Оспорювання батьківства та виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька дитини

Нормативна база

• Сімейний кодекс України від 10.01.2002 № 2947-III
• Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 № 1618-IV
  
• Закон України “Про судовий збір” від 08.07.2011 № 3674-VI
• Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів” від 15 травня 2006 року № 3

Оспорювання батьківства

Оспорювання батьківства – це невизнання особою реєстрації себе як батька дитини. Особа, яка записана батьком дитини згідно з положеннями Сімейного кодексу України, має право оспорити своє батьківство, пред’явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. (стаття 136 Сімейного кодексу України)

Оспорювання батьківства відповідно до ст. 122 Сімейного кодексу України, дитина, яка зачата або народжена у шлюбі походить від подружжя. Але, на жаль, останнім часом дуже часто відбувається зачаття, а іноді навіть народження дитини задовго до офіційної реєстрації шлюбу. Крім того, як свідчить практика, нерідко батьком дитини, народженої в шлюбі, є зовсім інший чоловік.

Оспорити своє батьківство в судовому порядку має право особа, яка записана батьком дитини відповідно до ст.ст. 122, 124 і 126 Сімейного кодексу України. А саме чоловік має право оспорити своє батьківство:

1. якщо дитина народжена у шлюбі;
2. якщо на момент народження дитини батьки в шлюбі не перебували, але при реєстрації народження батько визнав своє батьківство;
3. якщо дитина народилася до спливу десяти місяців з моменту розірвання шлюбу або визнання шлюбу недійсним, але після реєстрації повторного шлюбу його матері з іншою особою.

Не має права оспорювати своє батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є батьком цієї дитини, а також особа, яка дала згоду на використання допоміжних репродуктивних технологій.

Але для оспорювання батьківства та звернення до суду повинні бути вагомі підстави. Найчастіше ця ситуація виникає в тих випадках, коли подружжя давно припинили шлюбні відносини, жінка фактично проживає з іншим чоловіком, не надаючи значення тому, що вона юридично все ще є дружиною першого чоловіка. Вона вагітніє і народжує дитину від іншого чоловіка, а коли приходить до ДРАЦС для реєстрації народження дитини - виникають проблеми. Звичайно, це питання можна вирішити без суду, якщо з'явитися в ДРАЦС разом з «юридичним» і «фактичним» чоловіком і написати відповідні заяви. А якщо «юридичного» чоловіка знайти неможливо? У такому випадку він буде записаний батьком дитини і зможе оспорити своє батьківство лише в судовому порядку.

Буває інша ситуація: подружжя давно проживають в законному шлюбі. Дітей не мають. Чоловік їде у тривале відрядження, а після повернення дізнається, що скоро стане батьком. Дружина клянеться, що це його дитина, але друзі і сусіди кажуть, що бачили, як у відсутність «законного чоловіка» до неї заходив її колишній друг. Народжується дитина, відповідно до ч.1 ст.121 Сімейного кодексу чоловіка записують батьком дитини, але сумніви залишаються. Дружина відмовляється від проведення експертизи. У такому випадку чоловік має право оспорити своє батьківство у суді.

Коло осіб

1. особа, записана в свідоцтві про народження батьком дитини;
2. діти-спадкоємці зазначеної вище особи у випадку, якщо він: помер до народження дитини і залишив нотаріусу заяву про невизнання свого батьківства, або помер після народження дитини, але за життя подав позов до суду про виключення свого імені з актового запису про народження.
3. дружина або батьки (спадкоємці) після смерті особи, яка за життя не знала, що записана батьком дитини;
4. мати дитини, якщо батьком дитини записаний її чоловік, а насправді ним є інший чоловік – біологічний батько (за умови, що справжній батько підтвердить це у своїй заяві про визнання себе батьком дитини).

Існує ще стаття 129 Сімейного кодексу України, в якій мова йде щодо спору про батьківство між чоловіком матері та чоловіком, який вважає себе батьком. У такому разі: чоловік, який вважає себе батьком, має право пред’явити позов до чоловіка матері дитини про визнання свого батьківства.

Особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.

При розгляді спору суд має виходити зі змісту ч. 2 ст. 128 СК України, відповідно до якої підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Причому судово-генетична експертиза має важливе значення в процесі доказування батьківства позивача та спростування батьківства чоловіка, який записаний батьком дитини.

