Працевлаштування осіб з інвалідністю

Нормативна база

1. Конституція України від 13.12.2006
2. Конвенція про права осіб з інвалідністю 13.12.2006
3. Загальна декларація прав людини від 10.12.1948
4. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII.
5. Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII
6. Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII
7. Закон України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII
8. Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР
   

Загальні поняття

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Загальна декларація прав людии кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.
Конвенція про права осіб з інвалідністю (ст. 27 Праця та зайнятість) регламентує, що держави-учасниці визнають право осіб з інвалідністю на працю нарівні з іншими; воно включає право на отримання можливості заробляти собі на життя працею, яку особа з інвалідністю вільно вибрала чи на яку вона вільно погодилась, в умовах, коли ринок праці та виробниче середовище є відкритими, інклюзивними та доступними для осіб з інвалідністю.
Ст. 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» – особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті.
Встановлюють інвалідність експертним обстеженням особи в органах медико-соціальної експертизи (далі – МСЕК) Міністерства охорони здоров’я України. Обсяг та види потрібного соціального захисту інваліда визначаються його індивідуальною програмою медичної, соціально-трудової реабілітації та адаптації.
Обов’язок роботодавців надавати особам з інвалідністю роботу передбачено статтею 172 Кодексу Законів про працю України (надалі – КЗпП). Це зумовлено тим, що згідно із Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», держава гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства та створює для інвалідів потрібні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя згідно з їх індивідуальними здібностями та інтересами.

Документи, що підтверджують інвалідність

Під час працевлаштування особи з інвалідністю документами, які підтверджують інвалідність, є:

• довідка МСЕК;
• виписка з акта огляду в МСЕК (роботодавцеві залишають їх копії).У цих документах вказується причина інвалідності, група і строк інвалідності та висновки комісії про умови та характер праці особи з інвалідністю;
• індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю (обов’язкова для виконання всіма роботодавцями).
  

Гарантії, пов’язані із укладенням та розірванням трудового договору та режим роботи

• при прийнятті на роботу не встановлюються випробування для осіб з інвалідністю, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи (ч. 3 ст. 26 Кодекс законів про працю України);
  
• інвалідність є поважною причиною для розірвання трудового договору, укладеного на визначений строк (ч. 1 ст. 39 Кодекс законів про працю України);
  
• при скороченні чисельності або штату переважне право залишитися на роботі при рівних умовах продуктивності праці та кваліфікації надається інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни,гарантії їх соціального захисту»,(п. 5 ч. 2 ст. 42 Кодекс законів про працю України).
  

Згідно зі ст. 172 Кодекс законів про працю України, за бажанням працівника-особи з інвалідністю або за вимогами його індивідуальної програми реабілітації, йому може встановлюватися режим роботи на умовах неповного робочого дня (неповного робочого тижня) та пільгові умови праці.

Гарантії та пільги по відпусткам

Варто знати, що на відміну від звичайних працівників, працівники-особи з інвалідністю, які недавно влаштувалися на роботу та ще не відпрацювали перших шість місяців на цьому підприємстві, можуть скористатися своїм правом піти в щорічну оплачувану відпустку повної тривалості ще до настання шестимісячного терміну їхньої безперервної роботи на цьому підприємстві (ч. 7 ст. 10 Закону України «Про відпустки»).
Працівники-особи з інвалідністю, які вже тривалий час працюють на підприємстві, за своїм бажанням мають право піти у щорічну відпустку в зручний для них час (ч. 13 ст. 10 Закону України «Про відпустки»).
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про відпустки»тривалість щорічної основної відпустки для працівників-інвалідів становить:

• для осіб з інвалідністю I і II груп – 30 календарних днів,
  
• для осіб з інвалідністю III групи – 26 календарних днів.
  

