Робота у вихідний день. Компенсація за роботу у вихідний день
Нормативна база
- Кодекс законів про працю України
- Указ Президії Верховної Ради СРСР від 24 вересня 1974 року № 311-09 "Про умови праці тимчасових робітників і службовців" (із змінами)
- Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2009 № 853/13/84-09 "Про оплати праці працівників у вихідні, святкові та неробочі дні"
| Увага!!! З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану!
24 березня 2022 року набрав чинності Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" (далі - Закон), відповідно до статті 6 якого: 1. Нормальна тривалість робочого часу працівників у період воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо). 2. Для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо), яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу у період дії воєнного стану не може перевищувати 40 годин на тиждень. 3. П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем. 4. Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем. 5. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин. 6. У період дії воєнного стану НЕ ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ норми:
У разі встановлення нормальної тривалості робочого часу понад норму, встановлену відповідно до законодавства, оплата праці здійснюється у розмірі, збільшеному пропорційно до збільшення норми праці. Починаючи з 19.07.2022 (внесено зміни до статті 6 Закону) застосовуються способи компенсації за роботу у вихідний день, передбачені статтею 72 КЗпП. |
Загальні положення про вихідний день
Вихідні дні – це дні щотижневого відпочинку. Відповідно до статей 52 та 67 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) при п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідні дні на тиждень. На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.
При п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день.
Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем.
У випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.
Перенесення вихідних та робочих днів, крім випадків, встановлених цим Кодексом, визначається трудовим та/або колективним договором. У разі відсутності відповідного положення у трудовому та/або колективному договорі перенесення вихідних та робочих днів здійснюється за наказом (розпорядженням) роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а в разі відсутності первинної профспілкової організації - з вільно обраними та уповноваженими представниками (представником) працівників.
Згідно частини 1 статті 71 КЗпП України робота у вихідні дні забороняється. Таким чином, залучати працівників до роботи у вихідний день, встановлений відповідно до місцевих правил внутрішнього трудового розпорядку, графіком роботи підприємства, установи, організації (частина 2 статті 67 КЗпП України), графіком змінності (виходу на роботу), як правило заборонено.
Слід підкреслити, що заборона залучати до роботи у вихідний день стосується не загального вихідного дня – неділі, а вихідного дня працівника, як він визначений відповідно до вищевикладеного. Правило на заборону залучати до роботи працівників до роботи у вихідні дні поширюється і на вихідні дні, надані працівникам за графіком при режимі підсумованого обліку робочого часу. Залучення окремих працівників до роботи у встановлені для них вихідні дні допускається лише у виняткових випадках, які перелічені в частині 2 статті 71 КЗпП України.
Залучення працівників до роботи у вихідний день
Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається в таких виняткових випадках:
1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;
2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;
3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;
4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.
Важливо! Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Оформлення залучення до роботи у вихідні дні
Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом керівника, у якому зазначається вид компенсації за таку роботу. Для видання наказу про роботу у вихідний день необхідно мати: фактичну підставу, передбачену ч. 2 ст. 71 КЗпП; дозвіл профспілки (має надати саме виборний орган, а не його голова) або профспілкового представника; згоду сторін на спосіб компенсації роботи у вихідний день; згоду працівника виконувати доручену роботу, якщо виконання такої роботи не обумовлено трудовим договором, окрім випадків тимчасового переведення без згоди працівника.
У наказі також потрібно зазначити підставу залучення працівника до роботи, П. І. Б. працівника (працівників), бригади, ділянки, відділи тощо, які працюватимуть у ці дні. У наказі про залучення до роботи у вихідний день, крім цього, слід зазначати спосіб компенсації, що встановлюється за взаємною згодою роботодавця та працівника.
Якщо працівникові надається відгул, то в наказі доцільно вказати, коли працівник відпочиватиме. Якщо цього не зазначено, то для надання відгулу працівникові необхідно зафіксувати бажану дату в заяві, яку слід узгодити з роботодавцем, тобто працівник не має права самовільно обрати день відгулу без згоди роботодавця.
Компенсація за роботу у вихідні дні
Стаття 72 КЗпП України регулює питання компенсації за роботу у вихідний день.
Так, відповідно до вказаної статті робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін:
- наданням іншого дня відпочинку;
- у грошовій формі у подвійному розмірі.
Інший день відпочинку замість роботи у вихідний день компенсується з оплатою роботи у вихідний день в одинарному розмірі. Термін надання іншого дня відпочинку визначається за згодою сторін (лист Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12. 2009 р. № 853/13/84-09).
Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 КЗпП України у подвійному розмірі:
- відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;
- працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
- працівникам, які одержують місячний оклад:
- у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу;
- в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.
За роботу у вихідні дні тимчасовим працівникам, що уклали трудовий договір на термін не більше шести днів, інші дні відпочинку не надаються, а оплата провадиться в одинарному розмірі. Зазначене передбачено пунктом 9 Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці тимчасових робітників і службовців».
Робота у нічний час з 22.00 до 06.00 оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу), за кожну годину роботи у нічний час відповідно до вимог ст. 108 КЗпП України.
Зверніть увагу! Вихід працівника на роботу у вихідний день за власним бажанням (без виняткових обставин і видання наказу про залучення його до роботи в такий день) не компенсується.
Порушення у сфері роботи у вихідний день розглядають органи вказані в статті 221 КЗпП України, це – комісії по трудових спорах та суди (районні, районні у місті, міські чи міськрайонні).
Особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством, ст.222 КЗпП України.
Окрім цього, трудовий спір між працівником і власником або уповноваженим ним органом незалежно від форми трудового договору може бути врегульовано шляхом медіації відповідно до Закону України "Про медіацію" з урахуванням особливостей, передбачених КЗпП України.
