Відмінності між версіями «Викуп земельних ділянок та інших об’єктів нерухомого майна для суспільних потреб»

Матеріал з WikiLegalAid
Перейти до: навігація, пошук
(Варіант 1 (добровільний))
(/* Так, викуп земельної ділянки може здійснюватися для визначених у ст.7 ЗУ «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого ма...)
Рядок 45: Рядок 45:
 
# проведення переговорів щодо викупу земельної ділянки (ст.11 вказаного Закону);
 
# проведення переговорів щодо викупу земельної ділянки (ст.11 вказаного Закону);
 
# укладення договору купівлі-продажу або міни (ст.12 Закону).
 
# укладення договору купівлі-продажу або міни (ст.12 Закону).
 +
Різниця між викупом земельної ділянки для суспільних потреб та примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності
 +
 +
 +
 +
Законодавство України передбачає можливість викупу земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, які на ній розміщені, для задоволення суспільних потреб. Такий викуп має здійснюватись виключно у добровільному порядку на підставі договору купівлі-продажу чи міни.
 +
 +
Примусове ж відчуження земельної ділянки приватної власності здійснюється за рішенням адміністративного суду за таких умов:
 +
 +
1. Коли земельна ділянка відчужується лише для:
 +
 +
- об'єктів національної безпеки і оборони;
 +
 +
- лінійних об'єктів  та  об'єктів  транспортної  і енергетичної інфраструктури    (доріг,    мостів,    естакад,    магістральних трубопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, морських портів, нафтових  і  газових  терміналів,  електростанцій)  та  об'єктів, необхідних  для  їх  експлуатації; 
 +
 +
- об'єктів, пов'язаних  із  видобуванням  корисних  копалин загальнодержавного значення;
 +
 +
- об'єктів природно-заповідного фонду;
 +
 +
- кладовищ.
 +
 +
2. Коли уповноважений орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування прийняв рішення про викуп земельної ділянки для суспільних потреб, організував проведення переговорів у порядку та строки, визначені законом, і власник відмовився відчужувати таку земельну ділянку.
 +
 
== Варіант 2 (Судовий) ==
 
== Варіант 2 (Судовий) ==
 
<br />
 
<br />

Версія за 17:46, 23 січня 2017

У чинному законодавстві України встановлені юридичні гарантії права приватної власності. Так, відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Водночас у нормативно-правових актах визначені випадки примусового позбавлення права приватної власності на землю. Зокрема, в Основному законі зазначено, що примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток із мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження земельних ділянок із мотивів суспільної необхідності - це перехід права власності на земельні ділянки, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, до держави чи територіальної громади з мотивів суспільної необхідності.

Нормативна база

Законодавством (ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р., ратифікованої ЗУ від 17.07.1997, ст.41 КУ, ст.ст.140, 146, 147 та ін. ЗКУ, ст.350, 351 ЦКУ, ЗУ «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності») передбачена можливість примусового викупу земельних ділянок приватної власності. Законодавство розділяє викуп земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності.

