Відмінності між версіями «Арешт майна у кримінальному процесі та порядок скасування арешту»

Матеріал з WikiLegalAid
Перейти до: навігація, пошук
м
Рядок 8: Рядок 8:
  
 
== Арешт майна ==
 
== Арешт майна ==
'''Арешт майна''' є одним із  заходів забезпечення кримінального провадження, передбачених ст. 131 Кримінального-процесуального кодексу України (далі – КПК України), суть якого полягає у '''тимчасовій забороні''', адресованій власнику чи володільцю майна, відчужувати його, або розпоряджатися чи користуватися ним. Арешт майна застосовується за клопотанням слідчого, прокурора або цивільного позивача у кримінальному провадженні шляхом винесення ухвали слідчим суддею.  
+
<br>
 +
 
 +
'''Арешт майна''' є одним із  заходів забезпечення кримінального провадження, передбачених ст. 131 Кримінального-процесуального кодексу України (далі – КПК України), суть якого полягає у '''тимчасовій забороні''', адресованій власнику чи володільцю майна, відчужувати його, або розпоряджатися чи користуватися ним. Арешт майна застосовується за клопотанням слідчого, прокурора або цивільного позивача у кримінальному провадженні шляхом винесення ухвали слідчим суддею.  
 
Арешт майна застосовується з '''метою забезпечення''':  
 
Арешт майна застосовується з '''метою забезпечення''':  
 
- збереження речових доказів;
 
- збереження речових доказів;
Рядок 17: Рядок 19:
  
 
== Порядок накладення та скасування  арешту ==
 
== Порядок накладення та скасування  арешту ==
 +
 
З клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду '''має право''' звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову, також - цивільний позивач.
 
З клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду '''має право''' звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову, також - цивільний позивач.
 
Клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
 
Клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Рядок 27: Рядок 30:
  
 
Ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна має бути постановлено не пізніше '''сімдесяти двох годин''' із дня находження до суду відповідного клопотання [[(ч. 6 ст. 173 КПК)]. Аналіз судової практики свідчить про те, що є випадки порушення цього строку.
 
Ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна має бути постановлено не пізніше '''сімдесяти двох годин''' із дня находження до суду відповідного клопотання [[(ч. 6 ст. 173 КПК)]. Аналіз судової практики свідчить про те, що є випадки порушення цього строку.
  '''Важливо,''' що згідно з ч. 1 ст. 170 КПК арешт майна передбачає '''тимчасове позбавлення''' можливості відчужувати певне майно до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку. З огляду на наведене зазначення в ухвалі про арешт майна строку її дії за аналогією із ухвалою про тимчасовий доступ до речей і документів є необґрунтованим. На користь цьому свідчить і мета, з якою застосовується арешт майна, зокрема забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову.  
+
'''Важливо,''' що згідно з ч. 1 ст. 170 КПК арешт майна передбачає '''тимчасове позбавлення''' можливості відчужувати певне майно до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку. З огляду на наведене зазначення в ухвалі про арешт майна строку її дії за аналогією із ухвалою про тимчасовий доступ до речей і документів є необґрунтованим. На користь цьому свідчить і мета, з якою застосовується арешт майна, зокрема забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову.  
Щодо особливих вказівок в ухвалі слідчого судді про арешт майна слід звернути увагу на положення [[ст. 174 КПК,] яка встановлює порядок скасування арешту майна підозрюваним, обвинуваченим, їх захисником або володільцем майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Зазначені учасники кримінального провадження мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, яке під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Також арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба або арешт накладено необґрунтовано.
+
Щодо особливих вказівок в ухвалі слідчого судді про арешт майна слід звернути увагу на положення [[ст. 174 КПК,] яка встановлює порядок скасування арешту майна підозрюваним, обвинуваченим, їх захисником або володільцем майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Зазначені учасники кримінального провадження мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, яке під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Також арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба або арешт накладено необґрунтовано.<br>
Ухвала про арешт майна може бути оскаржена в апеляційному порядку підозрюваним, обвинуваченим, їх захисником або володільцем майна, які були присутні при розгляді питання про арешт майна, або із клопотанням про скасування арешту майна мають право звернутися ці ж учасники кримінального провадження, якщо вони не були присутні при розгляді питання про арешт майна.Враховуючи наведене, обґрунтованою є практика слідчих суддів, які в ухвалах про арешт майна, окрім права на їх апеляційне оскарження, роз'яснюють положення, що закріплені в [[ч. 1 ст. 174 КПК]
+
Ухвала про арешт майна може бути оскаржена в апеляційному порядку підозрюваним, обвинуваченим, їх захисником або володільцем майна, які були присутні при розгляді питання про арешт майна, або із клопотанням про скасування арешту майна мають право звернутися ці ж учасники кримінального провадження, якщо вони не були присутні при розгляді питання про арешт майна.Враховуючи наведене, обґрунтованою є практика слідчих суддів, які в ухвалах про арешт майна, окрім права на їх апеляційне оскарження, роз'яснюють положення, що закріплені в [[ч. 1 ст. 174 КПК]
  