Відповідачами у даній справі є батько дитини та державний орган реєстрації актів цивільного стану, якщо у позовній заяві стоїть питання про виключення з актового запису про народження відповідача та запису батьком позивача. Матір дитини для повного і всебічного з'ясування усіх обставин справи слід залучати у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

Щодо позовної давності при вирішенні спору про батьківство між чоловіком матері дитини та особою, яка вважає себе батьком дитини. Згідно зі ст. 129 СК зазначена особа може звернутися з такими вимогами у межах строку позовної давності (один рік), перебіг якого починається з дня, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство. Причому законодавець виходить з того, що особі 12 місяців достатньо для прийняття такого рішення

Куди звернутися

Орган, компетентний розглядати дані питання, – суд загальної юрисдикції. У своєму рішенні суд визнає/не визнає батьком дитини і вирішить питання щодо актового запису – внести в нього зміни або залишити в первісному вигляді.

В такому випадку, необхідно буде довести відсутність кровного споріднення між заявником та дитиною. Слід зазначити, якщо особа яка записана батьком дитини, знала в момент реєстрації її батьком, що вона не є батьком дитини, то така особа не має права оспорювати своє батьківство (ст. 136 Сімейного Кодексу України).

Для звернення до суду необхідно сплатити судовий збір у розмірі, визначеному Законом України “Про судовий збір”, окрім випадків коли особи звільнені від сплати судового збору.

Розміри ставок судового збору доступні на сайті Судової влади України.

Які документи потрібні, щоб оспорити батьківство

Для цього потрібно скласти та подати до суду позовну заяву та її копії (відповідно до кількості осіб, які братимуть участь у справі). До неї додається копія свідоцтва про народження (за можливості надати).

До позову також необхідно додати квитанцію про сплату судового збору. Якщо при мотивації своїх вимог, посилатися на якісь письмові докази, то їх також слід долучити, бажано, в оригіналі.

Чому найкраще – в оригіналі, тому що якщо подаються копії, то найімовірніше, відповідач клопотатиме про надання оригіналів, а це – непотрібне затягування часу.

Чи обмежено тимчасовими рамками право на оспорювання батьківства

Тимчасові обмеження для заперечування батьківства бувають двох типів:

• стосуються віку дитини;
• стосуються строків позовної давності.

До моменту народження дитини, оспорювати батьківство не можна. Граничним моментом, до якого ще можна оспорити батьківство, є повноліття дитини. Неможливо оспорити батьківство після смерті дитини.

Позовної давності для оспорювання батьківства особою, яка записана батьком дитини, немає. Для матері цей термін обмежується 1 роком з дня, коли жінка довідалася або могла довідатися про те, що вона є матір’ю дитини (стаття 139 Сімейного кодексу України). Оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень, - шляхом пред'явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі, - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Для вимог чоловіка про виключення відомостей про нього як батька з актового запису про народження дитини позовної давності не встановлено, а для вимог жінки про виключення з цього запису відомостей про її чоловіка як батька позовна давність становить один рік і її перебіг починається з дня реєстрації дитини. При цьому відповідні вимоги жінки суд може задовольнити лише за умови подання іншою особою заяви про своє батьківство. Такий же термін – 1 рік – визначено для можливості подати позов про визнання батьківства за статтею 129 Сімейного кодексу України.

Також існує обставина, при якій особа, зареєстрована батьком, не може оспорювати батьківство незалежно від тимчасових термінів: якщо він заздалегідь перед проведенням державної реєстрації знав, що дитина не є йому рідною, і все одно надав свою згоду, а також надав згоду на штучне заплідення своєї дружини.

Які докази слід надати для заперечування батьківства

Конкретного переліку можливих доказів СК не надає, тому застосовуючи аналогію закону, звертаємося до ЦПК (Цівiльного процесуального кодексу). Ґрунтуючись на положеннях Цивiльного процесуального кодексу України ними можуть бути: – Показання свідків (сусіди можуть підтвердити, що до дружини навідувався сторонній чоловік або що довгий час не проживали разом); – Речові докази (наприклад, квитки, що підтверджують факт тривалої відсутності в той період, коли дружина завагітніла, відрядні лист і т.д.); – Результати судово-медичної, генетичної, біологічної експертиз. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини. Пленум Верховного Суду дав своє пояснення в Постанові №3 від 15.05.2006 року на рахунок того, як бути в ситуації, якщо особа щодо якої призначено експертизу, ухиляється від дачі біологічного матеріалу: суд може визнати факт, для встановлення якого ця експертиза була призначена.