Права батьків і дітей на майно. Управління батьками майном дитини

Матеріал з WikiLegalAid
Версія від 09:19, 19 грудня 2016, створена Oleh.ivanytskyi (обговорення | внесок) (Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України] * [http://zakon3.rada.gov.ua/l...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

Нормативна база

Консультація

Права дітей та батьків на майно регулюється чинним законодавством, а саме Цивільним кодексом України, Сімейниим кодексом України, ЗУ «Про охорону дитинства» та іншими нормативно правовими акти. В основі даного питання лежить сімейне право та Сімейний кодекс України, адже як трактує ст. 3 Сімейного кодексу України Сім’я - є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. У зв’язку з цим виникає питання про права батьків і дітей на майно. У зв’язку з цим згідно до ст. 177 Сімейного кодексу України Батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Але в даній ситуації лише Сімейного кодексу України не досить щоб розглянути дане питання. Адже основні положення речових прав на майно регулює Цивільний кодекс України. В статті 242 ЦК України передбачає, що батьки (усиновителі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей. Управління майном малолітніх дітей здійснюється батьками без спеціального повноваження. Це означає, що для здійснення юридичних дій з управління майном батькам не потрібно мати рішення будь-якого органу, який надав би їм відповідні повноваження, наприклад, органу опіки та піклування. Батькам достатньо для цього довести факт спорідненості і доказом цього є свідоцтво про народження дитини, де зазначені її батько та мати. Частина перша статті 177 Сімейного кодексу передбачає, що хоча батьки самостійно управляють майном малолітніх дітей, але думку дитини за його розпорядженням і управлінням батьки повинні вислухати, тобто дитина зовсім не усувається від управління своїм майном. Якщо рекомендації дитини слушні, відповідають її інтересам, то до цієї думки можна і прислухатися, у решті випадків батьки діють на свій розсуд. У процесі управління майном малолітніх дітей батьки вчиняють різні правочини щодо майна дітей.



[ [ Категорія: Сімейне право ] ] [ [ Категорія: Цивільне право ] ]