Встановлення факту смерті на тимчасово окупованих територіях
Нормативна база
Цивільний процесуальний кодекс України
Інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.04.2016 № 9-1130/0/4-16
Загальні положення
Мешканці тимчасово окупованих територій України часто відчувають на собі тягар з оформлення важливих документів. Так, проблеми виникають при оформленні, наприклад, народження дитини чи реєстрації смерті рідних та близьких. Це, в подальшому, буде перешкодою для отримання різних допомог чи оформлення спадщини, оскільки документи, які видають на окупованих територіях, не мають юридичної сили та не визнаються на території України.
Відповідно до статті 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту народження або смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження або смерті.
З метою спрощення судового процесу розгляду заяв громадян про встановлення вказаних фактів, що відбулися на тимчасово окупованій території України, Верховною Радою України 04.02.2016 прийнято Закон України «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України» № 990-VІІІ, що набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Так, главу 6 Цивільного процесуального кодексу України доповнено статтею 317, що регламентує особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України.
Куди звернутись за отриманням свідоцтва про смерть
Для отримання свідоцтва про смерть осіб, які померли на тимчасово окупованій території України, необхідно:
- звернутися спочатку до будь-якого відділу державної реєстрації актів цивільного стану в межах території підконтрольній владі України та отримати письмову відмову, яка має бути використана при підготовці заяви до суду;
- подати до будь-якого суду (за межами такої території, незалежно від місця проживання заявника) заяву про встановлення відповідно факту народження чи смерті особи на тимчасово окупованій території України, а разом з нею – належні докази та квитанцію про сплату судового збору.
Хто може звернутися до суду?
Відповідно до ст. 317 Цивільного процесуального кодексу України, заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Вимоги до заяви
Статтею 317 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що у заяві повинно бути зазначено:
- який факт заявник просить встановити та з якою метою;
- причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
- докази, що підтверджують факт.
До заяви додаються також докази, що підтверджують викладені заявником обставини та довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
До доказів, які можуть підтверджувати факти наведені в заяві можна віднести письмові свідчення очевидців, фототаблицю з місця поховання, медичні документи про смерть.
Строки розгляду заяви
Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
Разом з тим, термін “невідкладно”, у кожній конкретній ситуації буде різним, виходячи з завантаженості судді та дня подачі заяви до суду. Однак, в будь-якому випадку, можна розраховувати на розгляд судом справи протягом 1-5 днів.
Що повинно зазначатись у рішенні суду
У рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Принциповим та важливим у даному питанні є роз’яснення надані Палатою із цивільних та кримінальних справ Вищого спеціалізованого суду України. Результати аналізу судової практики свідчать про те, що почасти суди під час ухвалення рішень про визнання факту смерті використовують у резолютивних частинах формулювання про те, що відповідний факт мав місце у населених пунктах «Донецької народної республіки» або «Луганської народної республіки».
У цьому контексті слід зважати на те, що така практика є неприпустимою, оскільки факт існування ані так званої «Донецької народної республіки», ані так званої «Луганської народної республіки» не визнається органами влади України, а окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування.
Натомість обґрунтованою є судова практика, згідно з якою під час розгляду заяв про встановлення фактів смерті, а також пов’язаних із таким розглядом клопотань заявників щодо вказівки у судових рішеннях на те, що відповідний факт мав місце у населених пунктах «Донецької народної республіки», зазначається про неможливість задоволення заяв у частині такої вказівки з огляду на положення чинного законодавства. Внаслідок цього, судами при задоволенні заяв про встановлення фактів, які мають юридичне значення та які мали місце в окремих районах Донецької та Луганської областей, що визнані тимчасово окупованими територіями, у резолютивній частині відповідних рішень зазначається коректна назва населених пунктів, а яких мав місце встановлений факт (село, селище, місто; район; область) з урахуванням вимог Конституції у цій частині, наприклад, «місто Амросіївка Амросіївського району Донецької області, Україна» тощо.
Також з огляду на вимоги Конституції України при позначенні місця настання певного факту відсутні підстави використовувати такі формулювання, як «Донецька народна республіка (територія, непідконтрольна державній владі України)», «Донецька народна республіка, яка є тимчасово окупованою територією», «самопроголошена Донецька народна республіка» тощо.
