмови

Відповідно до ч. 4 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Порядок оскарження

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України