Право на спадкування співмешканця: цивільної жінки або цивільного чоловіка
Нормативна база
Можливості успадкування особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом:
у разі залишення спадкодавцем заповіту на користь цивільної дружини або чоловіка означає, що він самостійно реалізував свою волю з приводу всього майна (як повністю, так і в частині), і права (а разом з ними і певні обов'язки) переходять у власність цивільної дружини або чоловіка. Заповіт - запорука того, що спадкоємець, дійсно, отримає певну частку, частину спадкового майна.
Згідно ч. 2 ст. 21 Сімейного кодексу України, встановлюється, що проживання жінки та чоловіка однією сім'єю без шлюбу не являє собою підставу для виникнення у цих суб'єктів прав, а також обов'язків подружжя. Це означає, що прирівнювати цивільного чоловіка або дружину до спадкоємців першої черги (це діти, а також батьки спадкодавця, чоловік законний) взагалі неможливо, тому вони можуть прийняти спадщину відповідно до пункту 1 статті 1264 ЦК України як спадкоємці 4-тої черги шляхом проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Обов'язкова частка у спадщині
До обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.
Відповідно до статті 1241 ЦК України право на обов'язкову частку у спадщині мають:
- малолітні
- неповнолітні
- повнолітні непрацездатні діти спадкодавця
- непрацездатна вдова (вдівець)
Непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов'язкову частку. Обов'язково, при цьому дотримуватись порядку черговості, передбаченої у спеціальних нормах (норми)ст. 1261-1265 ЦК України.
Ці особи визнаються спадкоємцями 4-тої черги за ст. 1264 ЦК України. І то не у всіх випадках, а тільки в тих, якщо з спадкодавцем вони проживали однією сім'єю не менше, як п'ять років до моменту відкриття спадщини (або ж до дня смерті спадкодавця).
Наявність факту проживання чоловіка і жінки однією сім'єю без шлюбу встановлена може бути в судовому порядку.
Докази про встановлення факту проживання однією сім'єю
Доказом проживання можуть бути такі документи:
- довідка з міської або сільської/селищної рад;
- наявність реєстраційного запису в паспорті (свідчить про те, що ця особа проживала в одній квартирі зі своїм померлим чоловіком);
- свідчення мініму 2-х осіб;
Згідно ч. 2 ст. 1258 ЦК України кожна наступна черга спадкоємців отримує за законом повне право на спадкування у тому випадку, якщо немає спадкоємців попередньої черги. Спадкоємці 4-тої черги в рамках, передбачених законом, можуть отримати спадщину лише в разі відсутності дітей у померлого, а також відсутності у нього батьків, сестер, рідних братів, бабусі і дідусі та ін., зазначених у законі, родичів. Але при цьому в статті 74 СК України вказується, що якщо жінка та чоловік однією сім'єю проживають (шлюб не зареєстрований), то все майно, набуте за час такого проживання, переходить в розряд спільної власності, тому у разі звернення до суду з позовною заявою необхідно встановлювати факт проживання однією сім'єю зі спадкодовцем і визнання майна як спільної сумісної власності подружжя.
