Виселення з житлового приміщення та зняття з реєстрації особи, яка не досягла 18 років

Матеріал з WikiLegalAid
Версія від 13:47, 19 грудня 2016, створена Vitalii.malivanchuk (обговорення | внесок) (Створена сторінка: == 1. Нормативна база == * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України «Про свободу пересування...)

Перейти до навігації Перейти до пошуку

1. Нормативна база

2. Загальні підстави зняття з місця реєстрації

Зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: - заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; - судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; - свідоцтва про смерть; - паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; - інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням. Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця. Зняття з реєстрації місця проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб, стосовно яких встановлено опіку чи піклування, здійснюється за погодженням з органами опіки і піклування. Разом із заявою особа подає: - документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; - військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

3. Місце проживання дитини

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

4. Зняття з реєстрації дитини

Виходячи з норм законодавства, зняття з реєтарції дитини, яка не досягла 14 років можливе лише у випадку її реєстрації в новому місці проживання, у зв’язку зі зміною місця проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає. Зняття з реєстрації дитини, яка досягла 14 років відбувається у випадку її реєстрації в новому місці за власним вибором. Слід звернути увагу, що положення ЦК щодо місця проживання дитини уточнюються СК, за змістом ч. 3 ст. 160 якого дитина, яка досягла 14 років, самостійно визначає своє місце проживання лише якщо батьки проживають окремо. При цьому комплексне тлумачення даної норми в контексті ст. 160 СК ("Право батьків на визначення місця проживання дитини") дозволяє стверджувати про те, що дитина є самостійною лише у виборі одного з двох місць проживання - вона має право обрати, чи бажає вона проживати з батьком або з матір'ю. Ця норма не узгоджується з нормою ч. 2 ст. 29 ЦК, проте саме положенням СК слід віддати перевагу, оскільки: 1) вони є спеціальними щодо ЦК; 2) норма, яка свідчить про проживання дитини разом з батьками або одним з них, кореспондує обов'язку батьків щодо утримання дитини, забезпечення її виховання та розвитку (ст. ст. 180, 150 СК).