Право постійного користування земельною ділянкою у діяльності фермерських господарств України

Нормативна база

• Земельний Кодекс України
• Цивільний Кодекс України
• Закон України «Про фермерське господарство»
• Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"

Загальні поняття

Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім’ї, відповідно до закону.

Фермерське господарство має найменування та може мати печатки (ч.ч. 1-3 ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство»).

Право постійного користування земельною ділянкою у діяльності фермерських господарств – це безстрокове право особи володіти і користуватися земельною ділянкою державної (комунальної) власності, яка раніше була передана цій особі для цілей створення (ведення) фермерського господарства.

Оформлення права постійного користування земельною ділянкою у діяльності фермерського господарства

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство»).

Сімейне фермерське господарство без статусу юридичної особи організовується фізичною особою самостійно або спільно з членами її сім’ї на підставі договору (декларації) про створення сімейного фермерського господарства.

Договір про створення сімейного фермерського господарства укладається фізичною особою спільно з членами її сім’ї в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню за місцем розташування майна та земельних ділянок фермерського господарства.

Декларація про створення сімейного фермерського господарства (у разі одноосібного ведення такого господарства) складається фізичною особою самостійно в письмовій формі.

Головою сімейного фермерського господарства без статусу юридичної особи є член сім’ї, визначений договором (декларацією) про створення сімейного фермерського господарства, який реєструється як фізична особа - підприємець.

Після укладання (складання) договору (декларації) про створення сімейного фермерського господарства голова сімейного фермерського господарства має зареєструватися як фізична особа - підприємець або зареєструвати зміни до відомостей про фізичну особу - підприємця в порядку, встановленому законом (ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство»).

Згідно зі ст. 31 Земельного кодексу України землі фермерського господарства можуть складатися:

• із земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування;
• із земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Для реєстрації юридичної особи фермерського господарства засновнику необхідно попередньо оформити право постійного користування земельною ділянкою для створення фермерського господарства. Оформлення права користування земельною ділянкою передує створенню та реєстрації фермерського господарства як юридичної особи. Отже, з моменту державної реєстрації фермерського господарства як юридичної особи відбувається автоматичний перехід права постійного користування земельною ділянкою до фермерського господарства.

Державна реєстрація прав на земельні ділянки, надані для ведення фермерського господарства, у зв’язку із створенням юридичної особи з організаційно-правовою формою фермерське господарство проводиться за відповідною юридичною особою на підставі документів, необхідних для такої реєстрації, передбачених Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, іншими законами України та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, виданих на ім’я засновника, члена такого фермерського господарства.

Перехід права постійного користування земельною ділянкою у діяльності фермерського господарства

Згідно Земельного Кодексу України право постійного користування земельною ділянкою визначено за фізичними особами. Проте право користування, набуте у встановленому порядку до 1 січня 2002 року (коли почав діяти Земельний кодекс), не втрачається внаслідок його не переоформлення підприємством, а зберігається за нею на термін, який потрібен для приведення прав і обов’язків щодо земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства, у тому числі за правонаступником такого землекористувача. Згідно зі статями 104 та 108 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі перетворення (зміни організаційно-правової форми) юридичної особи все її майно, права та обов’язки переходять до нової юридичної особи.

Підстави припинення права постійного користування земельною ділянкою

Підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

• добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
• вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
• використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
• використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
• систематична несплата земельного податку або орендної плати;
• набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;
• використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;
• передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об’єктом державно-приватного партнерства або об’єктом концесії;
• припинення права користування надрами у разі закінчення встановленого спеціальним дозволом на користування надрами строку користування надрами (у разі передачі земельної ділянки державної, комунальної власності користувачу надр для здійснення діяльності з користування надрами);
• невиконання акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, вимог, визначених статтею 120-1 цього Кодексу. (стаття 141 Земельного кодексу України)