Примусове лікування осіб хворих на наркоманію

Нормативна база

• Кримінальний кодекс України
• Кримінальний процесуальний кодекс України
• Кримінально-виконавчий кодекс України
• Закон України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними»
• Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»
• Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей»
• Закон України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори»
• Інструкція про порядок виявлення та постановки на облік осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України від 10 жовтня 1997 року № 306/680/21/66/5
• Наказ Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства внутрішніх справ України від 16 липня 1998 року № 158/417 „Про затвердження Порядку проведення медичного огляду та медичного обстеження осіб, які зловживають наркотичними засобами або психотропними речовинами”, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 липня 1998 року за № 482/2922)
• Постанова Пленуму Верховного суду України від 03 червня 2005 року №7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування»

Заклади примусового лікування осіб які вживають наркотичні засоби

Примусове лікування осіб, визнаних хворими на наркоманію, але які ухилються від добровільного лікування або продовжють після лікування вживати наркотичні засоби без призначення лікаря і відносно яких у зв'язку з їхньою небезпечною поведінкою до органів Національної поліції або прокуратури звернулися близькі родичі чи інші особи, за рішенням суду може бути направлена на лікування від наркоманії до спеціалізованого лікувального закладу органів охорони здоров'я, а неповнолітні, які досягли шістнадцятирічного віку, - до спеціалізованих лікувально-виховних закладів терміном до одного року.

Спеціалізовані лікувальні і лікувально-виховні заклади для неповнолітніх визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я. Порядок лікування таких хворих та функціонування спеціалізованих закладів встановлюється Кабінетом Міністрів України (Міністерство охорони здоров'я України) (частина перша статті 16 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» (далі - Закон).

Не підлягають направленню на примусове лікування особи:

• які страждають на тяжкі психічні розлади або іншу тяжку хворобу, що перешкоджає перебуванню в таких закладах;
• особи з інвалідністю І та ІІ груп, вагітні жінки і матері, що мають немовлят;
• чоловіки віком понад 60 років і жінки віком понад 55 років (стаття 16 Закону).

До таких осіб застосовується лікування в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я (Міністерство охорони здоров'я України). До осіб, щодо яких порушено клопотання про направлення на примусове лікування, в разі ухилення від з'явлення до суду застосовується привід органом Національної поліції.

Розгляд матеріалів у суді про направлення осіб на примусове лікування від наркоманії

Матеріали про направлення на примусове лікування осіб, хворих на наркоманію, розглядаються:

• районним (міським) судом за місцем проживання особи
• за місцем розташування органу, який подав такі матеріали.

Матеріали про направлення на примусове лікування від наркоманії підлягають розгляду суддею одноособово не пізніш як у двадцятиденний строк з моменту їх надходження до суду у відкритому судовому засіданні у присутності особи, щодо якої порушено таке клопотання, її законного представника, а за їх бажанням - і захисника. Про час розгляду матеріалів суддя повідомляє прокурора, нез'явлення якого не перешкоджає розгляду матеріалів. В судовому засіданні перевіряються обгрунтованість медичного висновку про необхідність направлення особи на примусове лікування від наркоманії та інші фактичні дані, що доводять чи спростовують потребу застосування до особи такого лікування.

В необхідних випадках до суду можуть бути запрошені члени (член) медичної комісії, які проводили медичне обстеження хворого на наркоманію і склали медичний висновок про необхідність направлення його на примусове лікування, а також особи, що порушили таке клопотання.

Після дослідження матеріалів, дачі пояснень запрошених осіб та заслухавши думку прокурора і думку захисника (в разі їх участі) суддя в нарадчій кімнаті виносить мотивовану постанову про направлення особи на примусове лікування від наркоманії чи про відмову в такому лікуванні, на яку може бути подано апеляцію до апеляційного суду (стаття 17 Закону).

За особами, які перебувають у спеціалізованих лікувальних закладах, зберігається право на жилтлове приміщення за місцем їх постійного проживання протягом усього часу перебування в них.

Дострокове звільнення від примусового лікування від наркоманії:

• за постановою районного (міського) суду за місцем розташування спеціалізованого лікувального закладу особа, яка перебуває на примусовому лікуванні;
• на підставі подання спеціалізованого лікувального закладу і медичного висновку може бути достроково звільнена від нього або виписана з такого лікувального закладу в разі тяжкого захворювання, що перешкоджає подальшому її перебуванню в цій установі;
• у разі коли відпала необхідність у лікуванні від наркоманії (стаття 18 Закону).

Продовження строку примусового лікування від наркоманії:

• у разі систематичного порушення особою, яка перебуває в спеціалізованому лікувальному закладі, режиму та курсу лікування від наркоманії, внаслідок чого заходи лікувального впливу не дали позитивних результатів;
• за поданням адміністрації лікувального закладу, погодженим з прокурором, і на підставі медичного висновку районний (міський) суд за місцем розташування лікувального закладу може продовжити цій особі строк перебування у ньому.

При цьому загальний термін примусового лікування не може перевищувати дванадцяти місяців.

Зазначене подання розглядається судом не пізніш як у десятиденний строк з моменту його надходження до суду в присутності особи, щодо якої порушено клопотання про продовження строку перебування у закладі, і, за її бажанням, - захисника.

На постанову суду про продовження або про відмову в продовженні строку примусового лікування в спеціалізованому лікувальному закладі може бути подано апеляцію до апеляційного суду. Особа, яка втекла із спеціалізованого лікувального закладу, а так само по дорозі до такого закладу, притягається до відповідальності згідно з законодавством.

Обмеження прав особи, хворої на наркоманію, на період примусового лікування:

Постанова суду про направлення особи, хворої на наркоманію, на примусове лікування є підставою для звільнення її з роботи або припинення навчання у встановленому законодавством порядку (cт 21 Закону).

Див. також

• Відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 Кримінального кодексу України
• Порядок і процедура медичного освідування на предмет керування транспортним засобом в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння
• Притягнення особи до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами у стані сп'яніння