Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку

Нормативна база

1. Закон України "Про нотаріат" від 02.09.1993 року
2. Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року
3. Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року
4. Житловий кодекс України від 30.06.1983 року
5. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року
6. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 року
7. Лист Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року
8. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року
9. Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012 №296/5

Право власності: загальні поняття, зміст та межі здійснення

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.
Зміст права власності випливає з положень статті 317 Цивільного кодексу України виявляється у праві:

• володіння
  
• користування
  
• розпорядження.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ст. 318 Цивільного кодексу України суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені Цивільним кодексом України.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.
Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Визнання права власності

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності в судовому порядку

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 1298 Цивільного кодексу України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини, тому спір про спадкування може бути вирішений лише після закінчення цього строку. Якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця. Позивачем у спорах про визнання права власності у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог Цивільного кодексу України. У спорах про визнання права власності на спадкове майно в якості належного відповідача не може розглядатись нотаріус або орган державної реєстрації прав. Якщо зазначені особи та органи відмовляють у вчиненні покладених на них нотаріальних дій чи здійсненні державної реєстрації, така відмова може бути оскаржена в судовому порядку, за умови відсутності спору про право на спадщину.

Для набуття права власності на житло необхідні необхідна наявність правовстановлюючих документів:

• договори купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання квартири або її частки посвідчені державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами;
• свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, що їх видають державні нотаріальні контори та приватні нотаріуси;
• свідоцтва про право на спадщину як за законом так і заповітом, видані державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами;
• свідоцтва про придбання житлових будинків з прилюдних торгів, видані державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами;
• свідоцтва про придбання об’єктів нерухомого майна (квартири) на аукціонах з реалізації заставленого майна, видані державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами;
• свідоцтва про право власності на квартиру, видані органами місцевої виконавчої влади чи місцевого самоврядування;
• свідоцтва про право власності на квартиру, видані органами приватизації наймачам квартир у державному житловому фонді;
• свідоцтва про право власності на спадщину та свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, оформлені консульськими установами України. Дані свідоцтва можуть бути видані як спадкоємцю по закону так і спадкоємцю по заповіту.
• договори купівлі-продажу, міни, зареєстровані біржею;
• договори відчуження квартири між юридичними особами недержавної форми власності;
• рішення судів про визнання права власності на квартиру чи її частину;
• витяг із нотаріально посвідченого договору, укладеного між житлово-будівельним колективом або членом цього колективу і виконкомом міської (районної) ради депутатів трудящих, про безстрокове користування відведеною земельною ділянкою і про будівництво багатоквартирного будинку з правом власності на окрему квартиру, за наявності акта про прийняття будинку в експлуатацію;
• накази органів Фонду державного майна з додатком — переліком об’єктів нерухомого майна про передачу у власність цих об’єктів акціонерним товариствам;
• копія виконавчого листа щодо конфіскації об’єкта нерухомого майна та копія опису нерухомого майна, затверджена суддею;
• дублікати правовстановлюючих документів, видані нотаріальними конторами, приватними нотаріусами, органами приватизації, державними архівами.

Якщо право власності на житловий будинок, споруду підтверджується належними правовстановлюючими документами на час виникнення права власності на будівлі, споруди, органи місцевого самоврядування зобов’язані видати довідку про належність житлового будинку на праві приватної власності спадкодавцеві, а нотаріус зобов’язаний прийняти таку довідку разом із іншими правовстановлюючими документами для видачі свідоцтва про право на спадщину. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Проаналізувавши судову практику розгляду цивільних справ про спадкування у випадках відсутності правовстановлюючих документів у зв’язку з їх втратою та відсутності реєстрації об’єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім’я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно. Відповідачами у справах про визнання права власності в порядку спадкування на будинки та садиби, щодо яких відсутні правовстановлюючі документи у зв’язку з їх втратою, є спадкоємці, які прийняли спадщину, а також органи, які уповноважені видавати правовстановлюючі документи на нерухоме майно, або ж органи, до яких перейшли такі повноваження, та органи, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Визнання права власності на об’єкти самочинного будівництва в порядку спадкування