Опис суттєвих аспектів


З метою забезпечення реалізації балансу суспільних, громадських і приватних інтересів у процесі реформування земельних відносин у чинному законодавстві України визначаються основні засади та загальний порядок припинення права власності на земельні ділянки для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності. За своїм змістом правовідносини з викупу земельних ділянок для суспільних потреб відрізняються від врегульованих нормами права суспільних відносин, що виникають при відчуженні земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності. Стаття 146 ЗК України визначає органи державної влади та місцевого самоврядування, які мають право приймати рішення про викуп земельних ділянок права приватної власності, містить перелік суспільних потреб, а також закріплює загальні правові засади щодо порядку викупу земельних ділянок. В
икуп земельних ділянок — закріплений у нормах чинного законодавства України комплекс організаційно-правових, фінансових та інших дій органів державної влади і місцевого самоврядування, спрямованих на примусове припинення права приватної власності на земельні ділянки з метою наступного використання таких ділянок виключно для задоволення суспільних потреб, передбачених законом.
Викупу може підлягати вся земельна ділянка або її частина, що належать на праві приватної власності громадянину чи юридичній особі. Якщо в суспільних інтересах чи з мотивів суспільної необхідності має бути викуплена лише частина земельної ділянки, а решта площі цієї ділянки не відповідає потребам раціонального використання землі згідно з її цільовим призначенням, власник земельної ділянки може вимагати викупу всієї земельної ділянки. Викуп земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна для суспільних потреб це передача земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, за їх згодою у державну чи комунальну власність для задоволення суспільних потреб шляхом укладення договору купівлі-продажу чи іншого правочину у порядку, встановленому законом.
Викупна ціна це вартість земельної ділянки (її частини), житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень, що на ній розміщені, з урахуванням збитків, завданих власнику внаслідок викупу земельної ділянки, у тому числі збитків, що будуть завдані власнику у зв'язку з достроковим припиненням його зобов'язань перед третіми особами, зокрема упущена вигода.
Відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності це перехід права власності на земельні ділянки, інші об'єкти нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, за плату в державну чи комунальну власність шляхом їх викупу чи примусового відчуження для потреб держави, територіальної громади, суспільства в цілому.
Примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності це перехід права власності на земельні ділянки, інші об'єкти нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, до держави чи територіальної громади з мотивів суспільної необхідності за рішенням суду.
Суспільна необхідність це обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому законом порядку.
Суспільна потреба це обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади потреба у земельних ділянках, у тому числі тих, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, викуп яких здійснюється в порядку, встановленому законом.

Варіант 1 (добровільний)


Викуп земельних ділянок права приватної власності має здійснюватися за згодою власника, якщо останній не заперечує проти запропонованої йому викупної вартості земельної ділянки. У разі незгоди власника земельної ділянки це питання вирішується в судовому порядку.

У разі здійснення викупу земельних ділянок уповноважені органи зобов'язані:

  1. у встановленому цим законом порядку повідомити власника земельної ділянки про необхідність викупу земельної ділянки для суспільних потреб;
  2. визначити у встановленому законом порядку викупну вартість земельної ділянки;
  3. повідомити власника земельної ділянки про її викупну вартість;
  4. прийняти рішення про викуп земельної ділянки;
  5. укласти з власником договір купівлі-продажу земельної ділянки;
  6. відшкодувати викупну вартість земельної ділянки у порядку, передбаченому законом, рішенням суду чи договором;
  7. у випадках, передбачених законом, прийняти рішення про реституцію земельної ділянки власнику земельної ділянки;
  8. використовувати земельну ділянку для суспільних потреб, вказаних у рішенні про викуп.


Передбачений у ст. 146 ЗК України перелік суспільних потреб, для яких може бути проведено викуп земельних ділянок, не є вичерпним і тому у кожному конкретному випадку органи державної влади чи місцевого самоврядування зобов'язані доводити суспільний характер тих потреб, для яких пропонується викупити земельну ділянку права приватної власності.
Власника земельної ділянки не пізніше ніж за один рік до майбутнього викупу має письмово попередити орган, який приймає рішення про викуп ділянки. Не пізніше одного місяця після одержання повідомлення власник земельної ділянки має надіслати до відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування відповідь про згоду на проведення переговорів щодо умов відшкодування вартості земельної ділянки.

Так, викуп земельної ділянки може здійснюватися для визначених у ст.7 ЗУ «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» суспільних потреб за умови дотримання наступної процедури:

  1. погодження місця розташування об’єкту, під розміщення якого викупляється земельна ділянка, відповідно до ст.151 ЗКУ;
  2. прийняття рішення про викуп земельної ділянки для суспільних потреб (ст.10 ЗУ «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»);
  3. проведення переговорів щодо викупу земельної ділянки (ст.11 вказаного Закону);
  4. укладення договору купівлі-продажу або міни (ст.12 Закону).

