Конфіденційна інформація

Матеріал з WikiLegalAid

Нормативна база

Міжнародні нормативно-правові акти:

Українське законодавство:

Постанови пленумів вищих судів:

Конфіденційна інформація як підвид інформації з обмеженим доступом

Конфіденційна інформація – (від англ. confidence — довіра) це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням.

Відповідно до Ст. 21 ЗУ "Про інформацію", конфіденційна інформація разом із службовою та таємною інформацією належить до інформації з обмеженим доступом.

Інформація з обмеженим доступом – це така інформація, доступ до якої має лише обмежене коло осіб і оприлюднення якої заборонено розпорядником інформації відповідно до закону. Обмеження доступу до інформації здійснюється в інтересах національної безпеки або охорони законних прав фізичних та юридичних осіб. Важливо! Обмежується доступ до інформації, а не до документу. Відповідно, якщо в одному документі міститься відкрита і закрита інформація, то відкрита інформація може бути надана на ознайомлення зацікавленій особі у вигляді окремого документу.

За змістом ст. 6 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» вбачається, що інформація з обмеженим доступом, може бути наступною:

  • конфіденційна інформація;
  • таємна інформація – інформація, доступ до якої обмежується і розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю слідства та іншу передбачену законом таємницю;
  • службова інформація - що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню або прийняттю рішень; зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці

До конфіденційної інформації, що є власністю держави і перебуває в користуванні органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, не можуть бути віднесені відомості:

  • про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту;
  • про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян;
  • про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;
  • стосовно стану справ із правами і свободами людини і громадянина, а також фактів їх порушень;
  • про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб;
  • інша інформація, доступ до якої відповідно до законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Конфіденційна інформація про фізичну та юридичну особу

Конфіденційна інформація умовно поділяється на конфіденційну інформацію про фізичну особу та конфіденційну інформацію про юридичну особу.

Підставою для визначення інформації конфіденційною є бажання фізичної чи юридичної особи вважати певну інформацію про неї чи інформацію, що знаходиться у її володінні, конфіденційною. Персональні дані та відомості про фізичну особу є тотожними поняттями. А інформація про особу поширюється не тільки на фізичних а й на юридичних осіб. Будь-яка інформація про особу може бути віднесена на розсуд особи до конфіденційної, якщо це не заборонено Законом. Втім, не вся інформація про особу є конфіденційною. Не належать до інформації з обмеженим доступом: декларації про доходи осіб та членів їхніх сімей, які претендують на зайняття чи займають виборну посаду в органах влади та обіймають посаду державного службовця, службовця органу місцевого самоврядування першої або другої категорії.

Конфіденційна інформація про фізичну особу

Конфіденційна інформація є підвидом інформації про особу і не вичерпується персональними даними. В Законах прямо визначено, що є конфіденційною інформацією про особу. Це, зокрема:

  • відомості про національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, адреса, дата та місце народження (ч.2 ст.11 ЗУ «Про інформацію»); реєстраційний (п.70.15, ст.70 Податкового кодексу);
  • відомості про місце проживання (ч.8 ст.6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір проживання в Україні»);
  • відомості про особисте життя громадян, одержані із звернень громадян (ст.10.ЗУ «Про звернення громадян»);
  • первинні дані, отримані в процесі проведення Перепису населення (ст.16 ЗУ «Про Всеукраїнський перепис населення»);
  • відомості, що подаються заявником на визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (ч. 10.ст.7 ЗУ «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»);
  • інформація про пенсійні внески, пенсійні виплати та інвестиційний прибуток (збиток), що обліковується на індивідуальному пенсійному рахунку учасника пенсійного фонду, пенсійні депозитні рахунки фізичних осіб, договори страхування довічної пенсії (ч.3 ст.53 ЗУ «Про недержавне пенсійне страхування»);
  • інформація про стан пенсійних активів, облікованих на накопичувальному пенсійному рахунку застрахованої особи (ч.1.ст.98 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»);
  • відомості щодо предмета договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, хід їх виконання та результати (ст.895 Цивільного кодексу)
  • інформація яка може сприяти ідентифікації особи неповнолітнього правопорушника або яка стосується факту самогубства неповнолітнього (ч.3.ст.62 ЗУ «Про телебачення та радіомовлення»);
  • інформація про померлого (ст.7 ЗУ Про поховання та охоронну справу»);
  • відомості про оплату праці працівника (ст.31 ЗУ «Про оплату праці» Відомості про оплату праці надаються лише у випадках передбачених законодавством, або за згодою чи на вимогу працівника);
  • заявки та матеріали на видачу патентів ( ст. 19 ЗУ «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»);
  • дані про особу взяту під захист у кримінальному судочинстві ( ст.15 ЗУ «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві»);
  • матеріали заявки фізичної чи юридичної особи на реєстрацію сорту рослин, результати експертизи сорту рослин (ст.23 ЗУ «Про охорону прав на сорти рослин»);
  • дані про працівника суду або правоохоронного органу, взятого під захист (ст. 10 ЗУ «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів»);
  • інформація про осіб, які звернулися до кризового центру про допомогу (ч. 3.ст.8 ЗУ «Про попередження насильства в сім'ї);
  • інформація,що стосується митної вартості товарів, що переміщаються через митний кордон України (ч.1.ст. 263 Митного кодексу);
  • інформація,що міститься в заяві про державну реєстрацію лікарського засобу та додатка до них (ч.8.ст.9 ЗУ «Про лікарські засоби»);
  • відомості, що містяться в текстах судових рішень та дають можливість ідентифікувати фізичну особу, зокрема: імена (ім'я, по батькові, прізвище) фізичних осіб; місце проживання або перебування фізичних осіб із зазначенням адреси, номерів телефонів чи інших засобів зв’язку, адреси електронної пошти, ідентифікаційних номерів (коди);
  • реєстраційні номери транспортних засобів (ст.7 ЗУ «Про доступ до судових рішень»).

Цей перелік не є вичерпним і може бути доповнений іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 10 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто. Крім того, кожна особа має право: 1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, 2) як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються; 3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, 4) використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону.

Право особи на свою приватну сферу абсолютне (це таємниця приватного життя, лікарська таємниця, таємниця сповіді, сюди також слід віднести банківську таємницю, оскільки кожна особа має право вимагати від необмеженого кола осіб обов'язкової заборони на збирання вказаних відомостей, а якщо ці відомості стали відомими особі у зв'язку з її професійною діяльністю, то - нерозголошення).

Конфіденційна інформація про юридичну особу

Що стосується конфіденційної інформації для юридичної особи, то це інформація, яка міститься в договорах, контрактах, листах, звітах, аналітичних матеріалах, виписках з бухгалтерських рахунків, схемах, графіках, специфікаціях і інших документах, що фігурують в діяльності юридичної особи. Розголошення даних, що містяться в таких документах, може бути використано конкурентами і, відповідно, завдати економічної та іншої шкоди юридичній особі. Важливо уточнити, що конфіденційна інформація є тотожною комерційній таємниці. Особливістю відомостей, що складають комерційну таємницю, як вид конфіденційної інформації, є їх комерційний і господарський характер. Іншими словами, це інформація, що має економічну цінність, здатна впливати на фінансове становище суб’єкта підприємницької діяльності, розмір одержуваного ним прибутку.

При цьому, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.1993 року "Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці", комерційну таємницю не становлять:

  • установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами;
  • інформація за всіма встановленими формами державної звітності; дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів; відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за
  • професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць;
  • документи про сплату податків і обов'язкових платежів;
  • інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров'ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;
  • документи про платоспроможність;
  • відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об'єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;
  • відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.

Розпорядники конфіденційної інформації

Розпорядниками, тобто особами, які відповідно до їх повноважень володіють конфіденційною інформацією, являються:

  • суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
  • юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
  • особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
  • суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Згідно Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, відповідно до ст. 32 Конституції України.