Спадкоємець не позбавлений права звернутись із позовними вимогами про визнання права власності на об’єкти самочинного будівництва в порядку спадкування. Якщо право звернутися з вимогою про визнання права власності на об’єкти самочинного будівництва відповідно до чинного законодавства належало спадкодавцеві, воно також належить спадкоємцеві, який прийняв спадщину. Відповідно до ч. 3,5 с. 376 Цивільного кодексу України право вимагати визнання права власності на самочинно збудоване майно переходить у порядку спадкування.
Відповідно до ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Відповідно до судової практики розгляду цивільних справ про спадкування у разі недотримання спадкодавцем вимог законодавства щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно судами може визнаватись у порядку спадкування право на забудову, право на будівельні матеріали та інше у відповідності зі встановленим судом правовим режимом спірного майна. При здійсненні спадкодавцем самочинного будівництва до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання, які були використані в процесі будівництва. У разі визнання судом права власності на самочинно зведену будівлю за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій ця будівля розміщена, до складу спадщини входить право на відшкодування витрат на будівництво. Також до спадкоємців, які прийняли спадщину, у разі знесення самочинного будівництва переходить обов’язок відшкодувати вартість витрат на його знесення і приведення земельної ділянки до попереднього стану, відповідно до норм ч. 6 ст. 376 Цивільного кодексу України та ч. 4, 7 ст. 376 Цивільного кодексу України. Якщо відсутні документи про відведення земельних ділянок під забудову, таке будівництво визнається самочинним та суди відмовляють у визнання права власності на нього в порядку спадкування.
Відповідно до ч. 3,5 ст. 376 Цивільного кодексу України задоволення судом позову про визнання за спадкоємцем права власності на самочинне будівництво зумовлює виникнення цього права у позивача, а не констатує його перехід у порядку спадкування, тому є неналежним способом захисту прав спадкоємців, якщо право звернутися до суду з вимогою про визнання права власності не належало спадкодавцеві. Право власності на об’єкти самочинного будівництва може бути визнано за спадкоємцем, що має право вимагати визнання такого права, виключно за умови наявності документів про право власності на землю або про право користування земельною ділянкою, що видані на ім’я спадкодавця або спадкоємця, та актів введення будівлі в експлуатацію, якщо їх наявність необхідна відповідно до вимог законодавства, чинного на час завершення будівництва. Належним відповідачем у справах про визнання права власності в порядку спадкування на самочинне будівництво є відповідна місцева рада, до компетенції якої належить вирішення питання щодо розпорядження землями відповідних територіальних громад. Органи місцевого самоврядування, БТІ (бюро технічної інвентаризації), інспекції архітектурно-будівельного контролю можуть бути залучені в якості відповідачів, якщо спадкодавець за життя або спадкоємці звертались до зазначених органів в межах їх компетенції та отримали відмову у вчиненні певних дій або мала місце бездіяльність цих органів.
Необхідні документи та докази для визнання права власності на самочинно зведені будівлі та споруди в суді в порядку спадкування:

• рішення компетентного органу про надання земельної ділянки для забудови;
• ступінь готовності самочинного будівництва;
• чи порушуються цим будівництвом права та законні інтереси інших осіб;
• рік, коли було зведено самочинні будівлі;
• відповідність самочинно зведеної будівлі архітектурним, будівельним, санітарним, протипожежним правилам та нормам;
• наявність акта приймання в експлуатацію або сертифікату відповідності;
• якщо нерухомість збудована в сільській місцевості, то потрібно встановити чи зареєстрована вона у погосподарській книзі сільської ради.

Відповідно до положень судової практики розгляду цивільних справ про спадкування помилковим при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове нерухоме майно є визнання будівництва самочинним, за умови якщо наявні акт про надання (відведення) земельної ділянки для будівництва, паспорт будівництва, проте будинок не був прийнятий в експлуатацію або право власності на нерухоме майно не було зареєстроване в органах технічної інвентаризації.

Визнання права власності на недобудований будинок

Визнання права власності в порядку спадкування на недобудований будинок відповідно до чинного законодавства України неможливе.

Визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:

• цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;
• свідоцтвом про право на спадщину.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності:

• ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки;
• виготовлення технічної документації на земельні ділянки;
• визначення меж земельної ділянки в натурі;
• погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами;
• одержання у встановленому порядку Державного акта на землю;
• реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування – права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім’я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. Не підлягають задоволенню позовні вимоги спадкоємців про визнання права власності на земельну ділянку, щодо якої спадкодавцем розпочато, але не завершено процедуру приватизації. У разі втрати або пошкодження державного акта про право власності на земельну ділянку необхідно отримати новий державний акт (на ім’я спадкодавця). Видача акта здійснюється протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідних матеріалів. Новий державний акт взамін зіпсованого, втраченого (пошкодженого) видається за наявності в територіальному органі Держкомзему другого примірника відповідного державного акта та/або документації Державного фонду документації із землеустрою, відомостей щодо земельної ділянки та її власника (користувача) в державному реєстрі земель. Відмова територіальних органів Державного комітету земельних ресурсів у видачі дублікату державного акта про право власності на земельну ділянку підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства. Належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Окремі випадки звернення до суду про визнання права власності на спадкове майно

Найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім’я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла. Внаслідок того, що перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку. Проаналізувавши судову практику розгляду цивільних справ про спадкування можна вказати на те, що суди обгрунтовано задовольняють позовні вимоги спадкоємців про визнання за ними права власності на житловий будинок при поданні документів щодо права користування або права власності на земельну ділянку, на якій розташовано житловий будинок, висновку БТІ або сертифікату відповідності, виписки з погосподарської книги сільської ради щодо належності будинку, а також наявних рішень про видачу спадкодавцю свідоцтва про право власності на будинок, яке він не отримав. Також судами розглядались спори про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування у тому разі, коли є документ про право спадкодавця на нерухоме майно (договір міни, купівлі-продажу, свідоцтво про право на спадщину, свідоцтво про право на житловий будинок, видане сільською радою), але документи не були зареєстровані в БТІ. Якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку в такому випадку позов про визнання права власності може бути пред’явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Необхідні документи

Для визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку необхідно подавати позовну заяву до суду.
До позовної заяви додаються:

1. копія позовної заяви про визнання права власності в порядку спадкування ;
2. копія свідоцтва про смерть;
3. копія свідоцтва про право на спадщину;
4. копія заповіту;
5. копія заяви про прийняття спадщини;
6. копія витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі;
7. копія технічного паспорта на житловий будинок;
8. копія паспорту громадянина України;
9. копія ідентифікаційного номеру;
10. квитанція про сплату судового збору.

Ціна позову та розмір судового збору

Визнання права власності на майно є вимогою майнового характеру, у зв’язку з чим, ціною такого позову має бути вартість майна, щодо якого заявлено про визнання права власності. Відповідно до п.2.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що якщо позивачем зазначено в заяві ціну позову, але не зазначено вартості майна, щодо якого заявлено вимоги про визнання права власності, та/або не додано доказів в обгрунтування цієї вартості, то позовна заява підлягає поверненню на підставі п.3 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України. Також, якщо в позовній заяві відсутнє посилання на будь-які докази, які б давали змогу визначити вартість нерухомого майна, про визнання права власності на які подано позов – у відкритті провадженні має бути відмовлено. За відсутності даних щодо вартості спірного майна, неможливо встановити правильність визначення позивачем ціни позову. Також не є обґрунтованими доводи позивача про те, що спірне майно не має оціночної вартості (те, що залишкова балансова вартість майна складає 0 грн. не означає, що це майно взагалі не має ніякої вартості, тобто не становить собою ніякої цінності), оскільки, будь-яке майно має дійсну вартість. У випадку відсутності дійсної вартості, майно втрачає свою цінність і спір про право на це майно є безпідставним. Подаючи позов про визнання права власності ставку судового збору необхідно обраховувати за позов майнового характеру, виходячи із вартості майна, відносно якого й пред’являється позов. Згідно Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подачу до суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Наприклад, якщо ціна позову становить 229115,00 грн., то вартість судового збору становить 2291 грн. 15 коп.