Різниця між викупом земельної ділянки для суспільних потреб та примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності


Законодавство України передбачає можливість викупу земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, які на ній розміщені, для задоволення суспільних потреб. Такий викуп має здійснюватись виключно у добровільному порядку на підставі договору купівлі-продажу чи міни.

Примусове ж відчуження земельної ділянки приватної власності здійснюється за рішенням адміністративного суду за таких умов:

1. Коли земельна ділянка відчужується лише для:

- об'єктів національної безпеки і оборони;

- лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, магістральних трубопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об'єктів, необхідних для їх експлуатації;

- об'єктів, пов'язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення;

- об'єктів природно-заповідного фонду;

- кладовищ.

2. Коли уповноважений орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування прийняв рішення про викуп земельної ділянки для суспільних потреб, організував проведення переговорів у порядку та строки, визначені законом, і власник відмовився відчужувати таку земельну ділянку.

Варіант 2 (Судовий)


Якщо власник не згоден із запропонованою йому викупною вартістю земельної ділянки, уповноважені органи приймають рішення про примусовий викуп земельної ділянки для суспільних потреб і звертаються із заявою до суду про припинення права власності на земельну ділянку чи її частину у зв'язку з викупом земельної ділянки.
Рішення суду про примусовий викуп земельної ділянки є підставою для припинення права власності у зв'язку з викупом її для суспільних потреб. У рішенні суду обов'язково мають бути визначені сума викупної вартості та передбачені чинним законодавством України інші форми компенсації вартості земельної ділянки, з якими погоджується власник такої ділянки. Рішення суду щодо суми викупної вартості підлягає виплаті власникові земельної ділянки у строки, передбачені для виконання судового рішення.
У разі примусового викупу земельної ділянки вартість такої ділянки чи її частини встановлюється відповідно до грошової та експертної оцінки земель, яка проводиться у встановленому законом порядку.
Викуп земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності здійснюється для потреб, зазначених у ст.15 ЗУ «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності». Такий викуп може бути примусовим.
При цьому слід враховувати положення ч.5 ст.41 КУ, за якою «Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.»
Частина перша ст. 183-1 КАС визначає, що право звернутися з адміністративним позовом про примусове відчуження земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності мають органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які відповідно до закону можуть викуповувати ці об’єкти для суспільних потреб. Дещо інше формулювання за змістом, але тотожне за суттю міститься у частині першій ст. 16 Закону про відчуження, яка говорить, що орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що прийняв рішення про відчуження земельної ділянки, у разі недосягнення згоди з власником земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, щодо їх викупу для суспільних потреб відповідно до розділу II цього Закону звертається до адміністративного суду з позовом про примусове відчуження зазначених об’єктів. Аналіз цих нормативних приписів дозволяє дійти висновку, що право на звернення із подібними позовами до адміністративного суду мають лише ті суб’єкти владних повноважень, за якими закон визначив повноваження на викуп таких об’єктів, тобто визначені статтями 8, 9 Закону про відчуження.
Відповідно до ч.2 ст.15, Закону про відчуження « Примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, допускається, як виняток, з мотивів суспільної необхідності лише в разі, якщо будівництво зазначених у частині першій цієї статті об'єктів передбачається здійснити із застосуванням оптимального варіанта з урахуванням економічних, технологічних, соціальних, екологічних та інших чинників.» Дане положення разом із переліком потреб у ч.1 ст.15 слугує визначенню «підстав» примусового відчуження. Втім, наявність таких підстав не позбавляє необхідності проведення оціночного тексту, передбаченого ст. 41 КУ, щодо наявності «мотивів суспільної необхідності».
Згідно із Законом, примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності може бути застосоване тоді, коли згоди із власником за процедурою відчуження для суспільних потреб не досягнуто. Тоді відповідний орган може звернутися до суду. Відповідно до ч.4 ст.16 ЗУ «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», «Рішення суду про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, разом із документами, що підтверджують попередню та повну сплату колишньому власнику викупної ціни або державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, надане замість відчуженого, є підставою для державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на зазначені об'єкти».