Розпорядник інформації зобов'язаний:

  • надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується;
  • використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом;
  • вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб;
  • виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.
  • надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об’єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
  • вести облік запитів на інформацію;
  • визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо;
  • мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації;

Зберігання інформації про особу не повинно тривати довше, ніж це необхідно для досягнення мети, задля якої ця інформація збиралася.

Відповідальність за неправомірне використання конфіденційної інформації

Кримінальна відповідальність

Кримінальним кодексом України передбачена відповідальність за порушення недоторканості приватного життя.

Стаття 182. Порушення недоторканності приватного життя
1. Незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу або незаконна зміна такої інформації, крім випадків, передбачених іншими статтями цього Кодексу, -
караються штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
2. Ті самі дії, вчинені повторно, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам особи, -
караються арештом на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.
Примітка. Істотною шкодою у цій статті, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Конституція України у ст. 32 встановила право кожного громадянина на недо­торканність приватного життя, на особисту і сімейну таємницю, а також заборонила збирання, зберігання, поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди. Однією з гарантій здійснення цього права громадян є ст. 182 КК. Таке право може бути обмежене тільки відповідно до закону на підставі судового рішення.

Небезпечність даного злочину полягає в тому, що він порушує суспільні від­носини, що забезпечують недоторканність приватного життя особи. Предметом зло­чину є конфіденційна інформація про особу. Така інформація може закріплюватися на різних матеріальних носіях: папері, касетах, дискетах, фотографіях, міститися у творі, що публічно демонструється, або у творі, виданому в засобах масової інфор­мації, тощо. До конфіденційних належать відомості, які становлять особисту або сі­мейну таємницю особи, наприклад, інформація про сімейний стан, стан здоров’я, майновий стан, відомості про дату народження тощо, а також будь-які інші відомості, які потерпілий бажає зберегти в таємниці. Не може визнаватися конфіденційною така інформація, яка вже була раніше оприлюднена шляхом публікації або у будь-який інший спосіб. Потерпілим від даного злочину може бути будь-яка особа, щодо якої збиралася, використовувалася або поширювалася конфіденційна інформація.

Об’єктивна сторона злочину виражається у вчиненні щодо особи однієї із таких альтернативних дій, а саме у незаконному: а) збиранні конфіденційної інформації щодо цієї особи; б) зберіганні такої інформації; в) використанні; г) знищенні або д) поширен­ні вказаної конфіденційної інформації чи е) незаконній зміні такої інформації.

Незаконність стосовно кожної із зазначених дій означає: а) відсутність згоди фі­зичної особи на її здійснення або б) відсутність передбачених Конституцією України та законами України правових підстав для вчинення цих дій без згоди особи.

Адміністративна відповідальність

Кодексом України про адміністративні правопорушення також передбачена відповідальність за неправомірне використання конфіденційної інформації. Це, зокрема стаття 164-3 - недобросовісна конкуренція (відповідальність передбачена за отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також іншої конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця ), стаття 186-3 - порушення порядку подання або використання даних державних статистичних спостережень, стаття 212-2 - порушення законодавства про державну таємницю.

Цивільно-правова відповідальність

Статтями 286 та 302 Цивільного кодексу України передбачена заборона поширення інформації про фізичну особу без її згоди. Так, при наявності відповідних фактів, право особи на приватне життя якої було порушене, вона має право звернутися до суду з позовом про захист честі та гідності, стягнення моральної шкоди чи іншим видом позову.

Також, відповідно до статті 862 ЦК якщо сторона у договорі підряду внаслідок виконання договору одержала від другої сторони інформацію про нові рішення і технічні знання, у тому числі й такі, що не захищаються законом, а також відомості, що можуть розглядатися як комерційна таємниця, вона не має права повідомляти їх іншим особам без згоди другої сторони.

Відповідно до ст. 895 ЦК виконавець і замовник зобов'язані забезпечити конфіденційність відомостей щодо предмета договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, ходу його виконання та одержаних результатів, якщо інше не встановлено договором. Обсяг відомостей, що належать до конфіденційних, встановлюється договором.

Отримано з https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=Конфіденційна_інформація&oldid=7158