Визнання особи, яка зловживає азартними іграми, обмежено дієздатною

Матеріал з WikiLegalAid
Версія від 15:39, 15 січня 2018, створена Natalia.zaitseva (обговорення | внесок) (Natalia.zaitseva перейменував сторінку з Визнання особи, яка зловживає азартними іграми, обмежено дієздатною. на [[Визнання особи, яка зловжива...)

Нормативна база

Загальна інформація.

Підставами для обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, згідно ст.36 ЦКУ можуть служити: психічний розлад, істотно впливає на здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними; а також зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми, якщо при цьому людина ставить себе і свою сім’ю у важке матеріальне становище. Над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, встановлюється піклування.

Така людина може самостійно вчиняти лише дрібні побутові угоди. Правочини щодо розпорядження майном та інші правочини, що виходять за межі дрібних побутових, вчиняються тільки за згодою піклувальника. Грубо кажучи, купити хліб у магазині людина, чия цивільна дієздатність обмежена, може самостійно, а от для того, щоб взяти кредит або продати квартиру йому необхідна згода піклувальника.

У той же час, відмова піклувальника дати згоду на вчинення правочинів, що виходять за межі дрібних побутових, може бути оскаржена особою, цивільна дієздатність якої обмежена, до органу опіки та піклування або суд.
Одержання заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів особи, цивільна дієздатність якої обмежена, та розпорядження ними здійснюються також піклувальником. Однак піклувальник може письмово дозволити фізичній особі, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно одержувати заробіток, пенсію, стипендію, інші доходи та розпоряджатися ними.

Особа, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно несе відповідальність за порушення нею договору, укладеного за згодою піклувальника, та за шкоду, заподіяну нею іншій особі.недієздатною подається до суду за місцем її проживання, а якщо людина перебуває на лікуванні в наркологічному або психіатричному закладі, – за місцезнаходженням цього закладу.

Підсудність справ про обмеження цивільної дієздатності або визнання недієздатним громадянина України, який проживає за її межами, визначається за клопотанням заявника ухвалою судді Верховного Суду України.

Хто має право звертатися.

Заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи може бути подана членами її сім’ї, органом опіки та піклування, наркологічним або психіатричним закладом. Із заявою про визнання фізичної особи недієздатною може звернутися будь-який член сім’ї, близький родич, незалежно від їх спільного проживання, орган опіки та піклування, а також психіатричний заклад.

Вартість.

За подання заяви про визнання громадянина обмежено дієздатним або недієздатним згідно п. 9 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється. Але якщо суд встановить, що заявник діяв несумлінно, з метою позбавлення дієздатності або обмеження дієздатності психічно здорової особи, суд стягує всі судові витрати із заявника. Новелою ЦК (ст. 39) є те, що в ньому передбачено право на відшкодування заявником моральної шкоди у разі пред'явлення ним недобросовісної вимоги без достатніх підстав.

Перелік необхідних документів.

Зміст заяви

У заяві повинно бути зазначено, стосовно яких прав варто обмежити дієздатність громадянина: • одержувати й самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами; • укладати угоди (договори дарування, купівлі-продажу, позики і т. д.).

Громадянин, про обмеження цивільної дієздатності якого подана в суд заява, стає особою, що бере участь у справі. Тому незалежно від стану здоров'я йому повинна надсилатися копія заяви. Відповідно до ст. 64 Конституції України, ст. ст. 31, 32, 38 ЦПК України він має право всіма законними способами відстоювати в суді свої інтереси, доручати ведення справи своєму представникові, адвокатові.

2. Визнання громадянина недієздатним можливо за умови, що воно викликає певні правові наслідки. У тих випадках, коли психічно хвора особа не є небезпечною, визнання її недієздатною є порушенням його прав, що передбачено Європейською конвенцією про права людини від 4 листопада 1950 р. ([ст. 5 - 9, розділ 1]). В заяві про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним повинна бути зазначена мета, для досягнення якої необхідно визнати його таким. Разом із заявою про визнання громадянина обмежено дієздатним або недієздатним особа, що звертається з такою заявою, повинна представити суду такі документи:

- докази, що підтверджують хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок якого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними. Такими доказами можуть бути:

  • а) виписка з історії хвороби;
  • б) довідка про стан здоров'я;
  • в) виписка з військового квитка про причину звільнення з армії або відсторонення від проходження військової служби;
  • г) довідка військового госпіталю про поранення, травму голови;
  • д) документи й акти, складені працівниками міліції, представниками громадськості;
  • е) показання свідків, лікарів про дивну поведінку громадянина в побуті, на вулиці, про наявність захворювання;
  • ж) інші докази, які свідчать, що в громадянина є серйозні відхилення від звичайних норм поведінки (постійно сміється, смикається, жестикулює, командує, співає тощо).