 
== Майно на яке може бути накладено арешт ==
 
== Майно на яке може бути накладено арешт ==
Рядок 39: Рядок 42:
 
* надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення;
 
* надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення;
 
* є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
 
* є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
* одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та (або) є доходами від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
+
* одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та (або) є доходами від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.<br>
'''Не підлягають конфіскації,''' а тому і не підлягають з цією метою арешту предмети першої необхідності, що використовуються особою і членами її родини. Перелік цих предметів визначено в додатку до [[КК|].
+
'''Не підлягають конфіскації,''' а тому і не підлягають з цією метою арешту предмети першої необхідності, що використовуються особою і членами її родини. Перелік цих предметів визначено в додатку до [[КК|].
 
Відповідно до [[ч.ч. 4, 5 ст. 170 КП]К заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатись таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню. При цьому не допускається заборона використання житлового приміщення, в якому на законних підставах проживають будь-які особи.
 
Відповідно до [[ч.ч. 4, 5 ст. 170 КП]К заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатись таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню. При цьому не допускається заборона використання житлового приміщення, в якому на законних підставах проживають будь-які особи.
  

Версія за 12:54, 12 листопада 2018


Нормативна база

  1. Кримінальний процесуальний кодекс України13.04.2012 № 4651-VI
  2. Кримінальний кодекс України 05.04.2001 № 2341-III
  3. Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження ВССУ від 7.02.2014 року

Арешт майна


Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачених ст. 131 Кримінального-процесуального кодексу України (далі – КПК України), суть якого полягає у тимчасовій забороні, адресованій власнику чи володільцю майна, відчужувати його, або розпоряджатися чи користуватися ним. Арешт майна застосовується за клопотанням слідчого, прокурора або цивільного позивача у кримінальному провадженні шляхом винесення ухвали слідчим суддею. Арешт майна застосовується з метою забезпечення: - збереження речових доказів; - спеціальної конфіскації; - конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; - відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.


Порядок накладення та скасування арешту

З клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову, також - цивільний позивач. Клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Метою застосування арешту майна є забезпечення можливості конфіскації майна або забезпечення цивільного позову. При цьому у слід пам'ятати, що сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна зобов'язана навести підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди). У свою чергу, слідчий суддя, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, зобов'язаний навести ці підстави у рішенні. Враховуючи зазначену мету арешту майна, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, має бути співмірною з розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або ж, якщо метою арешту майна є забезпечення конфіскації, то вартість арештованого майна має узгоджуватись із санкцією статті, яка передбачає покарання за злочин, у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується особа.
Слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у [[ч. 2 ст. 167 К. Крім того, у випадку задоволення цивільного позову суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про накладення арешту на майно для забезпечення цивільного позову до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше. Відповідно до вимог ст. 170 КПК арешт майна полягає у забороні відчужувати, розпоряджатися чи користуватися майном.
Клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше 2 днів з дня його надходження до суду за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - захисника, законного представника.

Ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна має бути постановлено не пізніше сімдесяти двох годин із дня находження до суду відповідного клопотання [[(ч. 6 ст. 173 КПК)]. Аналіз судової практики свідчить про те, що є випадки порушення цього строку. Важливо, що згідно з ч. 1 ст. 170 КПК арешт майна передбачає тимчасове позбавлення можливості відчужувати певне майно до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку. З огляду на наведене зазначення в ухвалі про арешт майна строку її дії за аналогією із ухвалою про тимчасовий доступ до речей і документів є необґрунтованим. На користь цьому свідчить і мета, з якою застосовується арешт майна, зокрема забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову. Щодо особливих вказівок в ухвалі слідчого судді про арешт майна слід звернути увагу на положення [[ст. 174 КПК,] яка встановлює порядок скасування арешту майна підозрюваним, обвинуваченим, їх захисником або володільцем майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Зазначені учасники кримінального провадження мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, яке під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Також арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала про арешт майна може бути оскаржена в апеляційному порядку підозрюваним, обвинуваченим, їх захисником або володільцем майна, які були присутні при розгляді питання про арешт майна, або із клопотанням про скасування арешту майна мають право звернутися ці ж учасники кримінального провадження, якщо вони не були присутні при розгляді питання про арешт майна.Враховуючи наведене, обґрунтованою є практика слідчих суддів, які в ухвалах про арешт майна, окрім права на їх апеляційне оскарження, роз'яснюють положення, що закріплені в [[ч. 1 ст. 174 КПК]

Майно на яке може бути накладено арешт

Арешт може бути накладено на:

  • нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права;
  • майно у вигляді речей, документів, грошей, якщо вони відповідають критеріям, зазначеним у [[ч. 2 ст. 167 КПК], а саме:
  • підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
  • надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення;
  • є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
  • одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та (або) є доходами від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Не підлягають конфіскації, а тому і не підлягають з цією метою арешту предмети першої необхідності, що використовуються особою і членами її родини. Перелік цих предметів визначено в додатку до [[КК|]. Відповідно до [[ч.ч. 4, 5 ст. 170 КП]К заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатись таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню. При цьому не допускається заборона використання житлового приміщення, в якому на законних підставах проживають будь-які особи.

При чому, заарештованим може бути як майно підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого, так і третіх осіб, а також юридичної особи, до якого можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду або слідчого судді.     До третіх осіб, майно яких може бути заарештовано, відносяться особи, які отримали або купили у підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого майно безоплатно або в обмін на суму, що значно нижче ринкової вартості, і знали або повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого в результаті вчинення злочину, приховування злочину та / або уникнути конфіскації.


Порядок зняття арешту майна

За наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов’язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями [[174, 539 Кримінального процесуального кодексу|] України (далі – КПК), до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.Порядок скасування арешту майна встановлюється [[ст. 174 КПК України|]. Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно. Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації. Тобто, арешт майна має бути скасованим повністю або частково, якщо: - відпали підстави його застосування; - арешт було накладено необґрунтовано. Необхідність скасування накладення арешту майна можуть обумовити такі обставини: відшкодування підозрюваним, обвинуваченим завданої ним шкоди, з метою забезпечення відшкодування якої був накладений арешт; зміна кваліфікації дій підозрюваного, обвинуваченого на статтю Кримінального кодексу, санкція якої не передбачає додаткового виду покарання у вигляді конфіскації майна, якщо арешт майна був накладений саме з метою її забезпечення; помилкове накладення арешту на майно осіб, які не мають статусу підозрюваного або обвинуваченого та не несуть за законом матеріальну відповідальність за їх дії. Правовою підставою скасування арешту майна є: - ухвала слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано; - винесення прокурором постанови про закриття кримінального провадження; - ухвалення судового рішення, яким закінчується судовий розгляд;

Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.