Примусове виконання рішення про відібрання дитини

Нормативна база

• Сімейний кодекс України
• Цивільний кодекс України
• Цивільний процесуальний кодекс України
• Закон України «Про охорону дитинства»
• Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»
• Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей»
• Закон України "Про виконавче провадження
• Конвенція ООН про права дитини
• Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей
• Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 19.12.2014 № 13 «Про застосування судами міжнародних договорів України при здійсненні правосуддя»

Рішення про відібрання дитини

Відібрання дитини за рішенням органу опіки та піклування чи прокурора - це тимчасовий засіб захисту прав дитини. Тривалим засобом захисту прав дитини є рішення суду. Під час постановлення рішення про відібрання дитини від батьків орган опіки та піклування зобов'язаний негайно повідомити про це прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав. Щодо батьків, які не виконують свої батьківські обов'язки належним чином, законодавством України, крім позбавлення батьківських прав, передбачено застосування такого заходу, як відібрання дитини у батьків (або одного з них) без позбавлення їх батьківських прав.

Обов’язкова участь органів опіки та піклування

Розгляд справи про відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав здійснюється судом з обов'язковою участю органу опіки і опікування. Одночасно з рішенням питання про обмеження батьків в їх правах суд вирішує і питання про стягнення аліментів на дитину з батьків або одного з них.

Кому передається дитина

У разі постановлення судом рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їхнім бажанням або органові опіки та піклування. Оскільки названі у абзаці 2 частини 1 статті 170 Сімейного кодексу УкраїниСімейний кодекс України фізичні особи є кровними родичами дитини, передача дитини їм забезпечує право дитини на проживання в сім'ї, передбачене статтею 4 СК України. Необхідною умовою передачі дитини другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам є їхня згода на це, яка надається у письмовій формі. І тільки в разі відсутності у дитини будь-яких родичів або неможливості передачі дитини жодній з вказаних фізичних осіб дитина передається органу опіки та піклування, який зобов'язаний забезпечити її тимчасове влаштування, вирішити питання про встановлення опіки чи піклування над нею та вживати заходів щодо захисту її особистих та майнових прав.

Примусове виконання рішення про відібрання дитини

Примусове виконання рішення про відібрання дитини здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", на підставі виконавчих листів, що видаються судами. Порядок виконання рішення про відібрання дитини встановлено статтею 77 Закону України "Про виконавче провадження". Під час примусового виконання рішення суду про відібрання дитини обов'язковою умовою для проведення виконавчих дій є присутність особи, якій дитина передається на виховання, та представників органів опіки та піклування. У випадках, коли боржник не виконує рішення суду, застосовуються процедури примусового виконання рішення суду. Зокрема, державний виконавець може звернутися до суду з заявою про поміщення дитини в дитячий або лікувальний заклад. У разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. Розшук боржника - фізичної особи або дитини здійснюють органи внутрішніх справ.

Умисне перешкоджання виконанню рішення суду

Відповідно до частини другої статті 90 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності ознак злочину в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги закону про виконавче провадження, державний виконавець складає акт про порушення і звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до закону. У разі невиконання боржником рішення у встановлений державним виконавцем строк на боржника накладається штраф відповідно до статті 89 Закону та застосовуються інші заходи, передбачені Законом.
Відповідно до ст 439 ЦПКпитання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

 Суд розглядає подання негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця

Вирішення питання щодо розшуку боржника або дитини

Розшук боржника або дитини оголошується за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача. Суд має право витребувати від державного виконавця всі необхідні документи для вирішення питання про оголошення розшуку. Суд розглядає подання державного виконавця протягом десяти днів.

Місце виконання рішення про відібрання дитини

Виконання рішення суду за місцем проживання дитини, яку потрібно передати може ускладнюватись тим, що крім цієї дитини у одного з батьків на вихованні можуть перебувати ще діти, які також при виконанні рішення впливають на нервову систему дитини. Перед проведенням виконавчих дій відносно дитини, яка за своїм віком може навчатись у учбовому закладі, державний виконавець шляхом запитів, пояснень сторін виконавчого провадження, повинен встановити у якому учбовому закладі навчається дитина, та заздалегідь провести співбесіду з адміністрацією учбового закладу (класним керівником), щодо порядку примусового виконання рішення про відібрання дитини, та ознайомити їх з рішенням суду. Якщо дитина відвідує школу не регулярно, то потрібно домовитись з представником учбового закладу щодо повідомлення державного виконавця, про присутність дитини на заняттях у певний день. Для проведення виконавчих дій до учбового закладу повинні прибути особа, якій дитина передається на виховання, та представник органу опіки та піклування. Для проведення виконавчих дій, потрібно за допомогою класного керівника , або іншого вчителя, вивести дитину під час уроку з класу, щоб не було психологічного впливу з боку її однокласників. Дуже важливо, щоб класний керівник морально настроював дитину, що їй не потрібно хвилюватись, що буде зустріч з одним із батьків, позитивно настроював дитину щодо її проживання разом із особою, якій дитина передається на виховання. Крім цього, державному виконавцю необхідно заздалегідь, проінформувати керівника учбового закладу про необхідність підготовки документів необхідних дитині для її переведення на навчання до іншого учбового закладу за місцем нового проживання, які повинні бути підготовленими на час проведення виконавчих дій з виконання рішення по відібрання дитини. За результатами проведених виконавчих дій про відібрання дитини державним виконавцем складається Акт про факт передачі дитини, яким підтверджується фактичне виконання рішення суду.