Відмінності між версіями «Встановлення факту батьківства»

Матеріал з WikiLegalAid
Перейти до навігації Перейти до пошуку
(Створена сторінка: == Нормативна база == [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 * Сімейний кодекс України]<br /> [http://zakon3.rada.gov...)
 
Рядок 67: Рядок 67:
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категоря:Сімейне право]]
[[Категоря:Сімейне право]]
[[Категорія:Встановлення факту родинних відносин]]

Версія за 12:30, 13 вересня 2016

Нормативна база

* Сімейний кодекс України

* Цивільний процесуальний кодекс України

* Постанова пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів , що мають юридичне значення" №5 31.03.1995|* Постанова пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів , що мають юридичне значення" №5 31.03.1995

Розгляд судових справ про визнання батьківства


На відміну від добровільного визнання батьківства, судове встановлення батьківства можливе лише щодо дітей, які народились після 1 жовтня 1968 року, тобто після вступу в силу законодавства Союзу РСР та союзних республік про шлюб і сім'ю, які зворотної сили не мають. Тому суди не мають права приймати заяви про встановлення батьківства дітей, що народились до 1 жовтня 1968 року.

Справи про встановлення батьківства щодо дитини, народженої після 1 січня 2004 року, суд повинен вирішувати відповідно до норм Сімейного кодексу України. Зокрема, вирішення питання застосовного законодавства у таких справах значно впливає на можливість використання тих чи інших доказів при встановленні факту батьківства. 

На відміну від Кодексу про шлюб та сім'ю, чинне сімейне законодавство України передбачає можливість встановлення факту батьківства незалежно від того, визнавало чи особа своє батьківство за життя і взагалі чи знало про народження дитини.

Визначення батьківства за рішенням суду

Визначення батьківства за рішенням суду (ст. 128 СК Украї­ни) проводиться за наявності спору щодо особи, яка є батьком дитини. Ситуації, в яких батьківство встановлюються в судовому порядку, мають місце, коли чоловік не визнає себе батьком дити­ни й, навпаки, коли чоловік вважає себе батьком дитини, а цей факт оспорюється.

Підставою для визнання батьківства можуть слугувати будь-які відомості, що засвідчують походження дити­ни від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України (ч. 2 ст. 128 СК України).

Позов про визнання батьківства 

Визнання батьківства в суді здійснюється у порядку позовно­го провадження. Позов про визнання батьківства може бути по­даний матір’ю, опікуном, піклувальником дитини або особою, яка утримує та виховує дитину. Дитина, яка досягла повноліття, має право самостійно подати позов про визнання батьківства.

Позов про визнання батьківства може по­дати також і чоловік, який вважає себе батьком дитини, якщо його батьківство не визнається (оспорюється) матір’ю дитини або іншими особами. Визнання батьківства в судовому порядку мож­ливе також лише за умови, що запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до вказівок матері.

У судовому порядку можуть також встановлюватися факт батьківства (материнства) та факт визнання батьківства. Ці спра­ви розглядаються за правилами окремого провадження.

Встановлення факту батьківства в судовому порядку

Встановлення факту батьківства в судовому порядку відрізняється від визнання батьківства за рішенням суду за на­ступними критеріями:

  • відсутність спору щодо батьківства дитини;
  • смерть фактичного батька дитини;
  • час народження дитини.

Звернення до суду та розгляд з заяви про встановлення факту батьківства (материнства) Розгляд справ про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами віднесено до компетенції місцевих загальних судів (ст. 256 ЦПК України). Зазначена категорія справ розглядається в окремому провадженні, яке визначається як вид непозовного цивільного судочинства.

Заяву про встановлення факту батьківства слід подавати до суду за місцем реєстрації заявника. У випадку якщо з такою заявою звертається громадянин України, який проживає за межами країни, підсудність необхідно буде визначати за клопотанням громадянина до Верховного суду України (ст. 257 ЦПК України).

При засвідченні походження дитини від певної особи, надаються докази, що зібрані у відповідності зі ст. 57 Цивільного процесуального кодексу:

  • Пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників;
  • Показання свідків;
  • Письмові докази;
  • Речові докази, зокрема звуко- та відеозапису;
  • Висновки експертів.

Зазначений вище перелік не є вичерпним та може розширюватись в залежності від конкретних обставин справи. Слід також врахувати ту обставину, що заява про встановлення факту батьківства повинна відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви.

За подачу Заяви про встановлення факту батьківства сплачується судовий збір у визначеному законом розмірі.

Підстави для залишення заяви без руху

підставою для залишення заяви без руху буде відсутність наступних відомостей:

  • не зазначено, який конкретно факт просить вста­новити заявник,
  • з яких причин неможливо одер­жати або відновити документ, що посвідчує цей факт, якими доказами цей факт підтверджується,
  • до заяви не приєднано довідки про немож­ливість одержання чи відновлення необхідних документів

.

В останній час набуває поширення експертиза, що зветься «Генна дактилоскопія, висновок якої на 100% дає ствердну відповідь, чи є дана особа батьком (матір'ю) дитини, чи ні.

Наслідки після отримання рішення суду

Факт визнання батьківства або факт батьківства встановлюється з метою отримання пенсії на дитину з нагоди втрати годувальника, спадщини, а також для внесення запису про справжнього батька в актові книги та в свідоцтво про народження дитини.

Варто звернути увагу, що встановлення судовим рішенням факту батьківства померлого чоловіка є підставою для внесення відповідних змін до актового запису в Книзі реєстрації народжень.Однак, згідно п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» відповідне судове рішення не замінює собою документів, що видаються органами РАЦС, а є лише підставою для їх отримання.

В результаті внесення змін до актового запису в Книзі реєстрації народжень встановлюються правові відносини між дитиною, його батьком і його родичами. При цьому, з даного моменту дитина не тільки здобуває відповідні права, але і приймає певні обов'язки по відношенню до родичів свого померлого батька, в тому числі його батьків, тобто, своїх бабусі і діда. Категоря:Сімейне право