Погашення та зняття судимості

Нормативна база

• Кримінальний Кодекс України
• Кримінальний процесуальний Кодекс
• Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості " від 26.12.2003 N 16

Основні аспекти

Судимість є правовим наслідком засудження особи вироком суду до кримінального покарання. Вона виражається в такому стані особи, який пов'язаний з певними цивільно-правовими і кримінально-правовими обмеженнями. Судимість має своєю метою попередження вчинення нових злочинів як особою, що має судимість, так й іншими особами. Підставою судимості є наявність обвинувального вироку суду, який набрав законної сили і яким особа засуджується до певного покарання. Такими, що не мають судимості, визнаються (ч. 3 ст. 88 Кримінального кодексу України):

а) особи, засуджені вироком суду, без призначення покарання;

б) особи, засуджені вироком суду, із звільненням від покарання;

в) особи, які відбули покарання за діяння, злочинність і караність яких виключена законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 88 КК судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами. Відповідно до ч. 1 ст. 88 КК особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувачувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

Погашення судимості

Погашення судимості — це автоматичне її припинення при встановленні передбачених законом умов. Головним з них є невчинення особою протягом строку судимості нового злочину.

Судимість має строковий характер. Закон визначає, коли вона виникає (з дня набрання законної сили обвинувальним вироком), та встановлює підстави й припинення. Такими підставами є погашення судимості та її зняття. Як погашення, так і зняття судимості пов'язані зі спливом певних термінів, протягом яких особа повинна перетерпіти негативні наслідки та своєю поведінкою довести остаточне виправлення.

Припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загальноправові наслідки засудження та призначення покарання. Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов'язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості при вирішенні будь-яких питань, у т.ч. і при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості і є неприпустимим. Погашення судимості є типовим і найбільш поширеним способом її припинення. При цьому особа втрачає статус судимого без будь-яких своїх додаткових зусиль, без прийняття спеціального рішення з цього приводу державним органом. Автоматичне погашення судимості випливає безпосередньо із КК. Стаття 89 КК встановлює диференційовані строки погашення судимості залежно від виду і строку покарання, відбутого винним. У деяких випадках судимість погашається самим фактом відбуття покарання або звільнення від нього. Наприклад, судимість погашається після відбуття такого покарання, як позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Стаття 89 КК передбачає також погашення судимості перебігом встановленого в законі строку після відбуття особою основного і додаткового покарання. Тривалість цих строків встановлюється залежно від виду покарання і ступеня тяжкості вчиненого злочину. Так, п. 5 передбачає строк погашення судимості в один рік, якщо особи відбули покарання у виді штрафу, громадських робіт, виправних робіт або арешту, а для осіб, які відбули покарання у виді обмеження волі, строк погашення судимості дорівнює двом рокам (п. 6). У пунктах 6-9 ст. 89 КК строки погашення судимості диференціюються залежно від категорії злочинів (ст. 12). Для злочинів невеликої тяжкості — 2 роки; середньої тяжкості — 3 роки; тяжких — 6 років; особливо тяжких — 8 років. Закінчення передбачених ст. 89 КК строків судимості за умови, що перебіг строку не переривався вчиненням нового злочину, дозволяє вважати особу такою, яка не має судимості. Судимість погашається автоматично за наявності умов, передбачених ст. 89 КК України.

Зняття судимості

Судимість має закріпити результати впливу на засудженого в ході виконання покарання, дати можливість переконатися, що відбулося його виправлення. Однак засуджений своєю поведінкою може довести, що мета судимості досягнута до погашення її строку, встановленого у ст. 89 КК'. У зв'язку з цим законодавець закріплює у КК ще одну форму припинення стану судимості - зняття судимості. Такий законодавчий крок спрямований на реалізацію принципу гуманізму, персоніфікації (особистісного характеру) кримінальної відповідальності, а також на досягнення певних позитивних змін в особі засудженого, появу у нього властивостей, що утримуватимуть його від вчинення нових злочинів, обумовлюватимуть додержання правил правослухняної поведінки та співжиття у суспільстві.

Умови зняття судимості

Кримінальний кодекс передбачає певні умови зняття судимості (процесуальний порядок зняття судимості закріплений у ст. 414 Кримінальному процесуальному кодексі). Згідно з частинами 1, 2 ст. 91 КК зняття судимості допускається за наявності таких умов:

- відбуття особою покарання лише двох видів - обмеження волі або позбавлення волі. Або, інакше кажучи, має бути фактично відбуте покарання певного виду;

- сплив не менш як половини строку погашення судимості, передбаченого ст. 89 КК;

- особа довела своє виправлення зразковою поведінкою та сумлінним ставленням до праці;

- суд визнав за можливе зняти судимість до повного спливу її строку, визначеного законом.

Має бути наявною сукупність перелічених умов. При цьому зняття судимості є правом, а не обов'язком суду. Відбуття покарання певного виду як умова зняття судимості Дострокове зняття судимості застосовується лише щодо тих осіб, які відбули покарання лише у вигляді обмеження волі або позбавлення волі, а не покарання інших видів. З огляду на це не можна вважати осіб такими, які відбули покарання у виді обмеження або позбавлення волі, у випадках, коли ці види покарання в установленому законодавством порядку були замінені на покарання інших видів або особа звільнялась від відбування покарання з випробуванням або невідбута нею частина покарання (у виді обмеження або позбавлення волі) була замінена більш м'яким покаранням. Тобто зняття судимості застосовується лише щодо тих осіб, які реально відбули призначене їм покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Сплив половини строку судимості, як умова її дострокового зняття

