Виселення з житлового приміщення та зняття з реєстрації особи, яка не досягла 18 років

Нормативна база

• Житловий кодекс Української РСР
• Сімейний кодекс України
• Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»
• Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру.

Загальні підстави зняття з місця реєстрації

Зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі:

1. заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації;
2. судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;
3. свідоцтва про смерть;
4. паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;
5. інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту;підстав на право користування житловим приміщенням.
   

Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця.
Зняття з реєстрації місця проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб, стосовно яких встановлено опіку чи піклування, здійснюється за погодженням з органами опіки і піклування.
Разом із заявою особа подає:

• документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження;
• військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку)

Більше інформації:Зняття з реєстрації за місцем проживання.

Місце проживання дитини

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Зняття з реєстрації дитини

Виходячи з норм законодавства, зняття з реєтарції дитини, яка не досягла 14 років можливе лише у випадку її реєстрації в новому місці проживання, у зв’язку зі зміною місця проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає.
Зняття з реєстрації дитини, яка досягла 14 років відбувається у випадку її реєстрації в новому місці за власним вибором. Слід звернути увагу, що положення ЦК щодо місця проживання дитини уточнюються Сімейним кодексом України, за змістом ч. 3 ст. 160 якого дитина, яка досягла 14 років, самостійно визначає своє місце проживання лише якщо батьки проживають окремо. При цьому комплексне тлумачення даної норми в контексті ст. 160 СК ("Право батьків на визначення місця проживання дитини") дозволяє стверджувати про те, що дитина є самостійною лише у виборі одного з двох місць проживання - вона має право обрати, чи бажає вона проживати з батьком або з матір'ю. Ця норма не узгоджується з нормою ч. 2 ст. 29 Цивільного кодексу України, проте саме положенням СК слід віддати перевагу, оскільки:

1. вони є спеціальними щодо ЦК;
2. норма, яка свідчить про проживання дитини разом з батьками або одним з них, кореспондує обов'язку батьків щодо утримання дитини, забезпечення її виховання та розвитку (ст. ст. 180, 150 СК).