Використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом
Нормативна база
Історико-правовий та міжнародний аспекти використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом
Історичні передумови виникнення кримінальної відповідальності за використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом в Україні» проаналізовано історичні передумови виникнення кримінальної відповідальності за використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом в Україні.
З’ясовано, що жебрацтво як явище чи як певний спосіб існування виникло із появою християнства і розглядалося певний проміжок часу як позитивне явище. Але, починаючи з кінця XVI ст., відношення до нього змінилося на негативне. На державному рівні почали застосовуватися заборонно-репресивні заходи, але без виявлення та комплексного вирішення корінних причин і умов існування жебрацтва вони не дали бажаного результату.
Вперше положення щодо захисту дітей від злочинних посягань інших осіб, які залучали їх в антисоціальну діяльність, зокрема, жебрацтво, знайшли своє відображення лише у XIX столітті в Укладеннях про покарання кримінальні і виправні 1845 та 1885 років. Ця тенденція прослідковується в КК УРСР 1927 року та КК УРСР 1960 року. Такий підхід залишився і в ст. 304 КК України 2001 року. Але положення цієї статті не в повній мірі могли захистити малолітніх осіб, зокрема, немовлят, від заняття жебрацтвом з метою отримання прибутку.
Об’єктивні та суб’єктивні ознаки використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом
- Об’єктивні ознаки використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом
Обґрунтовано, що більш правильною є позиція, що саме суспільні відносини у сфері охорони та сприятливого функціонування сім’ї, а також нормального фізичного і морального розвитку малолітнього є основним безпосереднім об’єктом цього суспільно небезпечного діяння. Здоров’я, волю, честь та гідність дитини пропонується визнати додатковим факультативним об’єктом.
Враховуючи, що материнство, дитинство та сім’я знаходяться під захистом держави, згідно зі ст. 51 Конституції України, а також досвід іноземного законодавця, пропонується виділити в КК України розділ під назвою «Злочини проти сім’ї та неповнолітніх», родовим об’єктом якого визнати суспільні відносини у сфері охорони та сприятливого функціонування сім’ї, а також нормального фізичного і морального розвитку неповнолітнього. Злочин, передбачений ст. 150–1 КК України, може знаходитись у ньому.
Пропонується власна позиція щодо механізму заподіяння шкоди об’єкту злочину: 1) «зсередини» — батьки чи особи, які їх замінюють, взагалі виключають себе із корисних охоронюваних законом суспільних відносин або неналежно виконують обов’язки життєзабезпечення дитини; 2) «ззовні» — інші особи, крім зазначених вище, з метою отримання предмету злочину порушують нормальний фізичний і моральний розвиток дитини.
З об’єктивної сторони злочин, передбачений ст. 150–1 КК України, вчинюється у формі дії — використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом. На практиці виникають певні труднощі при кваліфікації вчиненого з використанням трьох і більше малолітніх. Пропонується кваліфікувати вчинене як злочин, передбачений ст. 150–1 КК України, якщо має місце одночасне використання в жебрацтві трьох та більше осіб, кожна з яких хоча б одноразово висловила прохання подати милостиню сторонній особі.
Випрошування може відбуватися усно, письмово або конклюдентними діями. У даному підрозділі надано авторське визначення цих форм, а також запропоновано нові форми: умисне стимулювання уразливого стану дитини дорослою особою під час її використання для заняття жебрацтвом та навмисне використання предметів, наявність яких викликає розчулення у оточуючих.
- Суб’єктивні ознаки використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом
Проаналізовано, що особливістю суб’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 150–1 КК України, є вчинення його тільки з прямим умислом. Ставлення винної особи до наслідків у вигляді спричинення дитині середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень (ч. 3 ст. 150–1 КК України) може характеризуватися тільки необережністю.
З прийняттям ст. 150–1 КК України у 2009 році обов’язковою ознакою суб’єктивного складу злочину було визнано мету отримання прибутку. Але пізніше, у 2011 році, вказівку на обов’язкову мету вчинення злочину було виключено. Таке рішення законодавця є цілком вірним. Правильність такого рішення пояснюється тим, що суспільна небезпечність злочину визначається не корисливим мотивом або метою отримання прибутку, а характером дій, які вчинені щодо дитини, що негативно впливає на її фізичний і моральний розвиток. Небезпеку становлять і об’єктивні умови, в яких відбувається використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом. Обґрунтовано, що даний момент полегшить доказування наявності ознак використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом, оскільки якщо винний не отримав прибутку, але використовував малолітню дитину для заняття жебрацтвом, встановити мету неможливо. Тому даний крок українського законодавця є цілком доречним.
Кваліфікуючі ознаки використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом та кримінальна відповідальність
До кваліфікуючих ознак злочину, передбаченого ст. 150–1 КК України, було б доцільно додати вчинення вищевказаного діяння стосовно кількох (двох та більше) осіб одночасно. Підвищена небезпека використання для заняття жебрацтвом одночасно двох чи більше осіб визначається не тільки тяжкістю наслідків вчиненого злочину, а й небезпечністю особи злочинця, котрий порушив заради своїх корисних інтересів особисті права відразу двох чи більше осіб.
У підрозділі 2.4. «Відмежування використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом від суміжних складів злочинів» зазначається, що використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом слід відмежовувати від суміжних складів злочинів, передбачених ст. 150 та ч. 2 ст. 304 КК України. Аналіз вищезазначених складів дає підставу стверджувати, що основна проблема полягає при розмежуванні «втягнення малолітньої дитини в жебрацтво» та «використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом». З метою відмежування зазначених діянь пропонується в першому випадку розуміти умисне схиляння дитини до випрошування грошей чи інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб, що передбачає вчинення дитиною свідомих активних дій. В другому — злочинцем дитина розглядається не в якості людини, а в якості корисної для нього речі, що своїм видом спонукає інших осіб до безоплатної передачі йому певних матеріальних цінностей. Виходячи з цього, потерпілим від «втягнення» може бути лише та малолітня особа, яка усвідомлювала значення своїх дій і діяла активно, а потерпілим від «використання» — малолітня дитина, яка діяла неактивно і не усвідомлювала значення своїх дій. Крім того, з цього приводу запропоновано у кожному випадку призначати судово-психологічну експертизу для вирішення питання щодо розуміння потерпілою особою змісту вчиненого.
Запобігання використанню малолітньої дитини для заняття жебрацтвом
Запобігання використанню малолітньої дитини для заняття жебрацтвом розглянуто загально соціальне, спеціально-кримінологічне та індивідуальне запобігання злочину. З’ясовано, що тільки одночасний вплив на загально соціальному, спеціально-кримінологічному та індивідуальному рівні та взаємодія органів, уповноважених здійснювати запобігання використанню малолітньої дитини для заняття жебрацтвом, буде мати свою результативність. В даному підрозділі значну увагу приділено органам і службам, уповноваженим здійснювати запобігання злочину, а також запроваджено порядок взаємодії між ними з приводу запобігання використанню малолітньої дитини для заняття жебрацтвом. Також здійснено аналіз нормативних документів, якими встановлено та врегульовано їх основні права та обов’язки, та зроблено висновок про можливість виконання ними заходів, спрямованих на запобігання злочину, що не суперечить чинному законодавству.