Дострокове зняття судимості допускається лише після того, як сплив строк, визначений у ч. 2 ст. 91 КК: "не менш як половина строку погашення судимості, зазначеного у статті 89 цього Кодексу". Тому на обчислення таких строків поширюються правила, закріплені у ст. 89 КК (див. вище). Встановлення у ч. 2 ст. 91 КК такої обов'язкової умови зняття судимості, як відбуття особою "не менш як половини строку погашення судимості", можна розглядати як специфічний "засіб" виправлення такої особи (у тому числі через те, що її становище протягом певного часу після відбування покарання у виді обмеження чи позбавлення волі обмежує або унеможливлює вчинення нею нових злочинів). З огляду на зазначене слід підтримати точку зору В. О. Навроцького, згідно з якою судимість з осіб, достроково звільнених від відбування покарання або яким покарання замінено більш м'яким, не повинна зніматися, принаймні до спливу строку покарання, призначеного за вироком суду. В іншому випадку неможливе направлення для відбування покарання особи, яка не витримала іспитовий строк, вчинила новий злочин.

Виправлення особи як умова зняття судимості

Пленум ВСУ в абз. 1 своєї постанови "Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості" від 26.12.2003 N 16 роз'яснює, що відповідно до ст. 91 або ч. 3 ст. 108 КК умовою дострокового зняття судимості з повнолітньої особи, яка відбула покарання у виді обмеження або позбавлення волі, та з особи, яка вчинила тяжкий або особливо тяжкий злочин у віці до 18 років і відбула за нього покарання у виді позбавлення волі, є встановлення (в тому числі судом), що ця особа зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення. Доведенням особою виправлення згідно з ч. 1 ст. 91 КК визнаються зразкова поведінка та сумлінне ставлення до праці. Зразковість поведінки особи дістає вияв у дотриманні нею правил суспільної моралі під час проживання у сім'ї, спілкування з близькими, колегами по роботі та іншими особами, гідному ставленні до цих осіб, а також при відвідуванні нею різних публічних заходів, у навчанні, праці, реалізації різних індивідуальних потреб тощо.

З метою повернення осіб, які відбули покарання у виді обмеження чи позбавлення волі, до самостійного загальноприйнятого соціального життя в суспільстві вживаються заходи соціальної адаптації таких осіб, передбачені Законом України "Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк" від 17 березня 2011 р. з останніми змінами

Сумлінне ставлення до праці полягає у суспільно корисній праці відповідної організаційно-правової форми (наприклад в участі у підприємницькій діяльності, виконанні різних цивільно-правових договорів, добровільній діяльності у благодійних організаціях тощо) і передбачає дотримання у процесі праці загальноприйнятих правил правослухняної поведінки, співжиття у суспільстві (наприклад: підвищення рівня фахової кваліфікації, необхідного для забезпечення належного виконання трудових обов'язків; отримання обумовленої винагороди за працю, сплата різних обов'язкових платежів, пов'язаних з трудовою діяльністю; належне дотримання правил техніки безпеки на виробництві тощо). Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону "Про застосування амністії в Україні" в редакції від 14 травня 2014 р. Закон про амністію не може передбачати зняття судимості з осіб, які звільняються від відбування покарання. Інакше кажучи, амністія не передбачає автоматичного зняття судимості. Водночас, у ч. 3 ст. 6 Закону "Про застосування амністії в Україні" роз'яснюється, що питання про зняття судимості з осіб, до яких застосована амністія, вирішується відповідно до положень КК. Незважаючи на тривалість існування інституту судимості та ґрунтовну теоретичну розробку відповідної проблематики ціла низка положень, які стосуються судимості, продовжують залишатися актуальними для подальшого дослідження. Чи не найгостріше з них стосується доцільності збереження цього інституту - тривала дія негативних правових наслідків засудження після повного відбуття призначеного покарання. Останнім часом усе більше прихильників завойовує позиція, згідно з якою звільнення від покарання чи то в силу його виконання у повному обсязі, чи то достроково, має повністю припиняти кримінально-правові відносини між державою та особою, яка колись вчинила злочин. Очевидно, потрібні спеціальні дослідження, які б або спростували таку позицію, або ж обґрунтували аргументи на її користь, достатні для відповідного законодавчого рішення. Ще одна проблема - недостатня ефективність судимості, показником чого є доволі високий рівень рецидиву. Це, на противагу вищенаведеній позиції, штовхає до посилення обмежень щодо осіб, які мають судимість, що також потребує теоретичного аналізу. Гостро стоїть і проблема загальноправових наслідків судимості, насамперед їх систематизації та кодифікації правових норм, що передбачають обмеження для осіб, які мають судимість, а, подекуди, і просто раніше засуджених - навіть тих, судимість яких знята чи погашена.

Приклад заяви про погашення судимості

                                                                                             До місцевого суду ___________________
                                                                                             ______________ (П.І.Б.,засудженого , адреса)

                                                        ЗАЯВА про погашення судимості 

Вироком місцевого суду ____________ від ___ 201__ р. я _______________ (П.І.Б.) був засуджений за ч.__ ст.___ КК України до _________ (міра покарання).

Покарання відбув повністю (був достроково звільнений від відбування покарання) ___ 201 __ р.

За цей час я повністю усвідомив свою вину у вчиненні злочину, моя поведінка стала зразковою, я чесно працюю ____________ (назва підприємства, установи чи організації). Це підтверджується _________________ (характеристика, витяг з наказу про заохочення тощо)

Відповідно до ст.414 Кримінального процесуального кодексу України,

ПРОШУ:

1.Погасити мою судимість за вироком місцевого суду _______ від ___ 201_ р.

Додатки:

1) Виробнича та громадська характеристика.

2) Витяг з наказів про заохочення.

3) Копія вироку, довідки про звільнення.

4) Клопотання колективу підприємства (установи, організації).

Дата Підпис Ініціали, прізвище