Відповідно до п.п. 6, 7 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки», відпустка без збереження заробітної плати тривалістю до 30 календарних днів щорічно надається інвалідам III групи, тривалістю до 60 календарних днів щорічно – інвалідам I та II груп.
До роботи в нічний час, та до надурочних робіт інваліди можуть залучатись лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (ч.2 ст. 55, ч. 4 ст. 6З Кодекс законів про працю України, ч. 3 ст. 12 Закону України «Про охорону праці»).

Переведення на легшу роботу

Відповідно до ст. 170 Кодекс законів про працю України за бажанням працівника-інваліда роботодавець може перевести його на легшу роботу. Таке переведення можливе за умови, якщо інвалідність працівника настала за інших обставин, аніж внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання. Переведення на легшу роботу працівника-інваліда відбувається на конкретно визначений та узгоджений із роботодавцем термін або без обмеження такого терміну з дотриманням рекомендацій МСЕК.
Переведення на легшу роботу може впливати на нижчу оплату. Однак, згідно із ч. 2 ст. 170 Кодекс законів про працю України, за працівником, переведеним на легшу роботу, протягом двох тижнів з дня переведення зберігатиметься попередній середній заробіток. В деяких передбачених законодавством випадках на весь час виконання нижчеоплачуваної роботи може зберігатися попередня середня заробітна плата працівника або надаватися матеріальне забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.
Згідно ст. 172 Кодекс законів про працю України, у випадках, передбачених законодавством, на роботодавця покладено обов’язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці.

Взяття на облік до центру зайнятості

Щоб стати на облік до центру зайнятості, особа з інвалідністю має надати наступні документи:

• паспорт;
  
• трудову книжку;
  
• документ про освіту;
  
• посвідчення людини з інвалідністю (пенсійне посвідчення, видане органами Пенсійного фонду України);
  
• довідку до акта огляду МСЕК (медико-соціальна експертна комісія) та індивідуальну програму реабілітації (видається при отриманні групи інвалідності).
  

Але якщо там вказано, що людина з інвалідністю непрацездатна, то центр зайнятості не може взяти її на облік.
Сприяння працевлаштуванню людей з інвалідністю відбувається з урахуванням висновків МСЕК (для повнолітніх людей з інвалідністю) та лікарсько-консультативних комісій лікувально-профілактичних закладів (для неповнолітніх).
Так, МСЕК і ЛКК (лікарсько-консультаційна комісія) проводять експертизу професійної придатності осіб з інвалідністю, що здійснюється насамперед для професій (спеціальностей), за якими вони працювали, навчалися, а також для професій (спеціальностей), здобуття яких можливе в майбутньому.
Вказується перелік професій і рівень кваліфікації, який збережений у тому чи іншому ступені професійної придатності.
Обов'язково вказуються відомості про придатність до відповідної професії:

• у повному обсязі;
  
• з обмеженням обсягу виконуваних робіт та визначенням тривалості робочого дня.
  

Зазначається перелік професій, спеціальностей, що рекомендується до освоєння при професійному навчанні, перепідготовці.

Рекомендації щодо форми організації навчання

• у загальноосвітньому навчальному закладі;
• у спеціально організованих умовах (спеціальна загальноосвітня школа, школа-інтернат, спеціальний клас (група у відповідному навчальному закладі),
• спеціальна навчальна програма, легкий режим навчання та інше.
  

МСЕК та ЛКК здійснюють докладний опис усіх чинників та елементів майбутньої трудової діяльності особи з інвалідністю, в якому обов'язково зазначаються протипоказання за станом здоров'я людини з інвалідністю до певних видів професійної діяльності, зазначені умови праці (важкість, напруженість, режим праці та відпочинку, форма організації праці, санітарно-гігієнічні чинники) тощо.
Право на призначення допомоги по безробіттю мають лише люди з інвалідністю визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше ніж 26 календарних тижнів і сплачували страхові внески.
Право на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації, на працевлаштування з урахуванням надання дотації роботодавцю з коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, на учать в оплачуваних громадських роботах мають лише ті люди з інвалідністю, які визнані в установленому порядку безробітними і мають право на призначення допомоги по безробіттю.