Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги
Нормативна база
Загальні положення
Зловживання особою своїми повноваженнями - це протиправне використання наданих їй повноважень у зв’язку зі здійсненням професійної діяльності, яка пов’язана з наданням публічних послуг.
Дане кримінальне правопорушення регулюється ст. 365-2 Кримінального кодексу України.
За зловживання повноваженнями нотаріусом, оцінювачем, аудитором, іншою особою, яка не є державним службовцем, посадовою особою місцевого самоврядування, проте здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг, з метою отримання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, якщо це завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб передбачена кримінальна відповідальність та накладення санкцій від штрафу до позбавлення волі на строк до 8 років.
Суб'єкт кримінального правопорушення
Суб’єктом даного кримінального правопорушення є особа, яка здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг. Такою особою може бути нотаріус, оцінювач, аудитор, експерт, член трудового арбітражу, третейський суддя (під час виконання цих функцій).
Суб’єктом також може бути й інша особа, яка:
1. не є державним службовцем, посадовою особою місцевого самоврядування;
2. здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг, які характеризуються такими ознаками:
- публічні послуги спрямовані на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов’язків юридичних або фізичних осіб;
- порядок та форма надання публічних послуг визначені органами держави чи місцевого самоврядування;
- результати надання послуг, оформлюються офіційним документом;
- послуги породжують наслідки правового характеру.
Об’єктивна та суб'єктивна сторони кримінального правопорушення
Об’єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365-2 Кримінального кодексу України, характеризується наступними ознаками:
1) діянням, яке може бути вчинене як шляхом дії, так і бездіяльності (діяння полягає у зловживанні особою своїми повноваженнями, які їй надані в зв’язку зі здійсненням професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг);
2) наслідками у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб;
3) причинним зв’язком між діянням та наслідками. Тобто карається злочин, який визнається закінченим з моменту настання наслідків із матеріальним складом. Відсутність зазначених наслідків може вказувати про незакінчений.
Матеріальною шкодою, вважається шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
Форми зловживання повноваженнями особи, яка здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг, характеризуються повноваженнями, що визначають компетенцію особи та встановлюються законами, постановами, наказами, положеннями, інструкціями, актами індивідуальної дії та договорами.
Суб’єктивна сторона характеризується умисною або змішаною формою вини.
Ставлення особи до діяння виявляється у прямому умислі, а до наслідків може бути як умисним, так і необережним.
Також суб’єктивна сторона обов’язково визначається:
1) корисливим мотивом;
2) спеціальною метою, а саме, отриманням неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.
Судова практика
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 грудня 2018 року у справі № 301/2178/13-ксформулювала наступні висновки щодо застосування норми права, закріпленій у ч.2 ст.365 Кримінального кодексу:
«Не всі насильницькі дії, описані в частині другій статті 365 КК, можуть отримати юридичну оцінку за іншими статтями зазначеного Кодексу, а ті з них, що можуть бути кваліфіковані за статтями про злочини проти життя і здоров'я особи із загальним суб'єктом, не відображають належного рівня суспільної небезпечності вчиненого. Адже підвищення такої небезпечності зумовлене особливостями спеціального суб'єкта злочину - працівника правоохоронного органу, службове становище якого передбачає з одного боку обов'язок захисту прав і свобод людини від протиправних посягань, необхідні для його виконання державно-владні права та повноваження й підвищену відповідальність перед суспільством за свої дії чи бездіяльність, а з іншого - ширші можливості для порушення цих самих прав і свобод, аж до найтяжчих форм, порівняно з особою, котра не має відповідного службового становища. "Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.2 ст. 365 КК, вичерпується діями, які явно виходять за межі наданих працівнику правоохоронного органу прав чи повноважень і містять принаймні одну з ознак: супроводжуються насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування. Заподіяння наслідків у вигляді істотної шкоди в розумінні пункту третього примітки до ст. 364 КК не є обов'язковою умовою для кваліфікації дій за ч.2 ст.365 КК"