При наявності достатніх даних про хронічний, стійкий психічний розлад громадянина для визначення його психічного стану судді (суду) слід призначити судово-психіатричну експертизу й отримати медичний висновок;

- докази, що підтверджують факти зловживання особою спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами:

  • а) протоколи зборів трудового колективу, де працює особа;
  • б) протоколи засідань громадських організацій, житлово-експлуатаційних організацій, вуличних комітетів;
  • в) акти й протоколи органів міліції;
  • г) постанови судді про притягнення до адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство;
  • д) довідки медичних установ, про те, що громадянин лікувався від наркоманії, зловживання спиртними напоями;
  • е) акти адміністрації про відсторонення від роботи особи, що з'явилася на роботі в стані алкогольного або токсичного сп'яніння;
  • ж) копії рішень судів у справах про звільнення особи з роботи за п. 7 ст. 40 Кодексу законів про працю України;
  • з) різні протоколи, медичні довідки, картки та ін.

- докази про матеріальне становище особи, щодо якої порушена справа про обмеження дієздатності:

  • а) довідка про заробітну плату;
  • б) довідка про одержувану пенсію, про інші доходи;
  • в) довідка про наявність майна, його вартість і значимість для сім'ї.

- докази про доходи сім'ї та кількість її членів:

  • а) довідки про заробітну плату членів сім'ї;
  • б) довідки про пенсію й інші доходи;
  • в) довідка про наявність у сім'ї як загального, так і роздільного майна;
  • г) довідка житлово-експлуатаційних організацій або вуличних комітетів про склад сім'ї, наявність утриманців (не тільки тих, які проживають із цією особою, але й тих, яких він відповідно до закону зобов'язаний утримувати, наприклад, платити аліменти дитині від першого шлюбу, утримувати матір, батька - інвалідів I групи або які потребують його допомоги на інших законних підставах);

- характеристики з місця роботи й проживання.

Назва заяви повинна вказувати на її зміст. Наприклад, "Заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи" або "Заява про визнання особи недієздатною" тощо.

ЗРАЗОК

______________ (назва суду) Заявник : ________________________ (ПІБ, повна адреса, номер телефону, ІПН) Третя особа: Міський відділ органу опіки та піклування ________________________ (адреса, телефон) ЗАЯВА про обмеження цивільної дієздатності _____ (ПІБ особи, відносно якої ставиться питання про обмеження цивільної дієздатності) який проживає разом зі мною з ______ року і доводиться мені чоловіком з ________ 20__ р. Протягом останніх ____ років він всі отримані гроші витрачає на азартні ігри чим ставить сім'ю в тяжке матеріальне становище. У зв'язку із зловживанням азартних ігор має довідку про психічний розлад здоров'я. Згідно зі ст. 36 - 37 Цивільного кодексу України та ст. 236 - 238 Цивільного процесуального кодексу України, ПРОШУ: 1. Визнати обмежено дієздатним _______ (П.І.Б., рік та місце народження). 2. Призначити судово-психіатричну експертизу.

Додаток: 1. Копія свідоцтва про укладення шлюбу; 2. Копія свідоцтва про народження дитини; 3. Довідку про психічний розлад здоров'я; 4. Довідка про заробітну плату чоловіка; 5. Довідка лікаря-нарколога; 6. Копія заяви для сторін. 

    Дата                                     (Підпис)				(П.І.Б.)

Призначення експертизи.

1.Після порушення справи суддя повинен здійснити в порядку провадження у справі до судового розгляду таке коло процесуальних дій: визначити склад учасників, необхідні докази, призначити справу до розгляду, зробити виклики і повідомлення учасникам процесу. Судово-психіатрична експертиза повинна бути призначена, коли в справі зібрані всі докази, необхідні для призначення цієї експертизи.

У тому випадку, коли заявник припускає, що громадянин страждає на хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок якого не здатний усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними, але при поданні заяви в суд не може представити офіційні документи про це з лікувальної установи, заява не може бути прийнята судом.

У цьому випадку суд залишає заяву без руху і пропонує заявникові надати такі документи, в іншому випадку суддя повертає таку заяву заявникові (п. 4 ст. 121 ЦПК). По такій справі не можна призначати експертизу, тому що будуть порушені права громадянина, передбачені Європейською конвенцією про права людини.

В ухвалі про призначення експертизи на вирішення експертів мають бути поставлені такі питання:

  1. чи хворіє дана особа на психічну хворобу;
  2. чи розуміє вона значення своїх дій та чи може керувати ними.

Зазначена ухвала є обов'язковою для особи, тобто вона зобов'язана з'явитися на судово-психіатричну експертизу.

2. Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Cуду України N 3 від 28.03.72 р. "Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним" у виняткових випадках, коли громадянин явно ухиляється від проходження експертизи, він за ухвалою суду може бути направлений на експертизу в примусовому порядку. Питання про таке направлення на експертизу розглядається в судовому засіданні з обов'язковою участю прокурора та психіатра. У цій же ухвалі суд зазначає, якій установі доручається проведення експертизи і на який орган у випадку примусового призначення експертизи покладається обов'язок його виконувати. Ухвала на виконання надсилається органам внутрішніх справ.

Порядок реалізації приводу регулюється п. 14.7 Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.11.2010 р. N 550. Дільничний інспектор міліції виконує доручення органів слідства, дізнання, прокуратури, суду та за їх постановою здійснює привід підозрюваних, обвинувачених, підсудних, свідків та потерпілих.
Підставою для виконання приводу є ухвала суду, постанова прокурора, постанова судді, постанова слідчого чи органу дізнання. Привід виконується органом внутрішніх справ і, як правило, за місцем фактичного проживання особи, яка ухиляється від явки за викликом. В ухвалі про привід зазначається ім'я фізичної особи, яка підлягає приводу, місце проживання, роботи чи навчання, підстави застосування приводу, коли і куди ця особа повинна бути доставлена, кому доручається здійснення приводу. Ухвала про привід у суд передається для виконання до органу внутрішніх справ за місцем провадження в справі або за місцем проживання, роботи чи навчання особи, яка підлягає приводу. Не підлягають приводу в суд особи, які не можуть бути допитані відповідно до ст. 51 ЦПК, а також малолітні та неповнолітні особи, вагітні жінки, інваліди I та II групи, особи, які доглядають дітей віком до 6 років або дітей-інвалідів. У разі неможливості приводу особа, яка виконує ухвалу, через начальника органу внутрішніх справ негайно повертає її до суду з письмовим поясненням причин невиконання.
У випадку постановлення ухвали про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу, в ній повинні бути вказані факти явного ухилення від проходження експертизи.

Розгляд справи.

1. Відповідно до ч. 1 даної статті та п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 28.03.72 р. "Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним" справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника та представника органу опіки та піклування.
В тому випадку, якщо справа буде розглянута без участі органів опіки і піклування, рішення в будь-якому випадку підлягає скасуванню. Суд повинен вжити необхідних заходів для явки представників органів опіки і піклування в судове засідання, аж до застосування по відношенню до них заходів адміністративної відповідальності.
Громадянин, щодо якого розглядається справа, викликається в судове засідання, якщо це можливо за станом його здоров'я. Неявка громадянина в судове засідання не позбавляє суд права розглянути справу в його відсутності при додержанні вимог, передбачених ст. 169 ЦПК.

2. Слід мати на увазі, що від вирішення питання про дієздатність особи залежить можливість його участі у розв'язанні інших цивільних справ. Тому заяви про визнання особи обмежено дієздатною або недієздатною підлягають розглядові окремо від інших вимог у порядку, передбаченому ст. ст. 236 - 241 ЦПК України.

Одночасно зі спором про право цивільне, питання про обмежену дієздатність або недієздатність особи може вирішуватись судом лише в тому разі, коли спір виник після смерті цього громадянина. (п. 8 постанови Пленуму ВС України N 3 від 28.03.72 р. "Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним"). Проте ВСУ не вказав, в порядку якого судочинства повинна вирішуватися дана категорія справ. Очевидно, що питання про обмежену дієздатність або недієздатність особи може вирішуватись судом, коли спір виник після смерті цього громадянина в порядку позовного провадження.

Підстави для відмови.

Оскільки законодавець зобов'язав заявника (п. 1 ст. 238 ЦПК) викласти обставини, що свідчать про підстави порушення даної категорії справ, а також ст. 119 ЦПК (форма і зміст позовної заяви) містить вимогу щодо зазначення доказів, які підтверджують кожну із обставин, суди вправі у разі недотримання з боку заявника даних процесуальних вимог залишати заяву без руху в порядку ст. 121 ЦПК.

Порядок оскарження

Рішення суду в справі набуває законної сили в звичайному порядку, тобто воно може бути оскаржене в суді апеляційної інстанції.

Поновлення цивільної дієздатності.

Відновлення повної цивільної дієздатності також відбувається за рішенням суду, в тому випадку якщо людина одужала або її стан покращився настільки, що вона може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а також перестала зловживати спиртними напоями, наркотичними речовинами, азартними іграми і т. д. З моменту вступу в силу рішення суду про поновлення цивільної дієздатності опіка чи піклування припиняються.

Особливі випадки.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 ЦК: якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздатною.
Якщо справу про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним було порушено за заявою особи, яка не мала на це повноважень, суд не відмовляє в задоволенні заяви, а закриває провадження у справі на підставі п. 1 ст. 205 ЦПК , оскільки такі заяви зазначених осіб не підлягають розгляду в судах.

Отримано з https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=Визнання_особи,_яка_зловживає_азартними_іграми,_обмежено_дієздатною&oldid=5079